Вони здобули: Як Зеленський з 73,22 % перетворився на "розчарування року"

Згідно із дослідженням соціологів, більшість українців вважають, що країна йде кудись "не туди", а рейтинги президента все більше і більше падають

Вони здобули: Як Зеленський з 73,22 % пе…

Depo.ua аналізує, що стало поворотною точкою, де команда "слуг" звернула в неправильному напрямку, і коли українці починали розуміти, що півтора роки тому обдурилися.

Насправді якогось єдиного пояснення зміни настроїв суспільства всього за півтора року від початку каденції нинішньої влади немає. Найпростіше почати із загальних речей про те, що кожна влада і кожна партія влади неминуче втрачає підтримку населення. Для цього їй можна як щось робити (будь-які кроки, навіть необхідні й болючі реформи), так і просто імітувати діяльність, озвучуючи набір тез і гасел з популістського асортименту. Все одно минає якийсь час і українці розчаровуються у черговій обраній ними ж владі. Закид "а не потрібно очаровуватися" - не для нашого виборця, який думає і обирає серцем, а не тверезим розумом. Тож і результат отримує такий, що за серце хапається і чекає на наступні вибори. Які використовує, аби привести на печерські пагорби наступну групу "рятівників", "батьків і матерів нації" чи в нашому останньому випадку "слуг".

Отже, візьмемо за аксіому те, що процес втрати будь-якою владою популярності в очах своїх громадян неминучий, як неминуча війна олігархів за владу за слабкого президента, який не хоче чи не може вчитися азам державного управління. Але владна команда може хоча б діяти правильно з точки зору як короткочасних, так і стратегічних (є у нас такі?) інтересів держави. Були в нашій історії і такі приклади. Та їхні носії наробили критичну масу власних помилок, масштаб яких був у рази збільшений внутрішніми і зовнішніми опонентами і вміло перемішаний із відвертою брехнею. Правильно подавши цей коктейль довірливому, бідному і втомленому (чи переконаному кимось, що воно - бідне і втомлене) суспільству, 2019 року вдалося провести операцію з повної зміни влади в країні.

Населення задоволено потерло руки і всілося далі дивитися телевізор в очікуванні, коли ж молоді та безумовно зовсім інші, ніж попередники, чарівники зроблять всім добре. Причому це "добре" різні суспільні групи розуміли кожна по-своєму: як мир-дружбу з Росією і одночасно переможну війну з нею за Донбас і Крим, як зменшення тарифів на комуналку і покращення роботи житлового господарства. Як весну посадок корупціонерів (тих, на яких вказали перстом непідкупні розслідувачі), після чого саме по собі прийде літо благоденства, це ж всі знають: досить тільки посадити "баригу". Як усунення олігархів від влади, перерахунок зарплат бюджетників у тисячі доларів, і одночасно вольницю "євробляхерам" і малим підприємцям. Як "послати" МВФ і при цьому щоб бюджет країни наповнювався сам по собі. Як менше податків до бюджету і більше пільг, але щоб підвищували зарплати і пенсії. Ринок землі, але такий, щоб нікому нашу земельку не продавати… 

До кінця 2019 року рейтинги Володимира Зеленського і його молодої команди протрималися на фантастичній і, чесно кажучи, невідповідній українським реаліям висоті. Люди просто закрили очі на перші скандали і зашквари "слуг". Аванс від громадян новій владі в очікуванні обіцяного діяв.

Та взаємовиключні мрії не збулися і не могли збутися, в принципі. Тож після "медових" півроку з народом від початку 2020-го корабель під зеленими вітрилами на повному ходу, з відосиками, приколами, фішечками і жвавим тасуванням кадрової колоди налетів на риф падіння популярності. Життя виявилося не таким, як відомий серіал про Голобородька, і це здивувало та розчарувало населення, про що першими дізналися соціологи.

Про те, що у дії влади вкралася прикра помилка, найбільш прозорлива частина виборців почала здогадуватися ще у січні, коли глава української держави, який так завзято критикував свого попередника за Мальдіви, зненацька змінив свій відпочинок в Буковелі на теплий Оман. На Банковій так і не спромоглися пояснити, що ж він там робив і чому все це відбувалося під завісою секретності. Хробачок сумнівів у декого заворушився, але зрештою, хмикнувши на кухнях, люди продовжили медитувати в очікуванні дива.

Тим часом нова влада заходилася діяти чітко всупереч своїм же обіцянкам. Починаючи зі зрозумілого обивателям побутового рівня, коли президент обіцяв продати державну дачу, але взяв і переїхав туди. Голобородько із серіалу їздить на роботу на велосипеді, а в реальному житті Зеленського супроводжує великий автокортеж. І далі до системних речей: проблем з обороноздатністю, відсутності логіки в кадровій політиці, зміцненні позицій олігархів... Нікуди не поділася проблема корупції, про що свідчать нові журналістські розслідування.

Тож дива не сталося. Не закінчилася війна після погляду Зеленського в очі Путіну в Парижі на грудневій зустрічі нормандської четвірки. А невдовзі після того, як у лютому цього року кабінет керівника президентської канцелярії на Банковій покинув генератор високих енергій Андрій Богдан, замість дива в країну прийшов коронавірус. Відповіддю влади на цей виклик стала відставка уряду – Олексія Гончарука змінили на Дениса Шмигаля. Який заходився працювати: було оголошено "перший карантин", людям забороняли гуляти парками за хорошої в принципі погоди. З гучним піаром створили COVID’ний фонд і наповнили його мільярдами бюджетних гривень. Обіцяли спрямувати їх на забезпечення медичної системи країни всім необхідним, та виявилося. що гроші пішли на "велике будівництво". Але це стало зрозуміло тільки зараз. А навесні відеоролики від Зеленського про успіхи в стримуванні пандемії в Україні покликані були підняти настрій українців, розвіяти їхній песимізм і побороти нерозуміння необхідності карантинних заходів. Люди буркотіли, але дивилися.

Ще в середині року, у травні, третина жителів України продовжувала вважати правильним напрям, яким рухається країна. Але половина розповіла соціологічній групі "Рейтинг" про певні свої підозри. Ось схема руху настроїв громадян у порівнянні з аналогічними даними про перший період президентства Петра Порошенка (дані "Рейтингу"):

схема руху настроїв громадян

Бачимо тут те, про що йшлося вище: будь-яка влада приречена на втрату популярності. Питання лише в темпах втрат. Цікаво, що на тлі зростаючого невдоволення ситуацією загалом особисто Зеленському тоді довіряли значно більше респондентів, ніж знайшлося "свідків правильного курсу".

На старті другого року свого перебування на Банковій шостий гарант і далі впевнено очолював рейтинг довіри серед політиків: йому довіряють 57% опитаних, не довіряють – 37%. Тоді, у травні, люди оцінили звільнення полонених з російських катівень і… боротьбу із коронавірусом (все ж відео спрацювали?). Гірші оцінки отримали зусилля Зеленського в об’єднанні країни, міжнародній політиці, зміцненні обороноздатності, соцзахисті населення, оновленні кадрів у владі та реформі освіти. Велику "одиницю" поставили громадяни молодому президентові за спроби зменшити вплив олігархів на політику, земельну і медичну реформи, боротьбу з корупцією, економічний розвиток і припинення вогню на Донбасі. Причому негативні оцінки у подоланні корупції, реформах медицини і аграрної сфери та деолігархізації країни дали не менше третини прихильників Зеленського. Наперед зауважимо, що перелічені сфери навряд чи й сьогодні можуть принести президентові симпатії помітної кількості громадян.

А найбільшим тривожним набатом дзвенів рейтинг "слуг народу". Почавши зниження ще з кінця 2019-го, він так і не повернувся до зростання: зусиль одного "локомотива" - Зеленського для цього виявилося замало.

рейтинг партій

Процес зростання недовіри тривав. У червні, за повідомленням Київського міжнародного інституту соціології, антирейтинг президента Зеленського вперше перевищив його рейтинг: 45% респондентів КМІС не схвалюють дії та заяви президента, 38% – підтримують його дії.

 

Вже тоді українці підозрювали, що справжні проблеми з коронавірусом лише починаються (дані КМІС):

 

 

Коли восени прогнозовано почалася нова хвиля пандемії і були запроваджені нові обмеження на соціальні контакти, втомлені громадяни уже не з такою легкістю дивилися на дії своєї влади. Рейтинги ЗЕ!команди пішли донизу. Ще й різноколірна опозиція постаралася, яскраво, зі слайдами розповідаючи, куди насправді були витрачені значні суми з фонду боротьби із коронавірусом, які так і не дійшли до лікарень.

У нагоді стали жовтневі місцеві вибори – вони створили "старим" політичним силам і місцевим елітам потрібний майданчик для інформування виборців про те, що насправді в країні мало що й змінилося на краще. Якби ці вибори "зелена" команда провела минулого року, то на загальному тлі позитивних сподівань отримала б, за прогнозами експертів, відмінний від нинішнього результат. А вже за рік картина разюче інша: за підсумками голосування 25 жовтня в активі "Слуги народу" не виявилося жодного мера знакового міста, а кількість областей, де партія влади перемогла конкурентів, можна злічити буквально на пальцях однієї руки. Та й там доводиться вести боротьбу на межі фолу за впливи на ситуацію в обласних радах.

