Лукашенко вводить санкції проти українців: Чи обірве Київ зв'язки із Мінськом

Київ та Мінськ обмінюються жорсткими дипломатичними заявами, і навіть вводять взаємні санкції. Але реальні стосунки між країнами визначає економіка

Тарас Паньо
Журналіст відділу міжнародної політики
Лукашенко вводить санкції проти українці…

Сторонньому спостерігачу могло би здатися, що відносини між Києвом та офіційним Мінськом, котрий перебуває під контролем "просто Олександра Лукашенка", як рекомендує називати нелегітимного очільника Білорусі українське МЗС, деградують із загрозливою швидкістю.

Тиждень тому Україна приєдналася до європейських санкцій проти білоруського режиму, заборонивши в'їзд чотирьом десяткам білоруських посадовців. Учора очільник білоруського МЗС Володимир Макей заявив, що його країна підготувала список санкцій стосовно ряду офіційних осіб України. Все це може виглядати, як практичні наслідки чисельних заяв Лукашенка про "втручання України у внутрішні справи Білорусі", якими той активно розкидався впродовж вересня та жовтня. І що політична ескалація в якийсь момент може вдарити і по економічних зв'язках між країнами. На подібному тлі про виклики українського посла "на килим" до білоруського МЗС якось і говорити незручно. 

Втім, якщо придивитися уважніше, все виглядає далеко не так радикально. Оскільки, попри голосні заяви Лукашенка із критикою української позиції та погрозами "перекрити кордони для людей і товарів", далі риторики справа не йде. При тому ані з боку Мінська, ні з боку Києва. Навіть білоруський "санкційний список" зараз є "підготованим" – але не прийнятим, на чому наголосив вчора очільник українського МЗС. Додавши, що "ми з чистою совістю залишаємо остаточне рішення щодо можливих білоруських санкцій на розгляд білоруської влади".

До жорсткішого курсу стосовно білоруського диктатора та його уряду Україну підштовхують країни Балтії та Польща, які закликають Київ визнати Тихановську обраним президентом Білорусі. Але на Банковій наразі воліють ці поради скромно ігнорувати.

Логіка полягає в тому, що не тільки Лукашенко, але і його ймовірні опозиційні наступники абсолютно відверто декларують більш чи менш відверті проросійські елементи своєї політики. І активно їх підтримувати, ризикуючи підірвати економічні зв'язки із чинним білоруським режимом, Україна не поспішає. Така позиція, без сумніву, виглядає далеко не найкраще у світлі підтримки демократичних цінностей. З іншого боку, і визнання Тихановської урядами Литви та Польщі до якихось зримих зрушень на краще у Білорусі теж ніби як не призвело.

З іншого боку, і популістська риторика Лукашенка має зараз виключно акустичний, а не політичний характер. Не в останню чергу тому, що білоруський автократ не забуває однієї вкрай важливої деталі – Україна є другим за обсягом товарообігу міжнародним партнером Білорусі. І, що іще важливіше, Україна за перше півріччя цього року поставила до Білорусі товарів та послуг на 700 з гаком мільйонів доларів США. А от білоруських товарів та послуг (здебільшого, звичайно, товарів) придбала на 1223 мільйони.

І можна, звісно, "образитися на Київ" і зупинити цей вигідний для Білорусі товарообіг. Але що потім Лукашенку робити з білоруським бюджетом? Особливо за умови того, що Москва, попри всемірну політичну підтримку і готовність направити війська до Білорусі для придушення протестів, дедалі менш охоче кредитує Лукашенка?

Складається ситуація, за якої і Київ, і Мінск вимушені, для збереження міжнародного іміджу, обмінюватися гнівними заявами. При тому, з іншого боку, зберігати на якомусь адекватному рівні економічні стосунки між країнами – які і без усіляких санкцій, виключно внаслідок пандемії просіли на відчутних 20%. І ця економічна реальність, схоже, і буде визначати справжні, а не декларовані стосунки між країнами. Принаймні, поки при владі в Україні перебуватиме Зеленський, а в Білорусі – Лукашенко.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme