Один з незручних націоналістів чи слухняна темна конячка: Хто претендує на посаду мовного омбудсмена

Нагадаємо, вчора, за результатами засідання уряду, очільник Мінкультури Олександр Ткаченко повідомив на своїй сторінці у Фейсбук, що: "Нарешті з’явиться Секретаріат Уповноваженого із захисту державної мови, зі штатом до 50 людей. Всі добре пам’ятають історію з мовною омбудсменкою пані Тетяною Монаховою, яка пів року не могла виконувати свої обов’язки через відсутність апарату і офісу. Це питання знято. А з новою кандидатурою — визначимось і подамо на розгляд Уряду найближчим часом".

Посаду Уповноваженого із захисту державної мови запроваджено ухваленим попереднім складом парламенту 2019 року законом "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Мовного омбудсмена призначає і звільняє Кабінет міністрів України. Кандидатом на посаду Уповноваженого може бути громадянин України не молодший за 35 років, який має вищу освіту, володіє державною та англійською мовами, має досвід правозахисної діяльності або досвід діяльності із захисту державної мови та здатний за своїми діловими і моральними якостями, освітнім і професійним рівнями виконувати посадові обов’язки.

Головними його завданнями є захист української мови як державної, забезпечення права громадян України на отримання інформації та послуг у сферах суспільного життя державною мовою, усунення перешкод і обмежень у користуванні державною мовою, популяризація української.

Від початку існування цієї посади довкола неї спалахують скандали. Ще у вересні 2019 року ЗМІ, з посиланням на заяву Уповноваженої Верховної Ради з прав людини Людмили Денисової писали, що конкурс на посаду мовного омбудсмена, який відбувся в секретаріаті Уповноваженої, виграв народний депутат 8 скликання від фракції "Народний фронт" Тарас Кремінь – співавтор законів "Про освіту", "Про середню освіту", "Про професійну передвищу освіту" і, головне  -  "Про забезпечення функціонування української мови як державної".

Але уряд так і не призначив мовним омбудсменом людину, що її проросійські ЗМІ називали "мовним націоналістом", натомість першим захисником української стала Тетяна Монахова, яку пропонувало Мінкультури і яка отримала призначення 27 листопада 2019 року. Поява у цьому кріслі філологині з Миколаєва (до речі, Кремінь теж був вихідцем із цього міста) викликала нерозуміння у патріотичної частини суспільства. Говорили, зокрема, про те, що вона не брала участі в роботі над профільним мовним законом, про відсутність у неї досвіду правозахисної діяльності. Казали про Монахову і як про тимчасову призначенку, яка прийшла, щоб заповнити прогалину на кадровій шахівниці "влади нових облич". Сама вона на закиди відповідала, що досвід у неї є: була медіатренеркою, приймала іспити з української у держслужбовців.

Зауважимо, закон передбачає повноцінний вступ першого мовного омбудсмена на посаду за шість місяців після призначення: цей час відведено на створення секретаріату, який має вести технічну роботу – займатися моніторингом додержання мовного законодавства, розглядом скарг, судовими позовами. Та 6 травня Кабінет міністрів звільнив Монахову, яка перед цим, в квітні, заявила про намір залишити посаду мовного омбудсмена.  Основною причиною звільнення Монахова назвала те, що за півроку на посаді їй не вдалося домогтися від влади створення свого секретаріату. Кабмін, за її словами, заблокував створення Секретаріату, і відповідно жодних коштів навіть на зарплату Уповноваженого за півроку так і не було виділено.

Так чи інакше, Тетяна Монахова залишилася як першим в історії України мовним омбудсменом, так і посадовицею, яка не змогла почати працювати через відсутність у неї належного апарату.

І от лише вчора Кабінет міністрів фактично виконав вимогу вже звільненої Монахової і офіційно утворив секретаріат Уповноваженого із захисту державної мови як юридичну особу, чисельність працівників якого не перевищуватиме 50 осіб. Ці люди займатимуться моніторингом виконання законодавства про державну мову, розглядатимуть скарги громадян і юридичних осіб на дії чи бездіяльність органів влади щодо дотримання вимог законодавства про державну мову, готуватимуть подання про проведення службових розслідувань, притягнення до дисциплінарної відповідальності посадовців, винних у порушенні законодавства про державну мову, складатимуть протоколи щодо стягнень з порушників штрафів.

Наступним етапом є проведення конкурсу з обрання нового захисника прав україномовних громадян. Відповідно до мовного закону, по одній кандидатурі на посаду уповноваженого подають Кабінету міністрів глава Мінюсту, Уповноважений Верховної Ради з прав людини і керівник центрального органу виконавчої влади у сфері державної мовної політики (це Мінкультури). Ще 18 травняМіністерство юстиції оголосило про прийом документів від кандидатів, який мав тривати до 22 травня.

Відомо, що від Уповноваженого з прав людини вдруге висунули кандидатуру Тараса Кременя. А 2 червня свою кандидатуру визначило Міністерство культури: претендентом на посаду мовного омбудсмена від цього міністерства став голова громадської організації "Незалежні", активіст руху "Мова об’єднує", доктор фізико-математичних наук із Львівського національного університету імені Івана Франка Святослав Літинський, який у Фейсбуці повідомив, що є також і кандидатом від Мінюсту.

Літинський має великий досвід відстоювання прав української мови і україномовних у судах. 2014 року саме він через суд домігся права отримати паспорт громадянина України без російськомовної сторінки. Саме Літинський у вересні 2019 року позивався до офісу президента, вимагаючи перекладу українською виступу Володимира Зеленського. Той позов активіст програв, а от 2015 року аналогічний позов до міністра Авакова – виграв. Тож варто постежити, чи погодяться на Банковій призначити на посаду людину, яка може стати внутрішнім опозиціонером і думки якої, що вже очевидно, не збігаються з лінією влади у мовній сфері, та й у гуманітарній політиці загалом.

Тут є поле для нових потенційних зашкварів чинної влади, для якої гуманітарна сфера –далеко не на перших місцях у рейтингу як політичних, так і, схоже, особистих пріоритетів. І позиція того ж Мінкультури може змінитися з приходом нового очільника, екскерівника "Студії 1 + 1" Олександра Ткаченка. Який вже устиг повідомити, що поки не ухвалив рішення відносно рекомендації уряду кандидатури Літинського – мовляв, міністр ще не мав із претендентом особистої зустрічі.

Додаткова лінія протистояння може виникнути після скандального призначення тимчасовим виконувачем обов’язків міністра освіти Сергія Шкарлета, у проукраїнській позиції якого опоненти мають великі сумніви. Міносвіти безпосередньо на обрання мовного омбудсмена не впливає, але умовна "партія колишніх регіоналів" може спробувати завадити появі Уповноваженого із захисту державної мови, який займатиме активну позицію в захисті української. А це, крім іншого, не лише заяви, але й судові вироки, і штрафи для порушників мовного законодавства. Прибічники принципу "какая разніца" можуть лобіювати на зазначену посаду зручну їм людину, яка своєю бездіяльністю нівелює насправді важливе значення мовного омбудсмена в житті українців.

Наразі обидвох кандидатів на мовного омбудсмена, чиї імена вже відомі, можна назвати кваліфікованими і корисними суспільству фахівцями. Питання в тому, на що готові у Зеленського: зробити крок назустріч патріотичній частині країни (і створити собі, відверто кажучи, головний біль), чи продовжувати загравати із електоратом, який все одно на найближчих виборах проголосує вже, скоріш за все, не за "Слугу народу", а, як і до виборів 2019 року, за ватні проросійські партії.