Обирати голів областей, суддів та прокурорів: Чому українці хочуть узаконити феодалізм

Як свідчать результати опитування "Рейтинг", громадяни хочуть обирати не тільки депутатів чи міських голів, а й голову області (за обрання 83%), місцевих суддів (71%) та прокурорів (68%).

 

Ще 57% підтримують ідею створення муніципальної поліції, підпорядкованої місцевій владі (30% – проти). Порівнюючи рівень довіри, 35% зазначили, що більше довіряють місцевій владі, 17% – більше центральній. 17% довіряють представникам влади на обох рівнях. Чверть не довіряють жодній.

І ще кілька цікавих цифр: лише 13% опитаних хотіли би бути депутатами місцевої ради, 9% – депутатами парламенту, 7% – головою міста/села, 5% – президентом країни. Тобто, передвиборче гасло Володимира Зеленського "всі ми президенти" серйозно сприйняли тільки 5 відсотків громадян. Чи аж 5!

Про що свідчить таке виборча "сверблячка"? По-перше, про дуже значне розчарування центральною владою. Якщо з обранням Зеленського і "слуг" у суспільстві панували позитивні настрої і великі сподівання, то зараз соцопитування демонструють, що все більше громадян вважають розвиток ситуації в країні неправильним. І це загальне розчарування знаходить вихід у бажанні відгородитися від центральної влади. Звідси і зростання популярності місцевих партій, дрібних, але "своїх". Цей тренд демонструють інші опитування.

По-друге, в регіонах і раніше більше довіряли місцевій владі, аніж призначеним зверху головам обласних адміністрацій. Навіть якщо ці голови були місцевими за народженням. Пояснення тут просте: громадяни хочуть бачити на чолі області (міста) не лише ефективного господаря, а й захисника, людину, яка відстоюватиме інтереси громади. Тобто, не буде залежною від уряду чи президента. Проте з приходом до влади "зелених" регіональна політика в країні суттєво погіршилася, - кадровий ліфт вивіз у керівні крісла в ОДА осіб, багато з яких далекі від розуміння, що вони взагалі мають робити на своїх посадах. Тому і не дивно, що в деяких облдержадміністраціях за півтора роки змінилося вже кілька голів. Переважна більшість з них взагалі нічим не запам’яталася.

По-третє, бажання мати своїх суддів, прокурорів і свою міліцію – це, звісно, ілюзія, адже "свої" не означає, чесні чи не корумповані, навіть навпаки, але на тлі тотальної недовіри до владних інституцій може скластися враження, що на тих, кого обирає громада, легше вплинути. Простіше кажучи, якщо жителі району обиратимуть собі "народного" суддю, то за протизаконні рішення народ його може скинути з посади. Або хоча б набити пику.

По-четверте, чи можна з огляду на оприлюднені цифри казати про загрозу сепаратистських настроїв? І так, і ні. У тих регіонах, де таких настроїв ніколи не було, їх і не буде. А от там, де зерна сепаратизму посіяні, обрання голів областей становить значну небезпеку. Адже обов’язково з’являться фігури, які поряд із темою "дайте нам більше економічних повноважень" підніматимуть теми мови, релігії, паразитуватимуть на складних історичних моментах.

Інша небезпека – найвищий шанс обратися головою області буде у представників місцевих кланів, які у своїх областях мають вплив, гроші, відповідно оброблений електорат. У нас досі збереглися округи, де незалежно від війн і революцій депутатами Верховної Ради вибирають одних і тих самих людей. Навіть "зеленою" хвилею їх не змило. Можна зрозуміти, чому жителі регіонів не довіряють центральній владі, проте незрозуміло, навіщо вони хочуть посадити собі на горба місцевих феодалів. Та ще й узаконити для них власну міліцію.

І, останнє. Оприлюднені цифри дають широке поле для популізму політикам, які обіцяють народу, що він, народ, все вирішуватиме. Тож, не виключено, наступними улюбленцями публіки стануть діячі, які піднімуть на свої стяги старі більшовицькі гасла: "мир - народам, землю - селянам, фабрики – робітникам, всю владу радам". Україна вже таке переживала сто років тому…