Нью-Васюки за 30 мільйонів: Як няні Зеленського спокушатимуть інвесторів

Колишній міністр економіки Тимофій Мілованов та його екс-керівник Олексій Гончарук давно пішли у політичне небуття. І вже мало хто швидко згадає обличчя цих персонажів. Але справи їхні продовжують жити. За задумом, проект інвестнянь має допомогти залучити в Україну в масовому порядку грошовитих інвесторів, які побудують для нас сучасні підпиємства з шаленою кількістю нових робочих місць і мільярдними відрахуваннями до бюджету у вигляді податків.

Спадок колишніх урядовців, які вигадали термін "інвестняня" і довго нянчилися з його запровадженням, нарешті починає отримувати законодавче втілення. За наполяганням президента Володимира Зеленського, який визначив відповідний законопроект як невідкладний, Верховна Рада у першому читанні ухвалила Закон "Про державну підтримку інвестиційних проектів зі значними інвестиціями", інформує Depo.ua. 

Інвестиційний ескорт

Проект урядової підтримки для бізнесу, який нині відтворюється у формі закону, передбачає державну підтримку та навіть фінансову участь держави у інвестиційних проектах, сума яких буде еквівалентною або перевищуватиме 30 мільйонів євро. При цьому держава може взяти на себе до 30% обсягу фінансування такого проекту.

Йдеться, звісно, не про прямі грошові вливання у приватний бізнес. А, швидше, про такі речі, як податкові пільги, звільнення від ввізних мит, надання земельних ділянок та інших матеріальних активів, що є у розпорядженні уряду. Плюс, за рахунок центрального або місцевих бюджетів, влада може допомогти інвестору з облаштуванням навколишньої інфраструктури - полагодити дорогу, провести світло, воду, газ та інтернет. Також автори закону обіцяють всебічну консультативну допомогу з боку держави, неуклінне дотримання умов інестиційного договору та сприяння у вирішенні супутніх питань і проблем.

В той же час до інвестора висуваються певні вимоги.

Він, як вже зазначалося, може потрапити під дію закону, якщо покаже, що в нього справді є ці 30 мільйонів євро і він готовий з ними попрощатися на користь економічного поступу України.

Під дію закону потраплять проекти у сферах переробної промисловості, інфраструктури, логістики, поводження з побутовими відходами, туризму, охорони здоров'я, освіти, спорту. В рамках його реалізації має відбуватись, окрім іншого, будівництво, реконструкція, реставрація або капітальний ремонт наявних в Україні промислових та інфраструктурних об'єктів.

Також, аби потрапити в пул "значних інвесторів", вкладнику грошей доведеться передбачити у своєму зобов'язанні створення не менше 150 нових робочих місць з нормальною зарплатою. Інвестор з реалізацією свого проекта має вкластись у термін 5 років.

При  цьому шансів отримати державну підтримку позбавляються українські державні або частково державні компанії, комунальні підприємства, фірми з невідомими кінцевими бенефіціарами, а також резиденти країни-агресора.

На практиці, як передбачає законопроект, реалізація державної підтримки буде включати в себе кілька етапів. Починатись все буде від заявку, яку вкладник коштів має подати спеціальній урядовій установі – своєрідному розпліднику інвестиційних нянь, що створюється під цей проект – заяву про наміри.

Після перевірки відповідності заявника вимогам української інвестиційної мрії та проходження бюрократичних процедур, створення юридичною особи, що реалізовуватиме проект в Україні і наповнення її інвестиціями, між урядом та інвестором буде укладено відповідний договір. Де й буде обумовлено параметри проекту і зобов'язання сторін: від обсягів податкових пільг і розмірів земельних ділянок до покрокового плану будівництва та залучення робочої сили з числа українських безробітних громадян.

Інвестора на всьому шляху супроводжуватиме працівник вже згаданої урядової установи, який і стане інвестиційною нянею. До його обов'язків та повноважень входитиме, окрім функцій ділового ескорту, також взаємодія з органами державної влади та органами місцевого самоврядування від яких в тій чи іншій мірі залежатиме виконання інвестиційоного договору. Тобто фактично виконуватиме роль легального "рішали", який забезпечуватиме інвестору режим сприяння на рівні всіх державних та місцевих чиновників.

