Навіщо Пінчук і Льовочкін почали готувати грунт для капітуляції України

Останнім часом деякі опозиційні депутати, а також колишні високопосадовці, пов’язані з деякими олігархами, а заодно – і з нашими північними сусідами-агресорами, вирішили повчити владу, як займатися дипломатією. Авжеж, напрямок всієї цієї історії – досить очевидний. Мова йде про бажання деяких політичних гравців покращити відносини з Росією.

Так, 11 жовтня нардеп, колишній "регіонал" Яків Безбах з якогось дива оголосив про запуск процесу зі створення парламентської групи з відновлення торгово-економічних зв'язків з Росією. "Ми, як суб'єкти законодавчої ініціативи, ініціюємо створення парламентської групи з відродження економічних відносин з Російською Федерацією та починаємо збір підписів під зверненням до президента України, аби він зробив крок назустріч економічному зростанню України і почав процес взаємного скасування санкцій", – заявив Безбах. Нащо це депутату, який входить до близького оточення дніпровського олігарха Віктора Пінчука? Не виключено, що це було зроблено через бажання Пінчука продовжувати експорт в РФ трубного прокату, який може накритися через санкції. Втім, тут олігархи в будь-якому разі зіграли на боці Кремля, для якого санкції, навіть українські, викликають серйозні проблеми в ослабленій економіці.  

В унісон з Безбахом заспівав ще один вкрай одіозний персонаж часів Януковича. Мова йде про екс-міністра закордонних справ Леоніда Кожару. "Нам життєво необхідно відновлювати ці відносини не тільки на економічному полі, а й на політичному", - заявив він. Далі – традиційний плач про те, що українська економіка втратила все через розрив відносин з Росією. "Втрата ринків СНД негативно впливає на наші відносини з іншими партнерами. Якщо ми подивимося на наші відносини з Європейським союзом, то там на 25% впав товарообіг. Це результат розриву відносин з країнами СНД. Це дуже сильно також впливає на наші відносини з країнами третього світу, де теж відбувається падіння", - заявив екс-міністр, якого називають людиною колишнього голови Адміністрації президента Сергія Льовочкіна.

Загалом, подібні заяви кожар та інших апологетів "русского мира", розтиражовані в українських ЗМІ – це ляпас українській владі, а знаходження їх на свободі після всього що трапилося з Україною "завдячуючи" таким дипломатам як Кожара, Грищенко тощо, які разом з Януковичем завзято валили Асоціацію з Євросоюзом у Вільнюсі восени 2013 року  – величезна помилка Києва.

Заяви Безбаха та Кожари про відновлення політичних та економічних зв’язків з агресором – це приклад цинізму, на який готові піти формально ніби й українські, а фактично цілком про кремлівські політичні гравці. Зрозуміло, що це – добре продумана політична технологія, яку українська влада повинна придушити на корню.

Інакше всі ці експерти-міжнародники, політологи, соціологи, які сидять в кишені у Росії, знову піднімають голови. І вже наступного дня Україну знову захлесне інформаційна хвиля різноманітних заяв про необхідність капітуляції, дружбу і братання з ворогом. І коли про це, не боячись, заговорять на всіх телеекранах, щось робити вже буде пізно…