Новий секретар РНБО: Хто такий Олександр Данилюк

Президент України Володимир Зеленський призначив Олександра Данилюка секретарем Ради національної безпеки і оборони

На сайті президента з'явився відповідний указ. "Призначити Данилюка Олександра Олександровича Секретарем Ради національної безпеки і оборони України", - йдеться в указі №327/2019.

Олександр Олександрович Данилюк. Йому 43 роки, народився 22 липня 1975-го в Молдові (м. Григоріополь, що за 45 км від Тирасполя, нині у Придністров’ї).

Невдовзі родина повернулася до Києва. Батько, Олександр Петрович працював директором Інституту «Академпроект» Академії наук України, мати, Людмила Володимирівна, викладала кібернетику в Київському політехнічному інституті. Середню освіту здобув у Києві, навчався в елітному фізико-математичному класі школи №15.

1998-го закінчив Національний технічний університет за фахом «інженер-електрик», паралельно у Київському інституті інвестиційного менеджменту отримав освіту в галузі фінансів. Пізніше (1999-2001) закінчив Бізнес-школу університету Індіани (США), де отримав ступінь MBA.

Вікіпедія зазначає, що Данилюк володіє чотирма іноземними мовами: російською, англійською, іспанською і французькою.

Працювати почав 1995 року брокером в столичній компанії TEKT. Далі очолював департаменту з інвестиційного банкінгу в "Альфа Капітал", був інвестиційним менеджером в американському фонді Western NIS Enterprise Fund.

Протягом трьох років, з 2002 до 2005-го, працював старшим консультантом у компанії McKinsey & Company в Лондоні й Москві, а потім, з 2006 по 2010-ий, очолював інвестиційний фонд Rurik Investment у Лондоні й Люксембурзі.

2005 року став економічним радником прем'єр-міністра Юрія Єханурова.

За часів президента України Віктора Януковича Данилюк був його позаштатним радником. З вересня 2010 року знов працює в Києві – очолює Координаційний центр з впровадження економічних реформ – переміг у конкурсі на цю посаду. Зауважимо, Координаційний центр перебував під прямим патронатом глави тодішньої президентської адміністрації Сергія Льовочкіна – нині народного депутата від "Опоблоку".

24 лютого 2014 року Данилюка звільнено з посади радника президента Януковича указом в.о. президента Олександра Турчинова.

За півроку, в липні 2014-го, Олександра Данилюка призначають постійним представником президента України Петра Порошенка в Кабінеті міністрів України.

Деякі ЗМІ зазначають, що кандидатура Данилюка розглядалася Петром Порошенком на посаду заступника голови АП, який мав опікуватися економічними реформами, але це місце віддали гендиректору Microsoft Україна Дмитру Шимківу.

І все ж у вересні 2015-го Данилюк приходить до Адміністрації президента на посаду заступника глави АП. У цій іпостасі брав участь у розробці законопроекту про Національне антикорупційне бюро, запуску Нацагенції з питань запобігання корупції, впровадженні електронних декларацій.

Олександр Данилюк якийсь час мав подвійне громадянство (крім українського, був громадянином Великої Британії), але у травні 2016 року заявив, що відмовився від цього громадянства через бажання будувати політичну кар'єру в Україні. При цьому його дружина і діти є громадянами Великої Британії.

Коли у квітні 2016 року Верховна Рада призначила новий склад Кабінету Міністрів на чолі з Володимиром Гройсманом, Олександр Данилюк став у цьому уряді міністром фінансів.

Зокрема, за його активної участі, за погодженням з міжнародними фінансовими інституціями було націоналізовано проблемний «ПриватБанк». Колишній власник банку Ігор Коломойський у недавньому інтерв'ю Bihus.info назвав Данилюка "шавкою", коментуючи його роль у процесі націоналізації «ПриватБанку». У свою чергу, екс-міністр фінансів і зараз висловлюється проти реприватизації банку, на якій наполягає Коломойський.

Та повернемося до хронологічної послідовності подій. У червні 2018 року парламент 254 голосами проголосував за звільнення Данилюка з посади за поданням прем’єра. Перед відставкою міністр виступив у Верховній Раді з гучною промовою, звинувативши державні органи в корупції та круговій поруці.

Звільненню передував тривалий конфлікт міністра з Володимиром Гройсманом, який вийшов у публічну площину – зокрема, довкола питання реформування Державної фіскальної служби (ДФС). У травні 2018 року прем’єр відмовився призначити Яну Бугримову заступником Данилюка з питань митної політики. У відповідь міністр 31 травня надіслав листа послам країн G7, де підкреслив своє право самостійно формувати команду міністерства, без узгодження з прем'єр-міністром або президентом. Гройсман розцінив цей крок як порушення субординації і звинуватив Данилюка в "антидержавних діях".

Про можливі "скелети в шафі" Данилюка писала народний депутат Тетяна Чорновіл. У своєму блозі на "Українській правді" вона зазначала, що "права рука Зеленського" за часів Януковича належав до команди Льовочкіна. А «в постамайданівській Уряд Данилюка теж просунув...Льовочкін через... західне лобі", - пише нардеп. І посилається на інший свій блог – на сайті "Цензор", де Чорновіл заявляла, що Данилюк не може довести легальність отримання платні від Льовочкіна. Та пише про інші "гріхи" ліберального реформатора. Варто почитати.

Додамо, що Данилюк товаришував з відомим грузинським економічним реформатором Кахою Бендукідзе. Після його смерті став одним із засновників Центру вільної економіки імені Бендукідзе.

Під час президентських виборів 2019 року в команді Володимира Зеленського Олександр Данилюк був радником кандидата з питань міжнародної, фінансової, економічної і банківської діяльності. Після першого туру президентських виборів оприлюднювалася інформація, що Данилюк може очолити Міністерство закордонних справ.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна