Оптимізація від Радуцького: Чи справді в Україні позакривають лікарні

Увага до медичної галузі, обумовленна пошуком місця для карантину українців, яких везуть з охопленого вірусом китайського Уханя, вже кілька днів підтримується також за рахунок скандалу щодо реформування та ймовірного скорочення лікарень по всій Україні. В соцмережах та у ЗМІ багато представників медичної професії охоплені панікою через запроваджувану міністерством реформу охорони здоров'я.

Лікарі повідомляють, що по всій країні їх медичний персонал переводять на мінімальні зарплати та забирають всі можливі надбавки. І як наслідок - лікарі та сестри змушені звільнятись та шукати іншу роботу.

Поруч із цим, говорять медики, відбувається планомірна підготовка до закриття лікарень через зміну системи фінансування. І першими під уда нібито потрапляють інфекційні лікарні, питання яких в контексті китайської епідемії стало надто чутливим.

Тим часом чиновники від медицини заспокоюють, що ніякого скорочення лікарень не відбувається. А зниження зарплат - результат паніки і нерозуміння того, що і як змінюється в системі охорони здоров'я з боку головних лікарів та керівників відповідних департаментів в обласних та районних державних адміністраціях. Depo.ua намагається розібратись, чи має панічна хвиля під собою реальний грунт. І чи справді багатьом лікарям, сестрам та санітаркам час готуватись на вихід, а пацієнтам - шукати лікарні, які "виживуть" після реформи.

Суть другого етапу реформи, яку запроваджує міністерство з 1 квітня 2020 року, полягає у тому, що з другого кварталу змінюється спосіб фінансування медичної галузі. Кошти для утримання медичних закладів тепер будуть надаватись в рамках програми медичних гарантій. Це своєрідна реалізація дуже популярного серед чиновників принципу "гроші ходять за людиною", коли гроші будуть потрапляти на рахунки лікарень за кожного пролікованого пацієнта. А державна субвенція буде значно скорочена. Тобто якщо лікарня маленька, в неї пацієнтів мало, то рано чи пізно логічними завершенням для неї буде фінансова неспроможність і відповідні до цього наслідки.

Пощастить тим лікарням, які потрапили у список так званих "опорних" - це кілька закладів у кожній області, де буде зосереджуватись надання найбільш широкого спектру медичних послуг. А тим, кому в затверджений урядом список потрапити не вдалося, доведеться виживати якось інакше. Саме тому й виникла паніка, адже більшість районних лікарень опиняються під таким ударом.

В якості показового прикладу цілком підходить Шаргородська районна лікарня, яку зробив відомою в Facebook колишній радник міністра охорони здоров'я Євген Найштетик: "Шаргородська районна лікарня ризикує стати першою дієздатної жертвою погано спланованої реформи ОЗ з 1 квітня. Нова, укомплектована, добре працююча. ...Через прорахунки реформаторів і дефіциту, лікарню не вносять до списку опорних, а значить вона втратить пацієнтопотоки, гроші і буде закрита вже 2 квітня. Люди вийшли на вулицю для захисту своєї лікарні. За словами учасників, вони готові хоч пішки йти до Києва і ламати руки, ноги, голови всьому складу офісу реформ МОЗ", - написав колишній чиновник, допис якого підхопили інші користувачі за ЗМІ.

Той же Найштетик візуалізував план розташування опорних лікарень по Україні на якій видно, що є досить великі білі плями, де людям до найближчої ОЛ доведеться долати величезні відстані.

"Як ви можете переконатися, в Україні залишаються без спеціалізованої медицини території, зіставні зі Словенією або Ізраїлем, - прокоментував він карту. – Крім того, щільність клінік на Заході істотно відрізняється від щільності клінік на південному Сході. Наприклад, складається таке відчуття, що між Кропивницьким і Миколаєвом люди жити не повинні".

Інші представники медичної галузі говорять, що скорочення з 1 квітня субвенцій для дрібних лікарень до 60% від того обсягу, який вони отримують зараз, зробить неможливим навіть закрити питання заробітної платні персоналу. Адже на зарплату витрачається, за різними даними, більше 80% субвенції. 

Саме тому на місцях головлікарі ухвалюють рішення про скорочення виплат - готуються до урізання бюджетного фінансування вже зараз, коли перший квартал 2020 року ще закривається субвенціями з бюджету у повному обсязі.

