Скандальні заяви Кравчука: Хто нашіптує першому президенту "прості запитання про Донбас"

Впродовж останніх днів, зайнявши посаду голови української делегації в мінській Тристоронній контактній групі, перший президент України Леонід Кравчук наче помолодів. 86-літній політик, опинившись в політичній команді "нових облич", замалим не щоденно ходить на ефіри, роздає інтерв'ю, і ділиться своїм баченням вирішення конфлікту на Донбасі.

При тому бачення це навдивовижу багате і різноманітне. Леонід Макарович розповів про те, що він "сприймає" особливу систему управління Донбасом – і "не сприймає" особливого статусу регіону у складі України. Він заявив, що готовий йти на компроміси стосовно долі Донбасу з Росією – але при тому нібито дуже хоче залучити до процесу вирішення україно-російського конфлікту і США. І що на Донбасі треба створити зону. Вільну економічну зону, яка підніме рівень життя населення. Він почав її створювати іще коли був президентом – але наступники, на жаль, не підхопили. Якби на Донбасі була кравчуківська вільна економічна зона, можливо, Янукович був би там щасливим начальником транспортного цеху. І ніколи не приїхав би до Києва. Хтозна.

Поки все обмежувалося подібними сумбурними і взаємосуперечливими заявами, можна було припустити, що йдеться про якусь особливо хитру модель "багатовекторності", за допомогою якої Кравчук намагався збити з пантелику російських переговорників. Чи то про банальне бажання глибоко літнього чоловіка, якого волею сліпого випадку знову повернули на політичну авансцену з глибокого забуття, привернути до себе увагу, знову стати в центрі, під світлом прожекторів і об'єктивами телекамер.

Але сьогодні Леонід Макарович пішов далі. Помітно далі. Зокрема, він закликав до фактичного перегляду Мінських домовленостей. "Треба взяти головний документ, який підписаний. Там визначені наші кроки — України на Донбасі. Там 12 пунктів, здається. І визначитися — будемо ми їх виконувати, чи ні, тому що люди, які записали ці кроки, сьогодні кажуть, що виконувати їх — це зрада", — сказав Кравчук.

Судячи з моменту стосовно "12 пунктів", йдеться про так званий "Перший Мінськ" – протокол за результатами мінської зустрічі від 5 вересня 2014 року, підписаний представниками ОБСЄ, України та Росії.

Якщо Леонід Макарович таки читав цей документ – він мав би знати, що його перший пункт передбачає двостороннє припинення вогню, проти якого Україна ніколи не протестувала. Другий пункт – верифікацію цього припинення силами ОБСЄ. Заперечень Києва проти чого теж ніхто й ніколи не чув. Третій пункт – закон про особливий статус Донбасу. Прийнятий в період президентства Порошенка, і продовжений 12 грудня минулого року – за підтримки "Слуги народу", "Європейської солідарності" і всіх-всіх-всіх парламентських фракцій. Окрім "Голосу".

Натомість четвертий пункт тієї угоди передбачає "забезпечення постійного моніторингу на російсько-українському державному кордоні та верифікацію з боку ОБСЄ зі створенням зони безпеки в прикордонних районах України та Російської Федерації". Проти чого, якщо Леонід Макарович не в курсі, виступає Росія.

Тому жодної "зради" у виконанні угоди від 5 вересня 2014 року жодна політична сила в Україні не вбачає. А от рефрен стосовно того, що "Україна відмовилася від Мінських домовленостей", який активно виконує керівник російської делегації в ТКГ Дмітрій Козак, а зараз взявся повторювати слідом за ним Леонід Кравчук – це якраз на зраду схоже далеко більше.

А наступною заявою Леоніда Макаровича став теж цілком проросійський заклик "почути народ Донбасу". "Я ставлю запитання: чи можна домогтися миру на Донбасі, якщо не спілкуватися з людьми, які там живуть? Там же живуть громадяни, і ми їх називаємо українцями. Якщо це українці – з ними треба вести діалог", – заявив Кравчук. Якось не уточнивши, як саме можна вести діалог з "українцями Донбасу", якщо вони знаходяться по той бік лінії фронту під контролем сепаратистів та російських військових. А в Мінськ представники "Л-ДНР" чомусь привозять не "українців", а добре контрольованих маріонеток місцевих адміністрацій. Вже не кажучи про те, що з'ясувати "волю українців Донбасу" можна тільки в один-єдиний демократичний та адекватний спосіб. Провівши там вибори чи референдум – за умови відстуності російських збройних сил та місцевих бандформувань, і під контролем міжнародних спостерігачів у супроводі українських правоохоронців. Чому дещо заважає невиконання Росією пункту 4 отих самих Мінських угод, в яких Леонід Макарович побачив "зраду".

Загалом, цих дві заяви достатньо прозоро ілюструють дипломатичні таланти першого президента України на посаді очільника нашої делегації в ТКГ. І, здається, навіть дають відповідь стосовно доцільності його подальшого перебування на цій посаді.