Обмін імітаціями: Чому новий план Кравчука - не новий, а виборів в ОРДЛО весною не буде

Отже, про пропозиції, озвучені Леонідом Кравчуком. Перше – припинення збройного конфлікту і проведення обов'язкової повної демілітаризації ОРДЛО. Для цього на початку 2021 року з тимчасово окупованих територій повинні бути виведені і розпущені незаконні збройні формування, а Україна має взяти під контроль кордон. Тобто те, про що українська сторона говорить з весни 2014 року, коли Росія почала агресію проти нашої держави на Донбасі, зараз подається як щось нове.

Наступний пункт плану – врегулювання питання відповідальності для осіб, які брали участь у подіях, пов'язаних з війною на Донбасі. "Це повинно бути зроблено шляхом прийняття Верховною Радою України відповідного законопроекту, текст якого потрібно буде обговорити в робочій групі ТКГ з політичних питань. Нам потрібно, щоб питання відповідальності вирішувалися за законом, виважено, з урахуванням ситуації на Донбасі, і з урахуванням досвіду інших країн. Тому що є злочинці, є люди, які прийшли туди вбивати за гроші, - вони повинні нести відповідальність, а інші - нормально жити і працювати на своїй, українській землі", - пояснив він.

Що ж, і тут нема нічого нового. Питання так званої "амністії" неодноразово піднімалося при попередниках, цей пункт є в Мінських угодах. Проте дуже сумнівно, що нинішній склад парламенту підтримає закон про амністію бойовиків. Адже, по-перше, це болюче для рейтингів питання. По-друге, будь-яким законом про амністію будуть незадоволені, тому навіть узгоджений його проект переписуватимуть у ВР. І, по-третє – це головне – ні Росія, ні сепаратисти з ОРДЛО не зацікавлені у мирному процесі в принципі. Тому вони обов’язково пропихатимуть до законопроекту про амністію якісь свої фантазії. Це ми вже бачили з так званої "дорожньої карти" від "ЛДНР", яку "та сторона", як висловлюються діячі "зеленої" влади, нещодавно представила у Мінську.

Третій пункт у плані Кравчука – негайне забезпечення повного і безумовного доступу міжнародних організацій, включно з Міжнародним комітетом Червоного Хреста, до всіх утримуваних осіб. Україна хоче, щоб це було зроблено до середини листопада 2020 року, а остаточне взаємне звільнення утримуваних осіб за принципом "всіх на всіх" відбулося не пізніше 15 грудня 2020 року.

Четвертий пункт - Україна хотіла б домогтися до середини грудня збільшення чисельного складу СММ ОБСЄ на 1500 людей і з цього приводу звернеться до Постійної ради ОБСЄ. У такий спосіб, вважає Кравчук, стане можливим ефективне спостереження над українсько-російським кордоном в Донецькій і Луганській області. Ідея правильна, однак сумнівно, що Росія на це погодиться.

Наступний пункт – проведення виборів в ОРДЛО не пізніше 31 березня 2021 року. До цієї дати необхідно буде прийняти закон про особливості проведення таких вибрів. При цьому Кравчук нагадав, що РФ прийняла низку рішень і документів, які є прямим втручанням в життя ОРДЛО, наприклад, про спрощений порядок надання жителям цих територій російського громадянства. Тому українська сторона пропонуватиме, щоб такі рішення і документи були скасовані. Скасує їх Росія? Звісно ж не скасує. Чи можливо буде обмежити участь у виборах жителів ОРДЛО, які отримали російські паспорти? Ні, бо Україна не зможе контролювати процес виборів на окупованих територіях.

Крім того, пропонуватиметься створення Вільної економічної зони в рамках реалізації особливого порядку місцевого самоврядування в ОРДЛО. Нагадаємо, що ВЕЗ на Донбасі підтримали найменше тих, хто 25 жовтня взяв участь у так званому "опитуванні" президента. Попри це цю ідею продовжують проштовхувати.

Кравчук також зазначив, що Україна дуже б хотіла, аби наступна зустріч лідерів держав "нормандського формату" відбулася до кінця 2020 року, "щоб було чітко і зрозуміло сказано, що місцеві вибори в ОРДЛО можливі тільки в певних відповідних умовах".

Ми вже згадували про пропозиції, які раніше надійшли від бойовиків. Вони кардинально відрізняються від запропонованого Кравчуком. Про повну їх нікчемність казав і сам Леонід Макарович. У них фактично йдеться про нав’язування Україні окупованих територій на їхніх же умовах. Але "План спільних кроків" від Кравчука, хоча і містить правильні речі, так само нереалістичний для втілення в життя. Бо Росія ніколи цей план не прийме. Тому нинішній стан переговорів у рамках ТКГ можна охарактеризувати як "обмін імітаціями" - відбувається винесення на загал абсолютно різних варіантів вирішення проблеми радше для того, щоб просто про щось поговорити.