Гендиректор Комітету виборців України Олексій Кошель: Вибори в Черкасах і Затоці – репутаційний ляпас усій країні

Про висновки і уроки виборів у різних регіонах країни Depo.ua розповів генеральний директор Комітету виборців України Олексій Кошель

- Останнього дня жовтня в Україні відбулася низка виборів різних рівнів, від обрання депутатів парламенту на Херсонщині й Черкащині до голосування за мера Харкова і депутатів низки місцевих рад. Чи можна виокремити загальні підсумки, перш ніж перейти до особливостей кожної з цих кампаній?

- Головний і жирний мінус виборчого дня 31 жовтня полягає в тому, що не відбулися вибори у Кароліно-Бугазькій об’єднаній територіальній громаді на Одещині. На території цієї громади розташований курорт Затока із дорогими землями, привабливими для ведення бізнесу. Призначені вибори у цій ОТГ не відбулися через те, що "дивним" чином не надійшли кошти на друк бюлетенів, через відсутність яких голосування було зірване. Показово, що місцева дрібна мафія за фактом виявилася сильнішою за державну машину. Міжнародні організації оцінюють здатність державних влад організувати чесні, відкрита і демократичні вибори. А тут ідеться про нездатність організувати вибори в принципі!

- До буремної Затоки ще повернемося. А що показового і важливого відбувалося учора на округах №184 (Херсон) і 197 (Черкаська область), а також під час обрання міського голови Харкова?

- Особливість харківської кампанії в тому, що на ній не була представлена пропрезидентська політична сила – "Слуга народу". Дивним чином партія, яка має загальнонаціональний рейтинг понад 20 відсотків, просто відмовляється від участі у обранні голови одного з ключових міст в ситуації, коли перемога є для "слуг" принциповою: вона продемонструвала би скептикам, що партія зберігає свої позиції.

Власне, з цієї причини на двох мажоритарних округах, у Херсоні й на Чернігівщині, влада діяла за принципом "перемога за будь-яку ціну". У першому випадку ключового опонента фактично купили посадою очільника обласної державної адміністрації (за лічені дні до виборів президент Зеленський призначив кандидата в депутати Геннадія Лагуту головою Херсонської ОДА, натомість його опонент, попередній голова Херсонської ОДА Сергій Козир, фактично здобув мандат народного депутата на цих виборах – ред.). Це такий собі бартер чи політичний хабар, отримавши який, новоспечений губернатор тут же почав підтримувати опонента від "слуг", якого щойно критикував. За такою логікою можна вигравати будь-яку виборчу кампанію, посад у державі вистачає. Мало хто відмовиться від крісла, скажімо, заступника керівника Державного управління справами чи керівника Державної зернової корпорації… Є низка хлібних посад, які можна роздавати не надто принциповим опонентам, знімаючи їх з виборів.

- Це ноу-хау влади було застосоване за кілька днів перед виборами. А як щодо оцінки якості самого голосування?

- І на Херсонщині, де перемога представника "Слуги народу" була запрограмована, і на Черкащині ми побачили технологію так званого контрольованого голосування. У Херсоні використовувалася технологія фейкових спостерігачів: громадяни приходили на виборчу дільницю, голосували, фотографувалися, а потім зверталися до виборчих комісій з проханням зареєструвати їх як народних спостерігачів. Комісія не мала жодних юридичних підстав це робити і відмовляла, але ця схема виконувала свою задачу – привести на дільниці мотивованих виборців. Такий громадянин отримує кошти за голосування за певного кандидата, згідно з домовленістю віддає свій голос і фіксує своє відвідування дільниці.

Значно більш масштабною ця технологія стала на Черкащині. Там біля виборчих дільниць були присутні так звані "контролери", які мали з собою списки виборців із вказаними контактними даними громадян. Також було зазначено час довезення "вмотивованих" виборців до дільниць. Таких людей справді привозили централізовано, вони відмічалися у "контролерів" і далі в кабінках ставили позначки проти імені "потрібного" кандидата. Не бачу жодного іншого логічного пояснення цій ситуації, окрім того, що був запущений глобальний механізм фальсифікацій на окрузі №197.

Маємо підстави говорити, що на Черкащині відбулися не просто брудні вибори із використанням цілого букету негативних технологій, а ми припускаємо, що на цьому окрузі була застосована надзвичайно масштабна "виборча сітка" із підкупу виборців, яку "засвітили" так звані "контролери" у день голосування.

- Чи застосувалися, за вашими спостереженнями, технології контролю над голосуванням виборців і підкупу на міських виборах у Харкові?

- У цьому місті мали місце проблеми в роботі виборчих дільниць, траплялися скандали, як-от заповнення порожніх протоколів тощо. Але підстав стверджувати про системне використання тієї чи іншої технології у Харкові ми не маємо. Вибори тут відбулися, можна сказати, з традиційними для України порушеннями, та все ж це не рівень Черкащини, де, можна припустити, результат голосування грубо сфальсифікували.

- Щодо політичних підсумків голосувань 31 жовтня. Чи вірне припущення, що "слуги" продали франшизу на місцях регіональним елітам, розуміючи, що самотужки вже не здатні переконати виборця проголосувати "хоч за пляжного фотографа, хоч за його кота", як це було 2019 року?

