Нове випробування Саакашвілі: Для чого Зеленський сам собі готує репутаційну пастку

Призначення Міхеіла Саакашвілі головою Виконавчого комітету реформ, здійснене вчора чинним президентом України, стало наступним етапом в цікавій зовнішньо- та внутрішньополітичній інтризі, кінця й краю якій, як і химерній кар'єрі грузинського екс-президента, наразі не видно.

Своє тріумфальне повернення в українську політику екс-президент Грузії, судячи з усього, потроху готував практично від самого моменту приходу команди Зеленського до влади.

На перших етапах, окрім повернення забраного Петром Порошенком українського громадянства (як чудово звучать подібні пасажі з точки зору українського права) помітних успіхів Саакашвілі, схоже, не досяг. Нова команда розраховувала на власні сили і на власні звершення. Втім, коли з новими обличчями сталося те, що сталося, а в Зеленського відчули потребу як в покращенні "реформаторського іміджу", так і у інтенсифікації перемовин з рядом іноземних інституцій, час Саакашвілі настав. На Банковій відчули потребу у "професійному реформаторі" з гучним іменем.

Втім, на перешкоді постало два фактори. Один з них – ймовірний брак голосів у Раді, а інший – різке незадоволення Грузії подібним призначенням. Проблеми правлячої української партії – це тема для окремої довгої розмови, а зрозуміти різку реакцію Тбілісі було нескладно.

З формальної точки зору, Саакашвіл на батьківщині звинувачують по конкретних кримінальних статтях – перевищення службових повноважень та розтрата бюджетних засобів. Тому просто вимушені протестувати проти його успішної кар'єри за межами Грузії. Ну, а з точки зору менш формальної, "Грузинській мрії" абсолютно не потрібен зайвий піар для найбільш впізнаваної фігури опозиційного Єдиного національного руху. Який в останні роки, звичайно, переконливо програє парламентські вибори – але в період кризи цілком може скористатися падінням рейтингу влади.

Тому голова фракції "Грузинської мрії" Іонатамішвілі пообіцяв "ускладнення стосунків" з Україною в разі, якщо Саакашвілі призначать віцепрем’єром. А прем'єр Грузії Гахарія пригрозив "щонайменше відкликанням для консультацій посла". І так, зрештою, і зробив.

На Банковій, де Саакашвілі розглядали як іміджевий проект (інакше взяли б його в уряд набагато раніше) сигнал зрозуміли. І хоча Арахамія й відповів Тбілісі про те, що всі історія – внутрішня справа України і втручатися до неї нікому ззовні не слід, Саакашвілі замість віце-прем'єрського крісла отримав посаду в малозрозумілій структурі з невизначеними повноваженнями.

Подібне зниження рівня посади Саакашвілі, вочевидь, дозволить уникнути істотного скандалу з Тбілісі. Хоча посла для консультацій до Тбілісі таки відкликали, а Ігорю Долгову, послу України в Грузії, вочевидь, доведеться вислухати немало неприємних слів в тамтешньому МЗС. Де нагадають, що регулярна консолідована позиція Києва та Тбілісі стосовно російської агресії на Донбасі може й змінитися.

При тому за родом своєї діяльності Саакашвілі не матиме жодного стосунку до зв'язків між Україною та Грузією. Але і в тому, що грузинський політик, маючи прямий і відносно регулярний доступ до Зеленського, теоретично може впливати на зовнішньополітичну лінію України, сумніватися не доводиться.

Втім, як би там не було, Банкова отримала свої перші сподівані дивіденди – про "призначення реформатора" написала практично вся світова преса – від Financial Times та РІА Новости до Bangkok Post.

При тому що стосується західних ЗМІ – то вони, на відміну від українських, мають навіть припущення стосовно того, чим займатиметься Саакашвілі у своєму виконкомі. Зокрема, за даними FT, планується, що він братиме активну участь у переговорах з МВФ. Даючи інтерв'ю цьому виданню напередодні призначення на посаду, він стверджував, що позика у $ 8 мільярдів, з яких 4 буде розподілено цього року, є "явно недостатньою". Іншими його завданнями мали би стати участь в законодавчій підготовці процесу дерегуляції економіки та допомоги представникам малого бізнесу. Як складеться з практичною стороною діяльності Саакашвілді на новій посаді – покаже час.

Але реальна проблема Банкової полягає в тому, що Саакашвілі, схоже, володіє як істотними політичними амбіціями, так і непростим характером. Що майже неминуче рано чи пізно призведе до його конфлікту з чинною українською владою – як то вже трапилося свого часу з командою Петра Порошенка.

Але, на відміну від представників чинної української влади, Саакашвілі є ефективним комунікатором (недоброзичливці кажуть, що це, можливо, є його єдиний талант). І так само, як світові ЗМІ сьогодні пишуть про "призначення відомого реформатора", через півроку вони ж писатимуть про те, що "український уряд звільнив реформатора", "Саакашвілі звинуватив Зеленського в саботажі співпраці з МВФ" – і так далі. При тому транслювати ці повідомлення грузинський екс-президент, в силу свого вродженого таланту, зможе куди як голосніше від нинішньої ОП. Свого часу Петро Порошенко, і сам непоганий дипломат, на цьому обпікся – і вийшов з історії з істотними втратами.

Для адміністрації Зеленського, де з дипломатами традиційно погано, сварка з Саакашвілі загрожує репутаційним крахом. Втім, цілком може бути, що питання з розряду "а що буде за півроку" вже нікого на Банковій і не цікавлять. Як занадто довготермінові.