НАБУ проти судді Вовка: Як борці з корупцією виставляють Україну на посміховисько

Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) оголосило в розшук голову Окружного адмінсуду Києва (ОАСК) Павла Вовка, заступника голови цього суду, трьох суддів і двох колишніх членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ).У повідомленні на своєму сайті НАБУ зазначає, що розшукувані "діяли у межах злочинної організації на чолі з головою ОАСК, яка мала на меті захоплення державної влади шляхом встановлення контролю над ВККСУ, Вищою радою правосуддя (ВРП) та створення штучних перешкод у їхній роботі".

 

Джерело: вебсайт НАБУ.

Перед тим НАБУ повідомляло, що його співробітники кілька разів намагалися вручити повістку на допити Вовку та іншим фігурантам цієї справи – суддям Окружного суду Аблову Є.В., Вовку П.В., Качуру І.А, Огурцову О.П., Погрібніченку І.М., Саніну Б.В., Шулежку В.П., Келеберді В.І., але успіху ці намагання не мали: підозрювані у спробі захоплення влади ігнорували виклики до Бюро, прикриваючись перебуванням у відпустках. Зі свого боку, в ОАСК повідомили, що "передати повістки вказаним особам не уявляється можливим, у зв’язку із перебуванням останніх у планових щорічних відпустках відповідно до затвердженого графіку". Тож в результаті Бюро вдалося до більш рішучого кроку й подало підозрюваних у розшук.

Реакція підозрюваних суддів не забарилася. Сьогодні на сайті ОАСК з’явилося повідомлення про те, що "голова Окружного адміністративного суду Києва, його заступник та три судді ОАСК, яких напередодні Національним антикорупційним бюро України було оголошено в розшук за спробу захоплення державної влади, перебувають на робочих місцях та продовжують виконувати свої службові обов’язки". А також що "заяви про "систематичне неприбуття на виклики детективів НАБУ для допитів" не відповідають дійсності, "адже ті співробітники суду, яких було викликано на допити у встановленому законом порядку, були на них присутні. Що стосується інших суддів ОАСК, зазначених у повідомленні на сайті НАБУ, то вони до цього часу, у встановленому законом порядку, не отримували як жодних повідомлень про підозру у скоєнні злочину, за який їх оголошено в розшук, так і повісток про їх виклик".

Сам Павло Вовк на своїй сторінці у Фейсбук оприлюднив повідомлення про те, що перебуває в Україні, ні від кого не ховається і готовий прийти на допит в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом.

 

Каже, підозру йому в установленому законом порядку не вручали. А, мовляв, "як вчать на юрфаку, – немає підозри, немає процесуального статусу".

НАБУ на це відповіло, що підозри голові ОАСК, його заступнику та суддям у спробі захоплення державної влади були направлені з дотриманням вимог ст. 111, 135, 136, 278 КПК України. Відтак твердження про їх вручення з порушеннями закону є безпідставними. Тож інтрига у цій справі пішла на новий виток. І тягнеться це вже понад рік...

Нагадаємо, 17 липня цього року Національне антикорупційне бюро оголосило підозру голові Окружного адміністративного суду столиці Павлу Вовку, його заступнику Євгену Аблову, п’яти суддям і голові Державної судової адміністрації Зиновію Холоднюку. Усіх їх підозрюють у створенні злочинної організації з метою захоплення влади в Україні. Підозри ґрунтуються на записах розмов, що, за твердженням слідчих, велися в кабінеті Вовка. Голоси, схожі на голоси керівника Окружного суду та інших осіб, обговорюють намірч инити тиск на органи влади, зокрема, судової, та отримувати потрібні собі рішення.Частину цієї "фонотеки" директор НАБУ Артем Ситник, разом з відставним сьогодні керівником управління спецрозслідувань Генпрокуратури Сергієм Горбатюком, оприлюднили в липні 2019 року на пресконференції.