- Питання, чи була продана "слугами народу" франшиза на виборах, не настільки важливе. Партія влади зробила ставку на носіїв високих рейтингів на своїх територіях, з ким би ці люди не були пов’язані політичними чи бізнесовими зв’язками. Але ці вибори показали інше. От незрозуміло, чому посадовець, голова обласної держадміністрації (у Херсоні – Ред.), розмінює свій пост на участь у парламентській кампанії. Для мене це сигнал про те, що у "Слуги народу" є банальний брак кандидатів, закінчилися авторитетні особи, здатні завоювати симпатії виборця. І це природно, бо партія стала заручником системи, яку сама вибудувала. "Слуги" мали два роки, щоб створити сильні організації на місцях. Але вони віддали перевагу життю у напіввіртуальній площині й ретрансляції інформації про своїх лідерів – за порожніх офісів, відсутності місцевих ініціатив і авторитетних людей в регіонах. Це вкотре доводить: без роботи над сильною структурою жодна партія не матиме ані "живих" осередків, ані реальних членів, ані, зрештою, майбутнього.

- І все ж чи можна зробити за підсумком 31 жовтня певні висновки про нинішній стан і перспективу партії влади?

- Для "Слуги народу" на цих виборах була важлива перемога за будь-яку ціну як можливість продемонструвати, що вони залишається силою, яка має вирішальний вплив на ситуацію в країні. Не виключено, за підсумками виборів "слуги" просуватимуть тезу про те, що отримані 31 жовтня результати є "найкращою соціологією", яка свідчить: партія влади зберігає свій рейтинг. На мій погляд, не все так однозначно. Вибори на тій же Черкащині пройшли повністю за лекалом кампанії у Надвірній (на 87-му окрузі на Івано-Франківщині у березні-2021 на проміжних виборах до ВР "слуга" Василь Вірастюк переміг представника партії "За Майбутнє" Олександра Шевченка – Ред.). 

Погано інше: з івано-франківських виборів не винесла уроку опозиція. Партія "За Майбутнє" проковтнула поразку свого кандидата, маючи, вірогідно, політичні домовленості з владою. А опозиційні партії не стали захищати не свого кандидата. Не хотілося б, аби схожа ситуація повторилася на Черкащині. Тут не варто виходити з принципу "наш кандидат – чужий кандидат", бо такі вибори – це репутаційний ляпас усій нашій країні, влада якої не змогла провести чесні вибори. Важливо, щоб опозиція максимально гучно, аж до блокування трибуни парламенту з вимогою створення слідчої комісії, відстоювала необхідність розслідування порушень, які мали місце в день голосування, і добивалася покарання організаторів і виконавців. Цей шлях обов’язковий для опозиційних політиків, якщо вони хочуть надалі зберегтися у великій реальній політиці, а не займатися кулуарними іграми.

- Від окремих кандидатів у народні депутати вже надходять заяви про порушення на виборах. Чи мають вони перспективу на сьогоднішні часи?

- У будь-якому разі певні дії будуть мати місце. Адже поліція зафіксувала низку порушень і відкрила за цими фактами кримінальні провадження. Але виборча практика в Україні показує, що поліція залишається статистом у таких ситуаціях, лише фіксуючи порушення і відкриваючи провадження, не маючи реформованого ефективного апарату слідства і слідчих, які б були фахівцями з виборчих питань. Такі справи зазвичай неналежно розслідуються, а якщо доходять до суду, то розсипаються там. За підсумками кількох останніх загальнонаціональних виборчих кампаній у судовому порядку до реальної відповідальності притягнуті лише кілька осіб.

- Як варто діяти владній машині, отримавши такий плювок у свій бік, як зрив виборів у Кароліно-Бугазькій громаді?

- Ця ситуація стала наслідком непродуманих змін до Виборчого кодексу. Адже зараз будь-який громадянин – житель будь-якого регіону може легко змінити виборчу адресу і голосувати де завгодно, навіть там, де він ніколи не жив і не буде. От у згаданій громаді на Одещині існує парадоксальна ситуація: кількість "виборчих туристів" там майже удвічі більша за чисельність місцевих жителів.

Це порушує базові засади місцевого самоврядування, і ми в Комітеті виборців давно говоримо про необхідність виправити цю помилку законодавця і ліквідувати "виборчий туризм" як явище. Без цього кроку ми не бачимо можливості організувати вибори в Кароліно-Бугазькій ОТГ, де вирішальний вплив на результат голосування матимуть "туристи".

Разом із тим, правоохоронні органи, не чекаючи згаданого рішення парламенту, повинні дати чітку оцінку саботажу виборів з боку місцевої влади. Не можуть дрібні бізнесмени з пляжу бути сильнішими за державну систему!

- Чи може ця ситуація стати прецедентом для місцевих еліт в інших регіонах країни, і чи не можуть ще в якому селищі, місті, районі чи й області вирішити не проводити вибори і таким чином не віддавати владу?

- Не думаю, що такі випадки стануть масовими. Для цього й повинні бути дані жорсткі оцінки тому, що відбулося в Кароліно-Бугазькій громаді 31 жовтня. Але показове нехтування законом – від черкаських "смотрящих за голосуванням" до ігнорування виборів у Затоці – показує, що навіть маленькі вибори у нас можуть перетворитися на вибухову точку.

Пригадую вибори 2004 року в Мукачеві, де обрання голови невеликого міста стали гарячою точкою для всієї країни і лакмусом довіри до влади загалом і спроможності останньої провести чесну кампанію. За тими виборами спостерігали фактично пів парламенту, депутати працювали спостерігачами і змогли відстояти результати тієї кампанії. З пів року прецедент зі спробою грубого тиску влади повторився на президентських виборах і призвів до Помаранчевої революції. Тому вибори 31 жовтня 2021 року мали б змусити вже нинішню владу задуматися про небезпеку брудних експериментів із таким відкритим нехтуванням законом з боку кандидатів від керівної партії.