Точки ризику

Блакитна мрія президента Зеленського залучити в Україну велику кількість інвесторів між тим має кілька ризикованих точок, які цілком можуть спотворити в цілому благородну ідею.

Спостерігачі, зокрема, відзначають, що нові правила поводження з інвесторами несуть ризик дискримінації. Адже новий закон фактично розділяє бізнес на дві категорії. Де одна буде користуватись податковими пільгами, земельними ділянками та сприянням у розбудові навколишньої інфраструктури. А інша - тягтиме цей тягар, як і раніше, самотужки.

Вочевидь режим дискримінації викличе до життя нову форму корупції, оскільки "послуги"  рано чи пізно почнуть продаватись за допомогою корупційних інструментів. Простіше кажучи, аби потрапити у відповідний пул "значних інвесторів", бізнесу доведеться купувати вхідний квиток за банальний кеш. І вже неважливо, де саме будуть обілечувати - на Банковій, на Грушевського чи в новому питомнику інвестнянь. В кінці кінців звестися все може просто до банального продажу "митних вікон" через які, в обхід обов'язкових платежів, відбуватиметься примітивний імпорт іноземних товарів.

Насторожує також значна увага, яку автори приділили питанню регулювання земельних стосунків. Чимала частина законопроекту присвячена створенню особливих умов отримання у користування відповідних наділів з переліку державної та комунальної землі. Ця частина не є конкретною і в той же час запроваджує нові механізми отримання та користування землею, які не передбачені Земельним кодексом. Що, враховуючи підвищену пожадливість слуг народу до земельних благ, змушує також запідозрити наявність прихованих мотивів у авторів законопроекту.

Також слід враховувати, що нинішній економічний грунт, на який мало би впасти інвестиційне зерно, є далеким від бажаної родючості. Українська економіка падає. Невблаганна статистика свідчить, що у I кварталі 2020 року, вперше з 2016 року, великі та середні підприємства отримали чистий збиток у сумі 4,9 млрд грн. Частка збиткових підприємств зросла до 41% порівняно з 27% у І кварталі 2019 року.Чистий відтік прямих іноземних інвестицій з України за перші чотири місяці поточного року склав 1,6 млрд доларів. 

В списку мінусів також корумпована судова та правоохоронна системи, де потрібне рішення купується або вичавлюється адміністративним способом. І вже не один інвестор змушений був втікати звідси голим і босим саме через відсутність, м'яко кажучи, культури дотримання правил гри.

У таких умовах розрахунок на спрацювання закону і інвестиційний бум навряд чи є ознакою здорового глузду і прагматичного розрахунку.

Заради справедливості слід згадати, що світова історія знає приклади, коли залучення інвестора і його "ручне" супрводження" справді мало позитивний ефект для економічного поступу країни. Так відбулося свого часу у Південній Кореї, якій вдалося залучити потужних точкових інвесторів і за їх домопогою штовхнути економіку.

Але для того, щоб це спрацювало, існувало декілька простих, але чітких правил: держава мала економічну стратегію розвитку і ставка була тільки на крупний бізнес. Держава не боялася стимулювати експорт, девальвуючи національну валюту. Преференції отримував тільки той, хто мав успішні експортні кейси або успішно вигравав тендери в інших країнах. Але навіть той, хто мав ці преференції, мав конкурентів, які мали такі ж преференції. А гарантом цього всього особисто був президент, який сам вникав в деталі.

В Україні ж про виконання жодної з цих умов говорити не доводиться, адже держава Володимира Зеленського в таких питаннях на жаль демонструє несистемність і відірваність від реальності, коли застосовуються точкові заходи, але загальної стратегії ніхто не дотримується. Суто через відсутність такої стратегії.

Читайте також: "Антиінвестиційні няні". Як НАБУ, САП і ВАКС добивають українську економіку