Наступ на Україну з білорусі: Що замислили путін з лукашенком

Про наступ з території білорусі говорять давно, але останнім часом повідомлення стають все тривожнішими. На цьому фоні активізувалися гібридні ІПСО

Юрій Васильченко

На тлі регулярних інформаційних повідомлень про нарощування ворожих сил на території білорусі на Банковій закликають українців не реагувати на вкидання, мета яких – грати на нервах напередодні святкових днів. Тобто, повідомлення про наступ от-от чи то на Волинь, чи на Київщину і Чернігівщину, якими рясніють Телеграм-канали (їхнім першоджерелом є зрадник Анатолій Шарій) – інформаційно-психологічна спецоперація. Раніше в інтерв’ю The New York Times керівник військової розвідки Кирило Буданов називав військову активність на північному напрямку "елементами дезінформаційних кампаній". Але уточнив: неправильно ігнорувати можливість вторгнення. Малоймовірним такий сценарій вважали і в Інституті вивчення війни (ISW).

Водночас не всі розділяють оптимістичні прогнози – рівень загрози з боку Білорусі потроху зростає. Якщо ще на початку грудня командувач об’єднаних сил ЗСУ Сергій Наєв заявляв, що попри безперервне накопичення спільних сил росії і білорусі загрози нападу немає, то днями він повідомив, що мотострілецький батальйон та два танкових батальйони отримали завдання висунутися в райони, які межують з державним кордоном України. У відповідь наші військові провели підготовку до відбиття можливого удару з півночі. Не виключив повторення наступу на Київ з Білорусі і головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний. Не зараз, а в січні-лютому.

Можливість вторгнення з білорусі серйозно оцінюють й наші партнери. У Міноборони Німеччини розглядають два сценарії: перший – білоруські війська будуть використані як загроза та чинник для відволікання під час реального наступу рф, але безпосередньо у війну лукашенко не вступить; другий – самозваний президент Білорусі відкриє другий фронт, поки путінські орки наступатимуть на Донбасі. За припущенням німецьких військових, це може статися у квітні. При цьому, наголошують вони, підтримка України збережеться, якими б не були сценарії загарбників.

Тривожності додала й активізація зустрічей путіна з лукашенком. 19 грудня два диктатора зустрічалися у Мінську. До столиці білорусі бункерний дід прибув уперше за три роки. Тепер до росії відрядився лукашенко. Перше, що приходить на думку – хазяїн кремля намагається дотиснути свого білоруського подільника до початку сухопутної операції проти України. У Мінську це спростовують. Заступник очільника МЗС країни Михайло Галузін каже, що завдання спільного російсько-білоруського угрупування військ – дати відсіч у випадку вторгнення противника. Зрозуміло, що Україна вдиратися на територію білорусі не збирається, тому цей Галузін бреше. За кілька днів до масштабного вторгнення в Україну так само брехали кремлівці.

Але в активізації контактів путіна з лукашенком може бути й інша причина. Протягом останніх днів путін почав часто з’являтися перед публікою. Виступав на колегії міноброни, перед молоддю, перед пропагандистами, з’їздив у конструкторське бюро військового приладобудування в Тульській області, дав інтерв’ю каналу "росія-1", двічі поспіль зустрічається з лукашенком. Публічні появи путіна – частина інформаційної кампанії, спрямованої на внутрішню аудиторію. Її мета – показати його не дідом, який переховується в бункері, а воєнним лідером. То ж самопроголошеного президента білорусі кремль зараз використовує як елемент цієї кампанії. Оскільки більше ніхто з путіним зустрічатися не хоче, на безриб’ї і лукашенко риба. А всі ці маневри на українсько-білоруському кордоні – антураж для телекартинки.

Спробуємо зробити певні узагальнення. Розвідка та військові експерти оцінюють ризики вторгнення за кількома критеріями, серед яких переважно чинники мілітарного характеру – зростання чисельності військ, розгортання госпіталів, збільшення технічного оснащення, активізація ІПСО і так далі. Всі ці чинники наявні. Але це не означає, що вже до нового року лукашенко кине білорусів у топку війни. Вважається, що білоруська армія не вторглася в Україну, бо "батька" пручається тиску путіна. Це просте пояснення, яке передбачає, що картопляний диктатор здатний перечити "старшому брату". З 24 лютого його режим є співучасником злочинної агресії, а білорусь давно де-факто перебуває під російською окупацією. Тобто не є суб’єктом у відносинах з росією. Отже, причини відтермінування сухопутного вторгнення з Білорусі не у "незламності" лукашенка.

Перша причина: використання білоруської території російськими агресорами – фактично і є другим фронтом без сухопутних операцій. Нагнітання невизначеності – нападуть чи не нападуть, нападуть зараз чи завтра – чинить психологічний тиск на українців. Прикладом можуть слугувати регулярні злети російських літаків з білоруських аеродромів. Через них у нас оголошують повітряні тривоги, хоча запуски ракет, переважно, не відбуваються. Кожна така тривога – величезні збитки для нашої економіки і стрес для населення.

А друга причина – лукашенко хоче гарантій, що путін врятує його у випадку антивоєнних заворушень. Ніхто не може виключати масштабного вторгнення з білорусі у довшій перспективі. Але станом на тепер інформаційна кампанія, яку проводять з метою посилення авторитету путіна в російському суспільстві, не передбачає каральних акцій росії з "денацифікації" білорусів, які виступлять проти втягнення їх у війну. 

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Влада