П’ять масштабних поразок Тимошенко

У січні виповниться 20 років відтоді, як керівниця скандальної корпорації «Єдині енергетичні системи України» (ЄЕСУ) уперше увійшла до парламенту. Тоді депутатом її обрали жителі Кіровоградщини. Політична довгожителька встигла побути в різних іпостасях, окрім президентської. Як і будь-який політик, вона наробила помилок. Утім, на займаних посадах здійснювала й певні реформи. Правда, у них був великий мінус – занадто багато піару. Проте у Тимошенко були й масштабні поразки. Одна із них, на думку експертів, її повернення у велику політику після Революції гідності.

Поразка перша: скандал осені 2005 року

На початку вересня 2005 року у помаранчевій владній верхівці зчинився величезний скандал, який враз опустив рейтинги донедавна улюбленців Майдану нижче плінтуса. Колишній голова секретаріату президента Віктора Ющенка (а ще – колишній есдек Медведчука) Олександр Зінченко звинуватив у корупції оточення президента. Це спричинило грандіозну політичну кризу, в результаті якої уряд Тимошенко пішов у відставку. Тоді навіть ходили чутки, про спробу державного заколоту. Проте, оскільки, жодних розслідувань щодо цього не було, все залишилося на рівні чуток.

Так само, незрозумілим до кінця залишився задум Тимошенко. Якщо йшлося про відсторонення Ющенка через корупційні звинувачення членів його команди, то технологія завершилася провалом. Тимошенко повернеться у прем’єрське крісло у грудні 2007 року, але це стане результатом не стільки її успішних політичних ігор, скільки цілої купи помилок, яких допустилися Ющенко та його команда.

Поразка друга: «ширка» з «регіоналами»

Про переговори щодо створення так званої «широкої коаліції» між Тимошенко і Януковичем в кулуарах подейкували ще наприкінці 2008 року. Весною 2009 року ці розмови вже почали виходити за межі кулуарів. А влітку 2009 року стало відомо, що вказані особи ні про що не домовилися. Про суть перемовин стало відомо лише після втечі Януковича, коли в його володіннях у Межигір'ї було знайдено документи, які підтверджували факт політичних торгів. Ці документи сьогодні є у вільному доступі.

Домовленості передбачали повний поділ влади між Януковичем і Тимошенко до 2029 року, участь у виборах єдиним списком Партії регіонів та "Батьківщини", а також внесення змін до Конституції для обрання президента в парламенті та проголошення імпічменту Ющенку. Президентом парламент мав обрати Януковича, за це в якості плати депутатам продовжували каденцію. Тимошенко мала залишатися прем’єром, а потім замінити Януковича в президентському кріслі. Також по-братськи ділилися посади в уряді та в інших державних структурах, у тому числі на місцях. Але в червні 2009 року Янукович гучно заявив, що президент має бути обраний всенародно. Реакцією на це нібито стала вже крилата фраза Тимошенко "пропало все". Автором ідеї політичного тандему, подібного до російського Путін-Медвєдєв, начебто був Медведчук.

Поразка третя: принизливе гигикання з Путіним

У листопаді 2009 року, коли в Україні вже набирала обертів президентська передвиборна кампанія, Тимошенко і Путін зустрілися в Ялті. Під час цією зустрічі обидва прем’єри обмінювалися люб’язностями, наче демонструючи електоратові Януковича, що Путін підтримує саме Тимошенко. Але крім того, ця зустріч запам’яталася тим, чого Юлії Володимирівні українці не можуть пробачити і сьогодні – гигиканням українського прем’єра над тупим жартом Путіна про краватки Саакашвілі і Ющенка. Того дня в Києві відбувалися переговори президентів України й Грузії, коментуючи які Путін сказав: «Що можна ще порадити і порекомендувати? Двом президентам краще проводити вечерю, якщо вони будуть вечеряти, без краваток. Краватки нині в ціні — не рівна година … Ну ви мене розумієте… З'їсть гість Ющенка ще краватку». На це Тимошенко, сміючись, відповіла: «Володимир Володимирович, я точно можу без краваток проводити вечері».

Повернувшись до Києва, Юлія Володимирівна на одному з телеканалів пояснювала: мовляв, нічого образливого не було. Політики також люди. Так, але гигикання з Путіним точно відібрало у Тимошенко відсотків 10-15 голосів на президентських виборах 2010.

Поразка четверта: розпад команди після перемоги Януковича

Чи могла Тимошенко не програти у 2010-му? Навряд. Її дивна особливість наживати собі ворогів призводить до втрати політичних соратників. Якщо подивитися, чиєю політичною «мамою» вона стала за ці 20 років, то ми знайдемо там ледь не половину вітчизняного політикуму. Але ці люди вже не з нею. Більш того, вони її противники. То й же Ляшко, до прикладу.

Тому, говорячи про ту поразку, варто проаналізувати, що було ще до посадки Тимошенко. У березні 2010 року було заявлено про створення опозиційного уряду. Але не з нею на чолі. «Тіньовий Кабмін» очолив Сергій Соболєв. Екс-прем’єр пояснювала, що не може керувати опозиційним урядом, оскільки не є депутатом. Проте без неї це утворення швидко захиріло. Зараз вже ніхто й не пам’ятає того «уряду»: Юрій Кармазін, Геннадій Москаль, Володимир Стретович, Іван Кириленко, Борис Тарасюк… Одним словом, обіцяний Тимошенко опозиційний аналітичний центр так і не склався. А вона сама хоч і залишалася умовним лідером опозиції, не змогла стримати від «тушкування» ні свою фракцію в парламенті, ні домовитися про якісь спільні дії проти режиму Януковича з іншими партнерами. Які так само активно «тушкувалися» під «Яника».

Можливо, Тимошенко десь сподівалася домовитися зі своїм головним опонентом на виборах, можливо, вважала, що від репресій її збережуть старі зв’язки, але як би там не було, а організований опозиційний рух пішов на спад. І відновився вже у 2012 році, з іншими лідерами. І з Тимошенко, про яку всі говорили, але яка ні на що не впливала.

Поразка п’ята: повернення у велику політику після Євромайдану

Неоднозначне ставлення до персони вічної опозиціонерки на Майдані проявилося ще тоді, коли банер з її портретом намагалися повісити на «йолку». Його таки повісили, але противників цього було багато. Так «Юля на йолці» і провисіла майже весь час. Хоча коли виступаючі зі сцени закликали до її звільнення з ув’язнення, особливої підтримки в учасників акції це не викликало. Тому поява Тимошенко в інвалідному візку на сцені Майдану 22 лютого 2014 року, тоді, коли ще ятрила рана після розстрілів Небесної Сотні, було сприйнято переважно негативно. Хто додумався до такого піару – вона сама, чи хто порадив – але це була грандіозна помилка Юлії Володимирівни. Перша після Майдану, але не остання.

Далі політик, як то кажуть, «встала і пішла» - вона зайнялася підготовкою до президентських виборів, наче й не помічаючи, що країна кардинально змінилася. Її участь у президентській передвиборчій кампанії – це друга помилка. На жаль для Тимошенко, вона для виборців залишалася людиною з домайданного минулого. Хоча, звісно, в її оточенні були люди, які її переконували, що Майдан стояв саме для того, аби вона вийшла на свободу.

Далі були парламентські вибори, на яких «Батьківщина» подолала бар’єр завдяки образу першого номера списку Надії Савченко. Принаймні, так стверджують експерти. Але і потрапляння до ВР «на жилах» для Тимошенко не стало сигналом, що її вічна опозиційність – вчорашній день. Спостерігаючи за сьогоднішньою активністю Юлії Володимирівни, ловиш себе на думці: невже такий досвідчений політик приречений постійно наступати на одні і ті ж граблі?