Дубінський проти Кононенка: На яких смислах Зеленський хоче взяти більшість в Раді

Поки вимальовується три головні посили, з якими піде на вибори "Слуга народу": справедливість, так, як її розуміє пересічний виборець, протидія потраплянню у ВР людей Порошенка і нові обличчя
 

Політичний оглядач
Дубінський проти Кононенка: На яких смис…

Детальніше розглянемо сильні і слабкі сторони цих посилів. Почнемо з першого – справедливості. Пересічний виборець вважає, що депутати - а у парламенту традиційно дуже низький рейтинг, причому таким він був в усі часи, недарма Верховну Раду часто називають "верховною зрадою" - це глитаї, які нічого доброго для народу не роблять. Правду кажучи, підривом довіри до законодавчих зборів успішно займаються самі депутати своїми сварками і постійною боротьбою за владу. З іншого боку – не слід забувати, що нинішній склад парламенту восени 2014 року був перезавантажений відсотків на сімдесят, прийшло багато нових людей, громадських активістів, журналістів, комбатів, але за 5 років роботи рейтинг і цієї оновленої Ради різко полетів донизу. В цьому винні всі політсили, представлені в парламенті, тому навіть смішно дивитися, коли деякі з них, приміром, "Батьківщина", роблять вигляд, що вони до самознищення цієї каденції ВР стосунку не мають.

Недоторканність, кнопкодавство і прогули. Як у Зеленського творять ілюзію змін

На хвилі, м’яко кажучи, народної нелюбові до депутатів ідеологи "Слуги народу" вибудовують просту технологію: коли отримаємо свою більшість, відразу приймемо низку законів, які відновлять справедливість. Представник Володимира Зеленського у ВР Руслан Стефанчук розповів, що це за закони: скасування депутатської недоторканності, реформа Виборчого кодексу, відновлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, встановлення відповідальності за кнопкодавство і прогули. Ці меседжі на виборах зайдуть на "ура". Однак слід нагадати, що законопроект про скасування депутатської недоторканності був внесений ще президентом Петром Порошенком у 2017 році, тому це не ноу-хау Зе-команди. Той законопроект застряв у Раді з трьох причин.

Перша – він потребує змін до Конституції, тобто трьох результативних голосувань, забезпечити які без попередніх домовленостей (політичних торгів), неможливо. Друга причина - згідно із законопроектом Порошенка, недоторканність скасовувалася для нардепів, яких виберуть до наступної каденції, та оскільки нинішні народні обранці розраховували до неї потрапити, вони зауважували, що відміна їх імунітету буцімто може сприяти тиску на них з боку влади. Мовляв, аби завадити їм обратися знову, проти них можуть порушувати справи з метою дискредитації. Третя причина – депутати озброїлися популістською технологією "якщо знімати недоторканність, то і з президента". Тому Зеленському, якщо він дійсно хоче скасувати імунітет парламентарів, доведеться подавати законопроект і про скасування недоторканності президента. У Зе-команді перед виборами обіцяли такий закон, як буде насправді – побачимо.

Зрештою, протягом нинішньої каденції за поданням Генпрокуратури депкорпус знімав недоторканність з рекордної кількості своїх колег – з Євгена Бакуліна, Михайла Добкіна, Надії Савченко, Борислава Розенблата, Максима Полякова, Олеся Довгого, Вадима Новинського, Олександра Онищенка, Ігоря Мосійчука, Сергія Клюєва, Сергія Мельничука – але жоден із них на лаві підсудних не опинився. Більш того, переважна більшість цих людей використали ситуацію собі на користь. То ж, насправді, справа не в наявності чи відсутності депутатського імунітету, а в спроможності правоохоронних й антикорупційних органів довести провину того чи іншого слуги народу.

Що ж до Виборчого кодексу, то і тут не потрібно винаходити велосипед – Верховна Рада ухвалила в першому читанні проект Виборчого кодексу №3112-1, внесений спікером Андрієм Парубієм та депутатами Олександром Черненком і Леонідом Ємцем. Тоді за нього було лише 226 голосів. На друге читання його не виносили, розуміючи, що він не пройде. Минулого тижня у ВР з’явився інший законопроект, який передбачає пропорційну систему виборів за закритими списками. Його підтримувала Зе-команда, проте не підтримав парламент. Тому, коли її представники обіцяють виборцям справедливе виборче законодавство, потрібно чітко озвучити – обиратимуть парламент за відкритими чи закритими списками. Коли за закритими, тоді це ерзац-справедливість.

Не є законодавчим ноу-хау і новий закон про криміналізацію незаконного збагачення. Законопроект, поданий ще Порошенком, враховує зауваження Конституційного суду, через які той визнав неконституційним досі існуючі норми. Можна, звісно, запропонувати свій законопроект, з точки зору піару це буде навіть правильно, однак слід розуміти, що він поширюватиметься на тих депутатів і чиновників, які прийдуть у владні кабінети після виборів. У Зеленського планують привести під купол власну більшість, то ж відновлення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення більшою мірою стосуватиметься саме цих людей.