Рейтинги влади підкосило те, що місцеві вибори пройшли на тлі поширення вірусу, який порозносив негатив щодо "нових облич". Владу критикували всі – від "старих політиків" з парламенту до впливових у себе вдома мерів. І сума цих слів і заяв вклала у вуха громадян "потрібні" меседжі про діяльність команди президента, результат яких зараз бачимо у вигляді зростання критичного ставлення до діяльності "центру".

На сьогодні лише 36% опитаних групою "Рейтинг" задоволені діяльністю президента Зеленського у боротьбі з епідемією коронавірусу, тоді як 60% – не задоволені. Лише 56% підтримують рішення уряду запровадити жорсткий карантин з 8 січня.

Та не коронавірусом єдиним. Українці загалом не бачать обіцяних змін на краще, а подекуди й навпаки. Опитування, проведене в листопаді групою "Рейтинг" вже після відомого рішення Конституційного суду про фактичне руйнування системи антикорупційних органів в Україні, показало, що змін у боротьбі з корупцією протягом року не побачили 47%, ще 34% вважають, що ситуація погіршилася. При цьому, щоправда, 60% підтримали розкритикований і вітчизняними фахівцями, і Венеційською комісією проект закону від президента, який пропонував припинити повноваження згаданого суду. Багато у нас прихильників рубати проблеми шашкою…

Тож примара локдауну, реакція на новини про розкрадання з COVID’ного фонду, відсутність очевидних для звичайного громадянина результатів у боротьбі з топ-корупцією – усе це в комплексі й спричинило танення рейтингів чинної влади. Центр Разумкова повідомив про результати грудневого соцдослідження: понад 42% українців вважають Володимира Зеленського розчаруванням 2020 року. Звісно, не все ще для президента втрачено: політиком 2020 року його назвали 20% респондентів – все ще чимало, хоч і менше, ніж наприкінці минулого року (тоді – 46%).

Лише 16,5% респондентів сьогодні вважають, що події в Україні розвиваються правильно, і аж 67% — що країна рухається кудись не туди. Наприкінці 2019-го оптимістів було 44%, песимістів – 36%. Та за рік ситуація в країні погіршилася – так вважають 71% опитаних громадян. Гірше, на думку людей, стало практично в усіх сферах:

- рівень цін і тарифів (на погіршення вказали 81%),

- економічне становище країни (76%),

- стабільність (74%),

- охорона здоров'я (72%),

- упевненість громадян у завтрашньому дні (69%),

- добробут їхньої родини (64%),

- ставлення громадян до влади (64%),

- соціальний захист (57%),

- ставлення влади до громадян (56%),

- оплата праці (56%),

- освіта (51%),

- пенсійне забезпечення (50%),

- злочинність (49%),

- дотримання законності державними службовцями (46%).

Показово, що в чільній трійці подій 2020 року люди назвали місцеві вибори (33,3%) і епідемію COVID-19 (карантин, локдаун – 22,6%) і рішення Конституційного Суду про скасування антикорупційних законів (4,5%). Лише далі йдуть успіхи безпосередньо влади, зокрема, земельна реформа (3,3%) і перемир’я на Донбасі (2,9%). Останні досягнення, випливає з цього опитування, взагалі мало хто помітив. Або швидше вони не відбилися на житті рядового українця.

Отже, дедалі менше українців продовжують бачити у Володимирі Зеленському і його політичній команді проекцію своїх мрій. Всього за півтора роки від надії нації з підтримкою в 70% він дійшов до звання "головного розчарування" українців. Та навряд чи значна кількість населення сьогодні вже зробила для себе логічний висновок про нездатність людини без необхідних знань і досвіду управляти державою та вирішувати численні проблеми. Кожен п’ятий, хто назвав його людиною року, продовжує вірити в диво. Хаос і далі домінує в колективній свідомості. А в хаосі можливе все. Навіть новий дивний вибір жителів нашої країни на чергових чи позачергових виборах.

Плакат звернення до президента

Рядок з української естрадної пісні "Ні обіцянок, ні пробачень", використаний політичними технологами ЗЕкоманди на виборах 2019-го, зараз обертається проти цієї ж команди. Пам’ятаєте, до речі, як далі в пісні? "Все сталося само собою, слова набули нових значень…". З цими новими значеннями Зеленському і його оточенню доведеться жити наступний період свого президентства. 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"