Ще однією проблемою, про які говорять медики, є об'єднання деяких лікарень. Так, наприклад, збираються обласні інфекційні лікарні доєднати до звичайних і за рахунок цього скоротити витрати на їх утримання. Інфекціоністи говорять, що це погано вплине на систему інфекційних лікарень, які опиняться в умовах фінансового дефіциту і не зможуть забезпечувати належну якість послуг та безпеку. Особливо актуальне це питання в контексті розповсюдження світом китайського коронавірусу.

Завідувач кафедри інфекційних хвороб медичного університету ім. Богомольця Ольга Голубовська нарікає на недалекоглядну реформаторську політику держави, яка призвела до ліквідації протиепідемічної служби в Україні, припинення підготовки епідеміологів в медичних вишах та можливого знищення інфекційних стаціонарів. Науковиця саркастично відзначає, що така політика швидше нагадує диверсію проти України, аніж грамотну реформу.

Ситуацію з інфекційними лікарнями пояснює тим, що самі по собі інфекційні стаціонари доходу приносити не можуть. І через перехід до гарантійної системи фінансовування лікарень вони опиняться перед очевидною нестачею грошей. "Тому вже зараз місцева влада бігом приєднує інфекційні стаціонари до чого попало (наприклад, до психдиспансерів), - говорить лікарка і наголошує, що удар по інфекційних закладах не тільки відіб'ється на якості надання медичної допомоги, призведе до збільшення смертності, а й "обеззброїть" країну перед сучасними викликами.

Натомість представники влади демонструють абсолютний спокій, вважаючи що підстав для паніки і протестів лікарів немає. Так голова медичного комітету Верховної Ради Михайло Радуцький, який обстоює необхідність медичної реформи, дав під час вчорашнього засідання комітету розлогий коментар щодо нової системи фінансування лікарень та майбутнього інфекційних стаціонарів.

"Ніхто не збирався і не збирається закривати жодну лікарню. Жодних наказів від центральної влади по скороченню зарплат або по звільненню лікарів, медичних сестер, санітарок не надходило, - пояснює нардеп. - А на місцях, не розуміючи яке буде фінансування після першого кварталу, вони, знімаючи всі надбавки лікарям і зменшуючи ставки, намагаються забезпечити себе маневром. Я розумію головних лікарів чи керівників департаментів: вони намагаються зробити запас міцності. Бо хто там знає, скільки національна служба грошей передасть…". 

За словами голови медичного комітету, також ніякого закриття інфекційних лікарень немає. "Йшлося про модернізацію управлінську. Якщо, наприклад, в нас є обласна київська лікарня і обласна інфекційна лікарня. Їх не об’єднують і не скорочують, але чому головний лікар обласної лікарні не може водночас бути і головним лікарем інфекційної лікарні? - пояснює на конкретному прикладі плани щодо інфекційний стаціонарів Радуцький. - Чому бухгалтерія обласної лікарні не може обслуговувати ще й інфекційну лікарню? Мова йде про адміністративну надбудову, яка з’їздає 10-15%% бюджету на свою зарплату. Це оптимізація управлінська. Не за рахунок лікарів і медсестер, а за рахунок управлінського апарату. І в деяких областях це буде. Але це не буде рішення по скороченню ліжок".

Щодо інфекційних лікарень, говорить Радуцький, фінансування буде йти по двох напрямках: частково – за готовність надати послугу, частково – безпосередньо за послугу. За його словами, після певних підрахунків стало зрозуміло, що це буде навіть більше, аніж було до реформи.

У свою чергу паніку лікарів Радуцький пояснює проблемами неякісної комунікації, коли утворився певний інформаційний вакуум і медики просто не мають знань про те, що і як відбувається в рамках реформи. Рецептом для виправлення ситуації Радуцький вважає більше контактування з зацікавленими особами: "Я вважаю, що найкраща комунікація, це коли комітет разом з міністерством та Національної служби здоров'я виїжджають у регіони і там на місці все пояснюють. В тих регіонах, де ми вже були, практично немає питань".

Але така благовидність очікувань Радуцького мало впливає на реальне ставлення до планів і обіцянок влади з боку медперсоналу, який на власному досвіді відчуває всі принади скорочення зарплат та можливої втрати роботи взагалі. Тож може Радуцькому разом з міністром охорони здоров'я Зоряною Скалецькою й справді варто якось вийти з інформаційної тіні і дати обгрунтовані відповіді на всі занепокоєння медиків щодо їхнього майбутнього. Звісно, якщо такі відповіді у чиновників справді є.