Про кнопкодавство і прогули – взагалі стара пісня. Ліквідовувати подібні речі потрібно не окремими законами, а узаконенням повного пакету реформи законодавчих зборів, який був розроблений місією Європарламенту під головуванням Пета Кокса ще у 2015 році. Частково пропозиції цієї місії ВР врахували, проте дуже важливі речі, зокрема те, що стосується статусу більшості, опозиції, технології розгляду і прийняття законів, були покладено в шухляду. То ж завдання нового складу парламенту насправді просте – дістати ці документи з шухляди і підтримати.

Війна з людьми Порошенка на округах

Ще один технологічний хід Зе-команди під час виборів – протидія перемозі на мажоритарних округах представників попередньої влади. За словами керівника виборчого штабу партії "Слуга народу" Олександра Корнієнка, потенційних кандидатів на мажоритарні округи обиратимуть за певною процедурою, але потім на них чекає "постпраймеріз" - щодо оприлюднених осіб можна буде висловитися, і якщо знайдуться переконливі докази, що та або інша фігура не підходить, її замінять. Виглядає демократично і виборцеві точно сподобається.

Однак, схоже, крім відібраних щасливчиків, які мають значні шанси на перемогу під брендом "Слуга народу", на виборах задіють ще одну технологію – на тих округах, де балотуватимуться відомі представники колишньої влади, з’являться кандидати, які намагатимуться пройти до парламенту на нищівній критиці людей Порошенка. Приміром, журналіст Олександр Дубінський, який працює на каналі "1+1", вже заявив, що балотуватиметься на окрузі Ігоря Кононенка. Йдеться про округ №94 (Васильківський та Обухівський райони Київщини). Не виключено, що це не просто бажання Дубінського, а стратегія штабу "Слуги народу" (хоча не обов’язково супротивники людей Порошенка йтимуть за публічної підтримки Зе-команди).  

Якщо так, тоді мрії дуже багатьох донедавна впливових фігур на отримання мандату в мажоритарних кругах коштуватимуть їм не лише надто дорого у фінансовому плані, а і в морально-психологічному. Та все ж до цієї технології є запитання: вона стосуватиметься лише "ББП-шників" і "фронтовиків", чи й "опоблоківців" і соратників Медведчука й Бойка? Дозволимо собі припустити, що на округах, де балотуватимуться останні, серйозних суперників у них від "Слуги народу" не виявиться.

Відкликання депутатів. Але з хитрощами

Згаданий вище Руслан Стефанчук заявив, що Адміністрація президента підготувала законопроект щодо процедур відкликання депутатів Верховної Ради і місцевих рад. Це також сподобається виборцям, адже на сьогоднішній день процедура відкликання місцевих депутатів досить складна, а відкликати народного депутата взагалі неможливо.

Так, щоб позбавити мандата місцевого депутата збір підписів має ініціювати сама партія, яка цю особу привела до влади, утім навіть після збору підписів опальні обранці народу залишаються працювати. Подібних випадків з 2015 року, коли відбулося перезавантаження місцевих рад, було досить багато, аби говорити про недосконалість закону.

З депутатами Верховної Ради ситуація значно складніша. За нинішню каденцію після виходу із фракції втратили мандати два колишніх депутати "БПП" Єгор Фірсов і Микола Томенко. Після цього інші невдоволені хитрували. Приміром, виходили з партії, але залишалися у фракції. Так вчинили Вадим Рабінович, кілька нардепів із "Самопомочі" і "БПП". Ще одна хитрість – виключення фрондистів із лав фракції, що залишало за ними мандати. Тут варто згадати Надію Савченко, якій показали на двері у "Батьківщині", Юрія Бойка і Сергій Льовочкіна, яких вигнали з "Опоблоку". Тому процедура recall, про яку каже Стефанчук, має право на існування, головне, щоб її прописали таким чином, аби вона не перетворилася на дубину проти невгодних депутатів.

І ще один момент – якщо законопроект про відкликання депутатів і буде прийнятий, то його норми поширюватимуться на народних обранців десятого скликання, а не обраних влітку цього року дев’ятого скликання. Це ж стосуватиметься і місцевих рад – норма діятиме стосовно депутатів, яких обиратимуть у 2020 році. Вчиняти якісь дії щодо обраної особи, якими порушуються її права, забороняється - якщо її оберуть за відсутності чітко регламентованої норми про відкликання, то застосовувати до неї таку норму заднім числом незаконно.

Останнім за часом роз’ясненням з цього приводу є висновок Конституційного суду, який 21 грудня 2017-го визнав неконституційним так званий "закон про партійну диктатуру". Він дозволяв після виборів виключати людей із виборчого списку. До речі, за цим законом зі списку "БПП" виключили Андрія Богдана, нинішнього голову АП. Він був 74-м. Тому авторам законопроекту про процедуру відкликання депутатів варто добре вивчити минулий досвід, аби не повторювати чужих помилок. І заодно чесно визнати, що особи, які пройдуть до ВР під брендом "Слуги народу" і пливтимуть там проти партійної течії, відкликані не будуть. Хіба самі складуть мандат, але це вже фантастичний сценарій.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme