Чому ліфти Зеленського є профанацією для ”довірливих лохів”

У команді нового президента знову витягли з-під сукна тему пошуку ключових управлінців через систему "Ліфт". При тому, що попередні спроби виявилися дискредитованими

Чому ліфти Зеленського є профанацією для…

У Зеленського знову витягли з нафталіну тему соціально-політичного ліфту - тепер шукають голів райдержадміністрацій у низці областей. Depo.ua намагається зрозуміти: чи справді у претендентів є шанс таким чином підскочити у кар'єрі, чи це просто вишукана окозамилювальна технологія аби створити враження, буцімто "все по-чесному".

Перший ліфт

Найперше технологію "ліфт" Зе-команда застосувала при доборі речника Володимира Зеленського: кандидатам запропонували надіслати резюме зі своєю відеопрезентацією на адресу ейчарів щойно обраного голови держави. Тоді, як заявляли ініціатори відбору, надійшло близько чотирьох тисяч листів від претендентів. 100 з них пройшли до другого туру конкурсу. І нарешті переможницею стала уродженка Херсонщини журналістка Юлія Мендель.

Чи була це профанація, а переможницю визначили заздалегідь? Чи, навпаки, експеримент з добору прес-секретарки молодого але прогресивного президента мав принади змагальності? Судити важко. Але те, що це був останній гіпотетично чесний кадровий конкурс За-ліфтерів - очевидний факт. З огляду на майбутні експерименти з "ліфтом", які ми тепер маємо змогу аналізувати, таке твердження, принаймні, виглядає переконливо.

Цікаво в цьому контексті інше: чи задоволені самі ліфтери результатами відбору? З огляду на майбутній розвиток подій, сам Зеленський був не надто радий результатам такої кадрової ескалації, оскільки новопризначена речниця із завзятістю новобранця почала кидатись на інформаційну амбразуру і кілька разів поставила свої нових босів у двозначне і незручне становище. Завершилося це тим, що дослідам Юлії Володимирівни Мендель з наслідування стилю вашингтонських президентських речників поклали край і повернули її у стійло тримача мікрофону. З цією функцією нова речниця більш-менш справляється, хоча інколи у спілкуванні з журналістами певна екзальтованість медіаобличчя Зеленського таки проривається.

Парламентський ліфт

Вдруге про можливість карколомного піднесення на верхні щаблі української суспільної ієрархії ми почули напередодні позачергових виборів до парламенту. Тоді у маси кинули клич: мовляв, заповнюйте анкети і завантажуйте резюме, хлопці, і матимете шанс потрапити у список або піти по мажоритарці в Раду. Скільки тисяч довірливих українців вирішили, що цей шанс саме для них і виконали інструкції сайту - невідомо. Але багато людей справді на це купилося і відіслало свої особисті дані слугам народу.

Претендентів та громадськість переконували, що буде кілька суворих етапів відбору з вивченням біографій, репутацій, компроматів та громадської думки. І мільйони виборців у екранів своїх телевізорів та фейсбуків повірили - все по-чесному, і нова влада буде такою ж чесною і прозорою, як презентований нею ліфт.

Скепсіс щодо прозорості ліфту і безкорисливості ліфтерів спочатку висловлювали окремі противники нової влади. Потім, коли на з'їзді Слуги народу було оприлюднено партійний передвиборчий список і журналісти почали вивчати особи майбутніх нардепів, про ілюзію народовладдя заговорили у більш широких колах.

І, нарешті, все стало з ліфтом зрозуміло, коли в мажоритарниках від президентської партії почали опинятись переважно чиїсь племінники, партнери, адвокати, підлеглі і протеже. Тобто місця у списках і в округах справжнім пасажирам розрекламованого ліфта просто не знайшлося - навіть найнезаплямованіше з нових облич рано чи пізно обов'язково виявляється чиїмось просуванцем. Але хвилю народної довіри вже було не зупинити, що й засвідчив результат на табло 21 липня 2019 року.

Підтвердження тому, що нам "впарили липу" ми знаходимо щодня нові, коли дедалі частіше вспливає інформація про тих, кого було обрано нардепами. То з'ясувалося, що четверо з членів списку, яких можна було вважати умовно "нічиїми", насправді виявилися ставленниками головного квартальського юриста, який тепер претендує на пару ключових комітетів у Раді. То певні ноунейми опинилися у пулі головного президентського діджиталізатора Зеленського Михайла Федорова, який тепер разом зі своїми багнетами виборює під себе тему діджиталізації бюджетної сфери. Так ми з'ясовуємо, що в окремих регіонах слуги-мажоритарники висувалися в округи за квотою тих же Коломойського (Дніпро) чи Бухарєва (Суми).

Губернатори і губернаторчики

Але в українській політиці тема взування лоха не вважається вичерпаною, доки вона приносить хоч якісь дивіденти. Тож кадрову "ліфтовізацію" продовжили, хоч і у іншій трактовці - почали обирати губернаторів у Фейсбуці. Так спробували зробити, зокрема, в Одесі. Але вкидання обговорення кандидатів у Фейсбук було очевидною маніпуляцією Банкової на користь такого собі наближеного до "головного українського тіла" Андрія Андрейчикова, якого через бухтіння одеських еліт не вдалося призначити з першої спроби - тож довелося завуальовувати цей процес під громадське обговорення.

В цілому ж схема добору кандидатів на губернаторські посади не працює як слід, зрозуміли в ОП. І приклад Андрейчикова - наочне тому підтвердження. І тема з ліфтом вспливла знову.

Так, на сайті LIFT вже оголошено конкурс на посади голів райдержадміністрацій у кількох регіонах. Обрані щасливчики на своїх посадах здійснюватимуть такі функції:

  • Безпосереднє керівництво адміністрацією
  • Організація роботи по виконанню та дотриманню положень Конституції України та законів України
  • Призначення на посади та звільнення з посад керівників підпорядкованих структурних підрозділів
  • Організазція розроблення проектів бюджету та програм соціально-економічного розвитку
  • Забезпечення реалізації державної політики в правовій сфері
  • Представлення РДА у відносинах з іншими органами.

При цьому автори ліфту очікують, що вакансії будуть цікаві "сильним управлінцям, які мають досвід не менше 5 років на керівних посадах, та професіоналам своєї справи, яким не байдуже майбутнє нашої країни".

І знову тисячі кандидатів з усіх кутків України почали слати свої резюме. 

Але, як і у попередні рази, механізм відбору не викликає довіри. Не викликає тому, що ніхто цього механізму так і не побачив і не осягнув. А значить суспільство має повне право висловлювати скепсис і недовіру такій черговій спробі нової влади занурити нас в ілюзію нових обличь. 

Можливо, вони й справді будуть новими, але принцип їх сходження у владу свідчить, що сутність їх буде рівно такою ж, як і за всіх попередніх влад. Адже відсутність сміливості взяти на ключову посаду незалежну людину і бажання обкластися лише слухняними виконавцями призводить до покірливої безініціативності всіх гравців владної вертикалі. І, як наслідок, до подальшої феодалізації країни і неможливості якісних проривів у всіх сферах.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook