Чому НАБУ зайнялося Омеляном

Якщо коротко, то міністрові закидають декларування недостовірної інформації й незаконне збагачення. Досудовим розслідуванням встановлено: починаючи з 10 грудня 2016 року Омелян, його дружина і їхній син почали проживати в будинку, що за правом приватної власності належить двоюрідній племінниці дружини. Орієнтовна вартість будинку становить 7 млн гривень. Також у період з 23 березня 2009 по 23 березня 2011 року мати племінниці видавала доручення Омеляну на право керування автомобілем марки Lexsus RX 350, що свідчить про їхні довірчі стосунки. Крім того, встановлено, що міністр із 2015 року користується автомобілем BMW X5, який належить його братові. Цей транспортний засіб також не було вказано у його деклараціях за 2015 і 2016 рік. Тепер найцікавіше: детектив НАБУ просив суд надати доступ до інформації про мобільні переговори Омеляна, його дружини, брата, матері й 3 водіїв. Суд надав слідству доступ тільки до інформації про мобільні переговори чиновника за період з 1 грудня 2016 по 1 січня 2017 року. Але сам факт прослуховування мав би насторожити міністра.

Омелян у коментарі одному з видань заявив: відкритий до співпраці, готовий дати відповідь на всі запитання детективів НАБУ і надати всі документи, які засвідчують, що жодних порушень з його боку не було. У таких випадках чиновники й депутати дають відповідь двох типів – "готовий довести невинуватість" і "це політичні переслідування". До честі Омеляна, про політичні мотиви в діях НАБУ він не каже. Принаймні, поки.

Натомість про них говорять експерти. Причому, як завжди у нас буває, одні захищають підозрюваного, інші його топлять. На думку перших, Омелян винен лише тому, що потрапив до уряду за квотою "Народного фронту", а НАБУ, мовляв, спеціалізується здебільшого по "фронтовиках". Та ці експерти замовчують, що міністр давно дрейфує від "НФ" і намагається грати у свою гру.

Інша напівправда – Омелянові мстяться за екс-голову "Укрзалізниці" Войцеха Бальчуна. Дійсно, міністр інфраструктури воював з поляком і доклався до його відходу від справ. Проте Бальчун не мав в Україні того статусу, щоб впливати на детективів НАБУ й нацьковувати їх на Омеляна. Не будемо тут обговорювати, що він зробив, а що – ні. Головне – пан Войцех не крутив інтриги і не політизував роботу свого відомства. А от сумнівні суб'єкти, які з'явилися в УЗД за його керівництва, цілком здатні робити капості Омеляну.

Свого часу Depo.ua багато писав про людей Андрія Альоши, якого називали "смотрящим" за залізницею від Саші Януковича. Бальчун з посади пішов, а куди з "Укрзалізниці" поділися розставлені в той період кадри? Про масові звільнення в центральному апараті УЗД не повідомлялося, тому можна припустити, що всі працюють на своїх посадах і далі. І не виключено, що саме ці "месники" звернули увагу детективів НАБУ на невідповідність авто, якими пересувається міністр, його декларації. Існує висока ймовірність, що Омелян доведе - став жертвою наклепників й інтриганів. Але принаймні нерви ті йому попсують. До речі, в Бюро заявили: в ході розслідування про підозру нікому не повідомляли. Тобто, ворогам міністра радіти ще зарано.

Наступний момент – справа НАБУ нагадала зовсім недавню історію з міністром фінансів Олександром Данилюком. 18 липня Печерський райсуд задовольнив клопотання прокуратури і доручив співробітникам ДФС перевірити міністра на предмет ухилення від сплати податків. Про цей факт стало відомо наприкінці серпня. Тоді експерти висловили версію, що удар по Данилюку здійснили для того, аби примусити його піти на якісь поступки при підготовці держбюджету. 4 вересня міністр повідомив: Генпрокуратура провадження проти нього закрила. А порушені вони були за запитом нардепа Тетяни Чорновіл. Свою колегу по ВР підтримала й голова профільного комітету парламенту Ніна Южаніна, у якої з Данилюком конфлікт. Якщо екстраполювати історію з главою Мінфіну на Омеляна, то можна прогнозувати, що інтерес Антикорупційного бюро до головного з інфраструктури скоро стухне. По-перше, у справі про незаконне збагачення фігурують не такі вже й значні суми, аби ліпити з нього потужного корупціонера. По-друге, не виключено, що ця справа – просто тиск на урядовця з боку певних зацікавлених сил, які хочуть отримати від нього зиск. І про тиск аж до відставки не йдеться.

Що це за сили? Зазвичай, розслідування Антикорупційного бюро у нас супроводжує інформаційна кампанія. Причому роблять це не в Бюро, а особи, зацікавлені в політичній дискваліфікації опонентів. Тому уважно слідкуємо за заявами політиків й телеекспертів, які вимагатимуть від Омеляна піти з посади.