Особливо таємний статус: Який сюрприз готують Україні переговорники Зеленського у Мінську

На тлі голосних заяв Гризлова про те, що Україна гальмує обмін полоненими, про які Depo вже писало, майже непоміченою пройшла інша інформація стосовно вчорашнього засідання ТКГ у Мінську.

Мова йде про поширену сепаратистами заяву стосовно того, що на переговорах ніби як вдалося "узгодити" текст деяких статей закону України про особливий статус Донбасу. "Нам вдалося досягти консенсусу стосовно змісту ст. 2 і 3 закону про особливий статус Донбасу. Сподіваємося, що вдасться зберегти позитивну динаміку і продовжити постатейне обговорення цього якнайважливішого для політичного врегулювання закону", - заявила представниця "ДНР" в контактній групі Наталя Никонорова. За словами якої, представники Києва "продовжують ігнорувати обговорення того, яким чином особливий статус буде врахований у проекті внесення змін до конституції щодо децентралізації".

Зважаючи на джерело цієї інформації, масово розповсюдженої у російських ЗМІ, ставитися до неї, звичайно, потрібно із низкою засторог.

Можна, за великим рахунком, навіть припустити, що ніякої розмови в реальності не було, і все сказане Никаноровою – це фейк від початку і до кінця. Але в такому випадку з боку українських учасників переговорів мало би прозвучати якесь спростування. Оскільки інформація про "узгодження статей" активно розповсюджується. Із відсутності спростовуання можемо зробити висновок, що якась подібна розмова була. Хоча українські офіційні особи про неї скромно промовчали – наприклад, у звіті про хід зустрічі, розміщеному на президентському сайті, про узгодження особливого статусу немає ні слова.

Наступне питання, яке викликає зацікавлення – це про який закон стосовно особливого статусу йдеться?

Два тижні тому залучений до роботи ТКГ українською стороною як представник ОРДЛО журналіст Сергій Гармаш стверджував, що на засіданні ТКГ обговорювали тільки поправки до закону 2014 року. Який і дотепер ніби як чинний. Стаття 2 цього документу визначає особливості правозастосування закону про особливий статус. А стаття 3 – порядок амністії учасників сепаратистського руху в ОРДЛО.

Таким чином виходить, що зараз українська делегація в Мінську обговорює ймовірні умови амністії бойовиків – і вже навіть про щось домовилася, а ми мусимо довідуватися ці новини у, вибачте на слові, "дипломатів з ОРДЛО". Які говорять про те, що "нам вдалося досягнути консенсусу". Що ніби як натякає на те, що українська делегація вела переговори не тільки з російською стороною, але й з представниками "Л-ДНР". Можливо, звичайно, що Никанорова і Ко просто дещо перебільшує власну роль у світобудові. Але і в такому випадку українські офіційні особи мали би на це якось зреагувати. Особливо якщо зважити на той факт, що іще в грудні минулого року чинний президент заявляв, що взагалі не особливо збирається обговорювати закон про особливий статус у рамках ТКГ, де Україні будуть "виламувати руки". Позитивом в цій історії залишається хіба що відмова команди Зеленського обговорювати в Мінську зміни до української Конституції. Вочевидь, це і є остання червона лінія для чинного президента.

Зрозуміло, що переговори з Росією вимагають певної гнучкості. Зрозуміло, що на них доводиться йти на якісь компроміси. Зрозуміло навіть, що існують якісь домовленості про нерозповсюдження змісту переговорів. Але якщо навіть представники сепаратистів можуть ці домовленості ігнорувати – то, можливо, і представникам української сторони варто бути трохи більш відкритими. Звичайно, це породить політичні дискусії в суспільстві. Але це будуть саме дискусії – а не обгрунтовані очевидною секретністю процесу підозри в черговій "зраді".