Війна між військовими відомствами: Хто має навести лад в українській армії та оборонці

Одні депутати від "Слуги народу" збирають підписи за відставку віцепрем’єра Олега Уруського, інші – виступають проти цього. Тим часом українська оборонна сфера все глибше занурюється в хаос
 

Політичний оглядач, журналіст відділу «Влада»
Війна між військовими відомствами: Хто м…

За збирання підписів, призначених "збити" Уруського, публічно відповідає голова комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку, член фракції монобільшості Дмитро Наталуха. На спеціально скликаному брифінгу цього понеділка він повідомив, що вже зібрано понад 40 підписів "слуг", а загалом для внесення на розгляд парламенту ініціатори відставки віцепрем’єра планують зібрати понад 100 автографів.

Свою позицію Наталуха аргументує насамперед неефективністю міністерства з питань стратегічних галузей промисловості, а фактично – його роллю "п’ятого колеса до воза" в системі державних органів України.

Цікаво, що це питання стало черговим із тих, де "слуги" показують свою роз’єднаність на групи за бізнес-політичними інтересами "груповодів". Вже вчора з парламентської трибуни інший член фракції "Слуга народу" у Верховній Раді, Олександр Качура, заявив, що ініціювати відставку Олега Уруського його колеги поки наміру не мають: це питання обговорюватиметься всередині фракції. А сам Качура каже, що діяльність Уруського підтримує.

Тож наближається до кульмінації історія, яка вийшла назовні з блискавичним звільненням заступника Уруського, харків’янина Віталія Немілостівого через негарну історію з конфліктом останнього із поліцейськими, що трапився ще перед новим роком. Уже тоді було очевидно, що риють насправді під шефа Немілостівого.

Нагадаємо, віцепрем'єром – міністром з питань стратегічних галузей промисловості 57-річний Олег Уруський став 16 липня 2020-го. До того працював у оборонному секторі: трудився в Національному космічному агентстві України, Радбезі, був заступником гендиректора Укроборонпрому, першим заступником міністра промислової політики (2005 рік), головою Державного космічного агентства України (2015 рік). Займався бізнесом, був власником компаній Авіаційно-космічні системи і технології, директором інжинірингової компанії Прогрестех-Україна.

Гусєв проти Уруського

За даними телеграм-каналів (довіряти яким чи ні – особистий вибір кожного), звільнення Уруського начебто вимагає призначений 3 грудня 2020 року генеральним директором держконцерну "Укроборонпром" Юрій Гусєв. Ті ж анонімні джерела повідомляють, що Гусєв, на відміну від Уруського, має доступ до президента і має змогу доносити до нього ту чи іншу інформацію. За якою можуть прийти і кадрові рішення.

ЗМІ не раз повідомляли про конфлікт між "Укроборонпромом" і безпосередньо дотичним до його діяльності міністерством через різницю в підходах до роботи галузі. Так само в заявах деяких політиків ішлося про неефективність міністерства стратегічних галузей, в якому за чотири місяці після створення працювали… семеро людей, включно з міністром. Натякали недоброзичливці Уруського і на спроби певних осіб "під егідою" новоствореного міністерства перебрати на себе контроль над низкою стратегічних підприємств. Ані офіційних підтверджень, ані спростувань цих заяв так і не було.

Попри це, протистояння в оборонній галузі таки існує, і воно повинно врешті розв’язатися. Попередній керівник державного оборонного концерну Айварас Абромавічюс декларував реформи в "Укроборонпромі", але за фактом цей процес просувався вкрай повільно, в тому числі, за даними джерел у галузі, не лише через невміння реформаторів показувати результат, а й через прихований саботаж.

А в конфлікті заяв двох членів фракції "Слуги народу" ми бачимо своєрідне відображення боротьби різних груп за збереження/звільнення Олега Уруського. Між іншим, Гусєв не приховує дружніх стосунків з головою фракції "слуг" у Раді Давидом Арахамією: вони разом працювали у "Волонтерському десанті" Міноборони у перші роки війни на Донбасі.

Хомчак проти Тарана

Та не кар’єра Олега Уруського насправді має значення для країни. Усе гірше: оборонна сфера загалом у нас стає середовищем скандалів і піар-акцій на взаємне знищення посадовців різної висоти сидіння. Не вкладається в голові, але у країні, що воює, міністр оборони (Андрій Таран) і головнокомандувач Збройних Сил (Руслан Хомчак) не спілкуються і навіть не вітаються. Ба більше, конфлікт між генералами вийшов у судову площину: Хомчак, начальник Генштабу Сергій Корнійчук, командувач Повітряних сил Сергій Дроздов і колишній командувач Медичних сил Ігор Хоменко подали п’ять позовів проти міністра оборони Тарана. Подейкують і про близьку відставку Тарана, на місце якого вже називають кандидатів, у тому числі й відому депутатку від "слуг" Ірину Верещук. Усі ці "піар-маневри" точно не додають нашій країні моральної стійкості і не підвищують здатність оборонятися від ворога.

Тут ще й з оборонною промисловістю влада ладу дати не може. Дуже специфічні повідомлення з’являються на офіційних сайтах державних інституцій. Якщо раніше повідомлялося значно більше позитивних новин про нові розробки військової техніки, про те, скільки озброєння і обладнання передали військовим, то зараз перші особи галузі катаються військовими підприємствами, роблять напружені і вдумливі обличчя для своїх пресслужб, тобто займаються рекламою себе коханих і в такий спосіб намагаються захиститися від атак конкурентів. А реального позитиву, так потрібного Україні, - дедалі менше.

Щодо ж долі очільника міністерства стратегічних галузей промисловості, то можна припустити, що кадрові новини почуємо (або ні, якщо віцепрем’єра все ж залишать на посаді) після лютневого засідання Ради нацбезпеки і оборони, на яке президент Зеленський днями доручив винести питання реформи концерну "Укроборонпром".

Можливі й рішення щодо видозміни функціоналу цього міністерства, який частково перетинається з функціями того ж Укроборонпрому, і незрозуміло, хто кому тут головний. Ключова проблема, яку потрібно вирішити, - в тому, що міністерство має отримати набір чітких функцій, а оборонна галузь – побачити систему субординації і припинити взаємну війну. Інакше керівників держконцерну і Мінстратегічних галузей і далі змінюватимуть, як рукавички. Що ж до конфлікту генералів – тут країна має почути слово Головнокомандувача, яким, нагадаємо, є президент. Адже війна всіх проти всіх змінює порядок денний у всій військовій тематиці. І це точно не те, що зараз нам потрібно.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme