Єрмака гойдають: Як олігархи знесилюють Зеленського і розколюють "слуг"

З півсотні представників фракції "Слуга народу" звернулася до президента Зеленського щодо створення в рамках Мінської контактної групи так званої "консультативної групи", до складу якої мають увійти жителі ОРДЛО. Серед тих, хто вимагав пояснень цієї ініціативи, виявилися депутати з різних груп впливу у "зеленій" фракції – і "соросята", до яких можна віднести Дмитра Наталуху, Гео Лероса, Олену Шуляк й Анастасію Красносільську, і ті, кого пов’язують з Ігорем Коломойським – Олександр Ткаченко, Андрій Герус та інші. З депутатами зустрівся голова президентського Офісу Андрій Єрмак. І частина незгодних свою думку змінила. Або відкоригувала. Приміром депутатка Тетяна Циба розповіла наступне: "Щойно закінчилась зустріч ініціативної групи нардепів "СН" з головою Офісу Президента Андрієм Єрмаком. Говорили довго і відверто. Він пояснив логіку і стратегію своїх дій у Мінську. Чи "зрада" це? Вірю, що ні. Але не можу не приєднатися до стурбованості колег по фракції з приводу великої небезпеки того, що Росія спробує використати це на свою користь". А її соратниця, заступниця голови фракції Євгенія Кравчук вказала, що депутати "Слуги народу" є командою президента, але "всередині команди завжди є дискусія", тому деякі депутати зробили публічну заяву. І детально виклала позицію Єрмака.

Варто сказати, що певні лінії розколу у "Слузі народу" намітилися раніше. Вони пов’язані з останніми кадровими перестановками – відставкою прем’єра Олексія Гончарука та його уряду в результаті війни із "соросятами", а також генпрокурора Руслана Рябошапки, якого звинуватили у відсутності посадок. За його відставку не голосувала частина "слуг", вони намагалися пояснити своє рішення етичними чи особистими моментами, хоча зі списку тих, хто не проголосував, було зрозуміло – це переважно депутати, пов’язані із грантовими організаціями. Схоже, до них почало потроху доходити, що продовження тиску на "соросят" рано або пізно зачепить і їх. Власне, і серед невдоволених "консультативною групою" більшість – також вихідці із громадського сектору.

Проте наскільки щирими вони були у своєму зверненні? Ось тут є значні сумніви. З одного боку, це переважно люди, для яких Майдан, анексія Криму, війна на Донбасі – не порожні слова. Вони входять до прозахідної частини фракції "слуг" і не можуть не розуміти, що влада, яку вони представляють, йде у бік Європи все повільніше, а компроміси з Росією щодо ОРДЛО дуже скоро стануть непереборною перепоною на цьому шляху. І вони відповідальні за це на рівні із Зеленським і Єрмаком. А уникнути відповідальності вже не вийде, бо ніхто із цих осіб депутатський мандат не складе. Помилково казати, що вони, йдучи у "слуги народу", були романтиками, які сподівалися на швидкі реформи, на прискорення боротьби з корупцією чи на посилення курсу на НАТО. Все вони чудово розуміли. Так само чудово розуміють і зараз, проте піти у відкриту фронду або взагалі скласти повноваження їм заважає звичайний конформізм. Так і розриваються, сердечні, між "красивими" і "багатими".

Однак може так трапитися, що пережити цю екзистенційну кризу їм допоможуть… вітчизняні олігархи. Щойно після липневих виборів багато говорили і писали, що монобільшість довго не втримається, що її розтягнуть по олігархічних клубах за інтересами. Але фракція дійшла до сьогодні лише з двома вигнанцями – Антоном Поляковим та Анною Скороход. Проте зараз, схоже, ситуація починає змінюватися. Ні, розколу не буде, бо йти на дочасні вибори ніхто зі "слуг" не хоче. Буде інший варіант: своє розчарування у перебуванні у владній команді можна конвертувати. Нині ми бачимо, як Єрмак дуже сумнівними речами підводить Зеленського під капітуляцію. З катастрофічними наслідками як для самого президента і його команди, так і для народу. Це побачили й згадані вище нардепи. Але замість глави держави, до якого вони зверталися, з ними поговорив Єрмак. Як довго голова ОП зможе виконувати функцію стіни між Зе-президентом і Зе-депутатами? Відповідь на це питання лежить у площині інтересів найбагатших людей нашої країни.

Вони розуміють, що компроміси з Москвою, до яких веде Єрмакова політика, роблять Зеленського слабким і всередині країни, адже провокують протестні настрої у середовищі націонал-патріотів і ветеранів. За неповний рік президентства всенародного улюбленця Україна, на жаль, розгубила підтримку західних столиць, і чим далі, тим ситуація погіршується. І тут виникає два дуже важливих запитання. Перше – чи хочуть олігархи, щоб на нашу країну Росія повісила ярмо у вигляді ОРДЛО? Друге – чи потрібен їм слабкий президент. На перше питання відповідь – ні. Це дуже дорого. А на друге питання відповідь – так, слабкий президент їм потрібен. І ось тут найцікавіше: "слуги", які розуміють, що все йде не туди, і їм за це доведеться персонально відповідати перед виборцями, цілком можуть допомогти окремим олігархам гойдати Єрмака. І разом із ним – президента та уряд. Робитиметься це або у вигляді демаршів під час важливих голосувань, або в якості публічних заяв, як було минулого тижня.

І ще – фракція провалюватиме ті законопроекти, які стосуватимуться Єрмакових планів щодо Донбасу і внесення змін до Конституції. А якось вплинути на неї він не зможе, бо, по-перше, не має важелів і навіть своїх людей у парламентській Зе-команді, по-друге, депутати чим далі, тим більше вимагатимуть розмови з президентом, без посередника у вигляді голови ОП, і, по-третє, кожне складне рішення у ВР коштуватиме Банковій все дорожче. Бо олігархи можуть заплатити за відсутність такого рішення більше.