Кастинг відкрито: Який сценарій готують для нас у Вашингтоні

"Ми дуже різні, але єдині в одному - нам НЕБАЙДУЖЕ, що відбувається в нашій країні. У нас є план дій. І ми готові витрачати час, сили і власні ресурси на його реалізацію". Це лише частина "декларації небайдужих", яку розповсюджують у соцмережах відомі блогери, волонтери, АТОвці. Серед них - люди, які з 2014-го року стали своєрідними лідерами думок.

Волонтер і блогер Роман Синіцин, засновник і власник Veterano Pizza Леонід Остальцев, колишній учасник мобільної групи СБУ по боротьбі з контрабандою Родіон Шовкошитний і, звісно ж, Масі Найєм - брат політика Мустафи, який воював у Авдіївській промзоні, та інші.

Останнім часом, ці громадські діячі світяться на всіх гучних акціях протесту. Найбільш масштабні з останніх - груднева акція з вимогою відправити за грати тітушковода Крисіна та січневий мітинг під главком МВС у Києві після вбивства юристки Ірини Ноздровської.

Солідарні із протестувальниками були навіть в посольстві США.

"Приголомшені та засмучені вбивством правозахисниці Ірини Ноздровської. Висловлюємо наші найглибші співчуття близьким та родичам. Винні мають бути притягнуті до відповідальності", - заявили у диппредставництві.

Днями деякі з активістів також брали участь у справі youcontrol.

За цими людьми стоїть безперечна репутація. Жоден із них не був помічений у брудних іграх чи корупційних справах. Вони, навпаки, ведуть війну з корупцією. Втім, існують певні моменти, які змушують задатися запитанням: а чи не є це черговою технологією?

Цікаве співпадіння

8-го січня з'явилася гучна стаття в Atlantic Council Діани Френсіс, старшого наукового співробітника Центру Євразії при впливовій аналітичній структурі - Атлантичній раді. Вона зводилася до твердження, що в разі, якщо діюча влада "не виправиться", на Україну очікує нова революція, проте вона кардинально відрізнятиметься від попередніх. Крім того, вона зазначає, що в Україні існує група із 200-х технократів, які неофіційно зустрічаються між собою, також Україна отримала "управлінську інфраструктуру", що складається з сотень чесних парламентарів, керівників, фінансистів, адвокатів, активістів, міжнародних донорів та благодійників, політичних лідерів. Вони здатні здійснити мирний перехід влади. І висновок: якщо до завершення президентського терміну відповідно до побажань українців і західних донорів не запрацює Антикорупційний суд, якщо не припиниться тиск на НАБУ, парламентарі не позбудуться недоторканності і не буде заборонено політичну рекламу під час виборів 2019 року, єдиною "опозиційною партією" мають стати відповідальні громадяни, які збираються на вулицях. Цей протест отримає масову міжнародну підтримку.

Тобто, пані з Атлантичної ради пророкує майдан під зовнішнім управлінням. Шансів запобігти цим варіантам вона залишає обмаль, бо, складається враження, маховик уже запущено.

І, безперечно, на фоні таких матеріалів, а також втручанням посла США в Україні Йованович у внутрішні справи держави з рекомендаціями платити пенсії жителям окупованих територій та розповідями як треба боротися з корупцією, виникають підозри, що ті самі "небайдужі" є кимось із згаданих у статті Френсіс активістів, ветеранів АТО, технократів. Бо серед них є представники зовсім різних професій - від юристів до IT-спеціалістів. Конспірологія, та все ж.

Хитання ситуації

Зараз цікавість суспільства до історії з Ноздровською значно зменшилась. Втім, ніхто не гарантує, що у подальшому не буде злочинів, які з побутових громадськість перекваліфікує в політичні. Та, власне, у нас і так ні дня без скандалів. Та сама справа із м'яким вироком Юрію Крисіну, підозрюваному у вбивстві журналіста "Вестей" В'ячеслава Веремія під час Євромайдану.

Таких пробоїн буде ще багато, на деякі посольство США реагуватиме стурбованістю, на деякі, як з рішенням по Крисіну, ні. Та головне не у зовнішньому антуражі, а в сценаріях, які можуть бути задіяні Штатами в перспективі президентських і парламентських виборів в Україні у 2019-му році. Один із них – об'єднання громадянського суспільства навколо низки соціально дражливих тем – корупція, провали на окремих напрямках реформ, зміна еліт тощо.

А до чого тут президентські вибори?

Не так давно відомий журналіст Дмитро Гордон, до особистості якого можна ставитися по-різному, зазначав, що у США є два фаворити на майбутніх президентських виборах в Україні.

"Не здаючи джерел, розповім: Сполучені Штати поставили умову, що майбутній президент не повинен бути пов'язаний з жодною колишньою владою, не повинен бути забруднений цим, не повинен бути політиком, якого всі знають... На сьогоднішній день є дві такі людини. Вони всерйоз навчаються і серйозно готуються. Це два дуже серйозних прізвища. Їх знають в Україні і світі, і вони ніколи не були у владі", - казав Гордон.

У соцмережах одразу почали називати вокаліста "Океану Ельзи" Святослава Вакарчука. Варто зазначити, що фігуру Вакарчука останнім часом нав'язують суспільству соціологічними опитуваннями, мережевою активністю . За соціологією у нього досить непогані результати - у деяких рейтингах він посідає другу сходинку після Порошенка. Хоча сам Святослав заявив, що не має наміру балотуватися у президенти.

Зараз також проглядається намацування форматів для єднання "лідерів думок", як, приміром, поїздки Саакашвілі регіонами у пошуках "300 спартанців", або "декларація небайдужих", ініціатором якої вже згаданий юрист Масі Найєм.

Попри це, точно сказати, хто буде прозахідним кандидатом сьогодні неможливо. Незрозуміло поки, з якими смислами кандидати йтимуть до суспільства. Поки спостерігаємо лише традиційну для опозиції риторику "геть" і "ганьба". Хочеться сподіватись, що заокеанські сценаристи не переграють самі себе з "переворотами для бананових республік", а українцям не доведеться переживати черговий соціальний експеримент.