Навіщо Парасюк робить з Вілкула "жертву режиму"

Від учорашнього вечора всі тільки й обговорюють інцидент між депутатами Володимиром Парасюком і Олександром Вілкулом. В обох "півників" вистачає прихильників. Приміром, екс-керівник департаменту протидії наркозлочинності Нацполіції Ілля Кива, який останнім часом повністю скотився на маргінес, запропонував новий флешмоб "Бийвату". Проте переважна більшість користувачів стоїть на тому, що Парасюк просто грав на камери. Власне, так цей політик вчиняв завжди, коли ставав фігурантом бійок. Важко згадати хоча б один факт, коли б "сотник Володя" провокував бійку без присутності телекамер чи хоча б фотографів.

Сьогодні сутичку двох депутатів коментували всі – від експертів до їхніх колег по парламенту: притягнуть Парасюка до відповідальності, чи й цього разу він вийде сухим із води, битимуть екс-"регіоналів" і далі, чи все швидко уляжеться і так далі. Інші, набагато важливіші питання для держави, відійшли на задній план. А ще – Парасюк створив для депутатів з "Опозиційного блоку" чудову нагоду для піару. Вони на всіх телеекранах кричать, що "інакомислячому" Вілкулу хотіли закрити рота. І мовчать, що і Парасюк, і Вілкул в студії були варті один одного: депутат з Дніпра відверто хамив львів’янину.

Що, насправді, мав би зробити "сотник Володя"? Дізнавшись, з ким він буде в ефірі, або відмовитися від дискусії і про це гучно заявити, або встати і піти. Оце був би гідний вчинок, який міг стати прикладом для інших депутатів-майданівців – не брати участь у дискусіях з екс-"регіоналами", не голосувати разом з ними в сесійній залі, не ходити на ефіри телеканалів, що або належать стовпам режиму Януковича, або мають сумнівний інформаційний контент. Це мало б значно вагоміший вплив на свідомість виборців, аніж люстрація кулаками чи словесні перепалки у стилі "сам дурак".

А коли чуєш заклики "бити вату", розумієш, що це – цирк, який гратиме лише на руку цій самій "ваті". Після цього вона сама бігатиме на ефіри і провокуватиме сутички з парасюками. Або припрошуватиме новітніх "тітушок" в камуфляжах, щоб ті пікетували їхні домівки та погрожували набити пики.

У народних депутатів, окрім піар-бійок в телеефірах, існує дуже багато можливостей для боротьби з політичними опонентами. Є депутатські запити, звернення до правоохоронних органів, власні розслідування, публікації в пресі, масові акції в мажоритарних округах з вимогою відкликання депутата… Проте для застосування цього різноманітного інструментарію потрібно, як мінімум, включити голову.