2 серпня 2019 року в Офісі тодішнього генерального прокурора Руслана Рябошапки голові Павлу Вовку, суддям ОАСК Ігорю Погрібніченку, Євгенію Аблову та судді Суворівського районного суду Одеси Івану Шепітку вручили підозру у втручанні в роботу Вищої кваліфікаційної комісії суддів, перевищенні влади та інших можливих злочинах.

Відтоді про прогрес у гучній справі нічого не було чути до 17 липня цього року, коли відомство Ситника провело обшуки в Окружного судді та оприлюднило чергову порцію аудіозаписів, а затим і оголосило Вовку з його колегами підозру в згаданих вище серйозних злочинах.

Третього серпня 2020 року Вищий антикорупційний суд обрав запобіжний захід одному з підозрюваних у справі, голові Державної судової адміністрації Зеновію Холоднюку. Це рішення було сприйняте як важливий сигнал про можливість у перспективі судити і дуже впливових представників ОАСК.

Та вже 4 серпня суддя Печерського районного суду Києва Сергій Вовк (однофамілець голови Окружного адмінсуду), за скаргою адвоката одного з підозрюваних у цій справі виніс рішення, яким зобов'язав генерального прокурора Ірину Венедіктову забрати у Національного антикорупційного бюро справу за підозрою голови і суддів ОАСК та передати її "іншому органу досудового розслідування".

Це рішення в понеділок оскаржила Спеціалізована антикорупційна прокуратура (САП), пославшись на те, що у справах, які розслідують НАБУ і САП, може виносити рішення лише Вищий антикорупційний суд, а не суд районний. Крім того,закон забороняє доручати іншому органу розслідування, яке веде НАБУ.

Зазначимо, вручення "запрошень" на допити, що мали відбутися 10 і 11 серпня цього року, але так і не відбулися, детективи НАБУ здійснили через публікацію повісток на вебсайті антикорупційного відомства. Що дало підставу Окружному суду продовжити своєрідний "пінг понг": в ОАСК вчора заявили, що керівник апарату цього суду повернув невручені підозри суддям Вовку, Погрібніченку, Огурцову, Качуру і Келеберді до Офісу генерального прокурора. Кажуть, підозри були залишені прокурорами просто на стільці в коридорі суду в позаробочий час. При цьому в апараті суду дещо знущально нагадали про існування порядку вручення письмового повідомлення про підозру та звернули увагу на те, що "зазначені документи не містять навіть відомостей про дату, місце, час, спосіб, дані осіб кому саме було здійсненне повідомлення про підозру та ким саме і на якій підставі здійснювалося вказане повідомлення та роз’яснення прав підозрюваного".

Вчорашнє оголошення в розшук та сьогоднішня доволі знущальна відповідь Вовка свідчать про кілька речей. Або керівник та судді ОАСК грають на нервах слідчих, провокуючи їх на подальші помилки, або підозрювані справді почуваються настільки впевнено, що можуть дозволити собі кепкувати з "непрофесіоналізму" своїх візаві з НАБУ. І у будь-якому разі, доведенням до абсурду пробують розвалити справу.

Найгіршим для репутації згаданого антикорупційного органу буде, якщо за наслідками "справи Вовка" слово "непрофесіоналізм" доведеться вживати без лапок. Звісно, що резонансна справа кидає тінь на ОАСК і репутацію суддів. І має бути проведено всебічне розслідування. Але станом на зараз ця справа скоріше кидає тінь на зусилля усього апарату держави в боротьбі з системною корупцією і змушує (вкотре) серйозно сумніватися в спроможності з пафосом створених спеціальних органів ловити справді "велику рибу" - доводити до суду справи топових корупціонерів. Наступним питанням тоді буде – на що витрачені гроші зарубіжних партнерів України, під патронатом яких створювалася антикорупційна система України. Та й загалом, який імідж має держава, де гризуться між собою суди і антикорупційні органи.

Простежимо, як розвиватимуться події у цій справі далі. Поки що складається враження, що відомство Ситника опинилося перед реальною загрозою програти черговий раунд боротьби із впливовими представниками суддівського корпусу. Бажання керівництва НАБУ довести комусь високопоставленому в коридорах влади свою спроможність давати результат ще більше виставляє Бюро на посміховисько.