Четвірка "старих облич" і Разумков: Які висновки можна зробити з останнього опитування виборців

Схожа картина і з рейтингом столичного мера Віталія Кличка: якби вибори відбулися зараз, то його підтримали б 1,2% від тих, хто вже визначився. Це, власне, і є відповідь тим, хто бачить перспективність фігур і Разумкова, і Кличка як потенційних лідерів нації. Звісно, все ще може для них змінитися, проте це опитування, і всі попередні демонструють спільну тенденцію: в разі дочасного перезавантаження влади лідерами перегонів будуть Зеленський і тріо "старих облич" - Юрій Бойко, Петро Порошенко та Юлія Тимошенко.

До речі, в опитувальнику Центра Разумкова Дмитра Разумкова міряли одразу по кількох позиціях. За цими замірами, політик, якого на президентських виборах підтримали б трохи більше двох відсотків від тих хто визначився, та 1,3% від усіх, перемагає у другому турі і Бойка, і Порошенка! Зеленському, правда, поки програє. Зараз добре видно, що пана спікера певні сили постійно підштовхують до старту персонального політичного проекту, і, не виключено, що такий проект от-от відбудеться, адже у голови ВР чітко окреслилися відмінні від президента позиції з багатьох питань. Та це трохи нагадує недавню історію з виборів столичного голови, коли одному із кандидатів соціологи малювали як мінімум вихід у другий тур, а зрештою він зайняв місце поза першою п’ятіркою...

Серед інших чудасій – дуже поганий баланс довіри-недовіри у Віктора Медведчука та Вадима Рабіновича на тлі суттєвого зростання рейтингу "ОПЗЖ". Виходить, що якимось незбагненним чином респонденти не асоціюють "Опозиційну платформу – За життя" з Медведчуком і Рабіновичем. 

Короткий висновок щодо показників партій: якби парламентські вибори відбулися наприкінці січня – у перших числах лютого, то до Верховної Ради потрапив би лише квартет зі "слуг", "ОПЗЖ", яка дедалі сильніше тіснить "зелених" , "Євросолідарності" і "Батьківщини". 4,7% зараз у партії Ігоря Смєшка "Сила і честь", однак дуже помітний її відрив від партії Тимошенко. Всі інші поліпроєкти мають зовсім мало, аби претендувати на свої фракції у ВР. Тобто, про появу якоїсь цікавої для виборців "третьої сили" нині не йдеться, ніхто за цю нішу навіть не намагається серйозно боротися, та й виборці, схоже, добряче обпеклися у 2019-му і тому все активніше повертають свою прихильність до традиційних для України політичних проектів.

З огляду на таку тенденцію можна прогнозувати подальше падіння рейтингу правлячої партії. У нас укорінилося рівно три ідеологічні напрямки: прозахідний, він же національно-патріотичний, проросійський і соціально-популістський. Жодному із них правляча партія у повній мірі не відповідає. А ідеологія "какая разніца", або ще "повного холодильника", мала б право на життя, якби було все гаразд із економікою. Як свідчить постійне зниження підтримки "зеленої" влади, "какая разніца" зазнала краху. Чим і можна пояснити спроби Зе-команди знайти собі нову ідеологічну опору.

Depo.ua припускав, що активізація президента Зеленського, його форуми, його бажання на найвищому рівні провести святкування 30-річчя Дня Незалежності тощо, може бути підготовкою до дочасного перезавантаження влади. Та от цифри, які ми бачимо в опитуванні Центру Разумкова, свідчать не на користь такої ідеї. 54,3% підтримали б відставку уряду Дениса Шмигаля, 52,1% - дочасні вибори парламенту і 48,8% - дочасні вибори президента. Тобто, запит суспільства на перезапуск влади росте. Але чи є у Зеленського диво, яке дасть йому можливість в разі дочасного переобрання всіх залишитися на коні? Відповідь на це питання знаходимо в опитуванні Центру Разумкова: 69,8% опитаних вважають, що події в Україні розвиваються в неправильному напрямку, і стільки ж оцінюють економічну ситуацію як досить погану і дуже погану.

Тож рецепт дива потрібно шукати в соціально-економічній сфері, а не у, приміром, абсолютно популістському намірі скоротити кількість депутатів Верховної Ради до трьохсот і після цього її переобрати. Чи провести референдум із питань, які, висловлюючись мовою окремих медійників, на хліб не намажеш.

Доти, доки громадянам не дадуть кілька переконливих рецептів, як їм швидко покращити особистий добробут, у соцопитуваннях і далі ростиме показник невдоволення курсом держави. Таких рецептів ні на Банковій, ні в уряду, ні у парламентських "слуг" нема. Та і в опозиції також, але вона у цьому ніколи не зізнається. Залишається, звісно, варіант просто роздати тій категорії громадян, яка регулярно голосує, чергову піар-тисячу й особливо не заморочуватися з креативом. Та чи вистачить цього, аби розраховувати хоча б на призупинення рейтингового піке, не кажучи вже про успіх у разі перевиборів?