Навколо самі вороги. Як ми проспали кільце Путіна

Деякі гарячі голови почали говорити про те, що необхідно терміново рвати стосунки з білорусами. Ці люди просто не хочуть подумати, а що ж буде далі, після того, як ці стосунки ми розірвемо?

Depo.Влада
20 листопада 2017 19:00
ФОТО: depo.ua

Перш ніж говорити про затриманого Павла Шаройка, потрібно задати одне просте питання: чи є серед наших сусідів хоч один, з ким у нас нормальні стосунки? І відповідь тут проста: є одна Молдова. З усіма іншими протягом останніх трьох років стосунки зіпсувалися. В тому числі і через нашу недалекоглядність.

Звичайно, є велика спокуса звинувачувати і Качинського, і Орбана, і Лукашенка, але починати завжди потрібно з самих себе. У нас назріла глобальна необхідність почати чистити керівництво дипломатичного напрямку країни. Звичайно, ми не могли завадити обранню Дуди, так само, як не могли завадити крикам про мовний закон. Але українська дипломатія взагалі не мала жодної стратегії щодо стосунків з поляками після провалу команди Туска. Так само ми не мали жодної стратегії щодо Будапешта чи навіть Кишинева. Ми весь час нинішній день сприймаємо, як вічність, не граючи в свої ігри.

А тепер щодо Білорусі. Праві ті, хто говорять про російський слід в цій історії. Але вони праві лише в одному – задача Путіна замкнути кільце недружніх держав навколо України. Паралельно, звичайно, Путін демонструє Лукашенку, що той на своїй території ніхто і звати його ніяк (це теж важливий аспект, на який ми заплющуємо очі, роблячи вигляд, що Лукашенко самостійний гравець). Але повторюся, план Путіна дуже простий – взяти Україну в кільце недружних держав. І йому це вдається.

Звичайно, можна було б грюкнути дверима і розірвати дипломатичні стосунки. Одна проблема – а що будемо робити далі? Поставимо кілька дивізій на кордоні? Розпочнемо військові дії? Заборонимо торгівлю і втратимо ще один відсоток ВВП? Насправді, ситуація зайшла занадто далеко і ми просто змушені вигнати пару дипломатів з Києва і затримати парочку білоруських шпигунів. А після цього потрібно знову сідати за стіл переговорів. Точно так само, як і шукати свої козирі в іграх з поляками, румунами і угорцями.

Ми маємо чітко зрозуміти, що Лукашенко ще не зовсім маріонетка. Втрата наших ринків – це смерть для нього, як політика. Розрив дипстосунків означатиме, що він остаточно втратив самостійність, а він цього, звичайно ж, зараз не може допустити. Тому, треба трохи підняти ставки і знову повертатися в мирне русло. От тільки питання в тому, чи можуть наші дипломати зіграти цю, насправді, не дуже складну партію?

Більше новин політики читайте на Depo.Влада