На розігріві: Як Путін допомагає Бойку-Медведчуку боротися із Зеленським

Після євротурне Володимира Зеленського до Парижа і Берліна та зустрічей з Еммануелем Макроном й Ангелою Меркель чомусь здавалося, що обіцяна допомога в запуску "нормандського формату" - це виключно порожні слова. Якось дуже невпевнено про це говорили обидва євролідери. Ще більше сумнівів було після того, як президент Франції обмовився про готовність Зеленського до прямих переговорів з сепаратистами, а наш глава держави все спростував. Ще й повернути Росію до ПАРЄ Макрон захотів, а ми проти. Домовленості про зустріч "нормандських" зовнішньополітичних радників країн у липні - мала втіха.

Але сьогодні все встало на свої місця. Під час прямої лінії російський президент Володимир Путін згадав небажання Зеленського зустрічатися з терористами. Вони йому дуже не сподобалися, бо стара пісня Кремля про необхідність переговорів Києва з "Л-ДНР" є офіційною позицією Москви. 

"Будучи за кордоном, в Парижі, він заявив, що не збирається говорити з сепаратистами. Тобто з представниками цих невизнаних республік. А як тоді вирішувати цю проблему? В сучасній історії немає жодного прикладу, коли конфлікти такого роду вирішувалися без прямого діалогу між конфліктуючими сторонами", - обурився Путін.

Лідер Кремля продовжує вдавати, що він не має жодного стосунку до війни на Донбасі. А сепаратисти цілком собі повноцінна влада в ОРДЛО, з якою треба говорити. При посередництві Москви, Брюсселя, Вашингтона - це вже неважливо. Головне - прямі переговори президента України з ними. Кремлю це вигідно, бо таким чином їхня "правда" про громадянську війну стане повноцінною, а сепаратисти будуть легітимізовані. 

Якщо говорити просто - Путін має низку козирів в рукаві: наших полонених, війну на Донбасі і анексований Крим. Санкції йому шкодять, але віддавати Україну остаточно він не буде. Тим більше, що проросійська "Оппоплатформа" з його кумом Медведчуком в списку наразі має 11% прихильників за соцопитуваннями, що менше за 47% у "Слуги народу", та серед інших - це другий результат. Європі конфлікт на Донбасі набрид. Там хочуть переговорів України з РФ у нормандському форматі, але його блокує Путін. Тому в Берліні та Парижі згодні були б на поступки Зеленського, зокрема у виконанні Мінська та переговорах з бойовиками. Це б допомогло пошвидше зсунути перемовини, а також послабити вплив Вашингтона, який ще санкції на потрібний Меркель "Північний потік-2" накладе. А ще й про транзит газу через українську ГТС домовлятися треба. Складна ситуація в ЄС, справді, їх зрозуміти можна.  

Та є в цій історії й інший момент. Володимир Путін сьогодні - своєрідний артист на розігріві в "Оппоплатформи". До президентських виборів Бойко і Медведчук приїхали до прем'єра РФ Медведєва і щось там "перетерли" про дешевий газ. Зараз допомагати власному сателіту в Україні також потрібно. Бо "Слуга народу" вже втягує виборця Бойка-Медведчука. І тут головне вчасно донести цьому виборцю, який на президентських виборах голосував за "мир Зеленського", що війна продовжиться. І Зеленський взагалі повторює риторику Порошенка, обдуривши виборця Півдня і Сходу. Он з сепаратистами говорити не хоче, читає "темники" Порошенка в Брюсселі, Парижі та Берліні про санкції і повернення територій. І Медведчук дуже активно старається. Не тільки канали в Україні скуповує, але й інтерв'ю роздає, в яких каже, що позиція Зеленського не приведе до миру, що він розчаровує і обманює. І тільки "Оппоплатформа" зможе знайти спільну мову і з терористами, і з Москвою - ще й газ з тарифами здешевити, та мир принести. Про те, що він буде на умовах Кремля, вони не кажуть - не треба цього знати виборцям. 

Саме цим зараз займається Путін - допомагає "одуматися" проросійському виборцю. Бо в Україні за соцопитуваннями понад 55% не так давно виступали за прямі переговори Зе із бойовиками. А за мир з Росією і того більше 70%. До них говорить російський президент синхронно з "Оппоплатформою". Окрім геополітики в цій історії ще є й внутрішня гра перед парламентськими виборами. Гра проти "Слуги народу", яка дуже вже хоче однопартійну більшість. Російські сили посилюються. А мета Путіна - федералізація України. І він гратиме в довгу. Та найбільш хвилююче питання - чи вистачає розуміння, досвіду та знань в Зеленського і його команди? Або в груп впливу, включно із американськими, які оточують його. І чи не перетвориться це на гру вовків із вівцями.