На 100 днів ближче до "дембеля": 10 перемог і 10 зрад Зеленського

Depo.ua склав рейтинг зі 10 успіхів глави держави і такої ж кількості його невдач за цей класичний для посадовців усього світу період.

ПЕРЕМОГИ: ІНКОЛИ ДОСТАТНЬО НІЧОГО НЕ РОБИТИ 

1. Перша стоденка нового господаря головного кабінету на вулиці Банковій не запам’яталася економічними чи військовими проривами. З іншого боку, йому вдалося (поки що?) не зіпсувати позитивні речі, яких досяг його попередник.

Отже, основна перемога чинного гаранта – відсутність різких негативних змін у всіх сферах.

2. З першим пунктом безпосередньо пов'язаний другий: тактика уникнення різких рухів дала змогу ЗЕ-команді не розгубити суттєво величезний кредит довіри від суспільства: у своїй більшості за ці 100 днів країна не розчарувалася у новому президентові. І, поклавши руку на серце, успіх цей насправді пояснюється тим, що в руках президента досі не було всієї повноти влади – новий парламент лише цього четверга почне працювати, відповідно досі допрацьовує своє уряд Володимира Гройсмана, у Банкової майже немає повністю підконтрольних їй силових органів.

З початком вересня тут все може змінитися. Тому варто почекати з оцінками до створення нового уряду і початку діяльності новообраної Верховної Ради.

3. Бліцкриг у вигляді дострокового розпуску Верховної Ради, хоч і організований у сумнівний спосіб, приніс ЗЕ-команді дуже конкретний політичний результат у вигляді закріплення досягнутого на президентських виборах розгрому політичних опонентів. Партія "Слуга народу", якої не існувало в природі буквально за лічені тижні до початку кампанії, здобула за партійною частиною понад 43 відсотки голосів і отримала 130 мажоритарників. Це дало їй змогу самостійно сформувати більшість у парламенті IX скликання і взяти всю повноту влади у свої руки. Зараз переможці поспішають скористатися плодами свого шаленого успіху.

4. Позитивним фактом із певними обмовками можна поки вважати помітне оновлення кадрового складу влади. Вихід Зеленського на політичну орбіту потягнув догори у полі президентського тяжіння групу представників експертного середовища і громадських активістів, які тепер матимуть можливість проявити себе як державні діячі. Вважатимемо це авансом і стежитимемо за їхніми діями.

Між іншим, завдяки "феномену Зеленського" й інші політичні сили значно оновилися, а дехто й узагалі виник на обрії завдяки новій тенденції – як-от партія "Голос", послуги кваліфікованих членів команди якої виявилися поки непотрібними чинній владі.

5. Небажання "слуг" ділитися владою виштовхнуло у стан фактичної опозиції партії, які під час виборів сигналізували про своє бажання підставити новій владі своє плече. Мова про "Батьківщину" Юлії Тимошенко і "Голос" Святослава Вакарчука. Тепер виключно на президента і його політичну формацію ляже вся повнота відповідальності за майбутню ситуацію в країні. А партнери, з якими не склалося, тягаря такої відповідальності позбавлені, що робить можливі варіанти розкладів у новій Раді більш різноманітними і трохи розбавить очікуване однополюсне політичне життя країни. Справа за вмінням і бажанням цих партій працювати як ефективна опозиція.

6. У гуманітарній сфері в окремий пункт винесемо відмову від втручання президентської команди у закон "Про забезпечення функціонування української мови як державної". Від різких рухів у мовній політиці нову владу застерігала проукраїнська частина суспільства. Ще між першим і другим турами виборів Зеленський заявляв, що після вступу на посаду проаналізує закон про українську мову на предмет дотримання прав громадян. Але тоді ж він наголосив, що українська є єдиною державною мовою в Україні. Поки змін у його публічній позиції з цього приводу не відбулося.

7. Зваженими, попри очікування, були перші кроки глави держави у церковній сфері. Намагаючись демонстративно дистанціюватися від усіх конфесій, на противагу, знову ж таки, попереднику, який став одним з головних двигунів створення Православної церкви України (ПЦУ), Зеленський провів зустрічі з керівниками усіх найбільших церковних гілок, що діють у нашій державі. Так, 30 квітня, коли ЦВК офіційно оголосила результати президентських виборів, він зустрівся за чергою з предстоятелем ПЦУ Епіфанієм, почесним патріархом Філаретом і главою УПЦ (Московського патріархату) Онуфрієм.

Більше того, 8 серпня, під час свого першого офіційного візиту до Туреччини, український президент зустрівся з Вселенським патріархом Варфоломієм, який надав Томос про автокефалію Православній церкві України.

Знавці церковної кухні сприйняли факт зустрічі як гарний знак і намагання Зеленського налагодити добрі стосунки з Константинополем. З іншого боку, після виборів президента помітно загальмувався процес переходу парафій з російської до української церкви. Та це не його провина, а особливості психології українців – орієнтуватися за політичним вітром.

8. Зовнішня політика нової команди протягом перших трьох з гаком місяців демонструє тяглість традицій, закладених Петром Порошенком. Не відбулося принципових змін у наших стосунках з Росією. Зараз у публічний обіг вкинута інформація про підготовку до масштабного обміну полоненими з РФ. До Дня Незалежності такого подарунку новій владі України Путін не зробив. Та, якщо це не російський трюк, можливо, запишемо ще один пункт у досягнення Володимира Зеленського.

Як позитив згадаємо географію перших закордонних візитів Володимира Зеленського. Насамперед він полетів не до Москви, як того одні хотіли, а інші – боялися. Свій перший робочий візит за кордон Володимир Зеленський здійснив у перших числах червня до Брюсселя, де відвідав інституції Європейського Союзу і НАТО. Але впевнено говорити про зовнішню політику нової влади можна буде після того, як відбудеться призначення міністра закордонних справ і послів у ключові для нас держави – насамперед у Сполучені Штати.

9. Бажання згладжувати гострі кути несподівано відгукнулося позитивним ефектом в економіці. Зеленському вдалося заспокоїти громадську думку, нівелювавши ефект скандальних заяв свого бізнес- і політичного партнера Ігоря Коломойського, який у виборчий період заявляв у інтерв’ю про бажаність дефолту як сценарію розвитку подій в Україні і говорив, що нам непотрібно продовжувати співпрацю з МВФ. Скандалів не чекайте, запевнили на Банковій. І далося це взнаки чи ні, але зростання валового внутрішнього продукту у ІІ кварталі 2019 року склало несподівані й пристойні 4,6%.

Одночасно до максимуму із серпня 2013 року зріс Індекс споживчих настроїв українців. Великою мірою це перехідний приз від "попередників": далася взнаки інерція кроків, які зробили обидва уряди Порошенка для стабілізації економічної ситуації в умовах війни. Адже економічне зростання триває 14 кварталів поспіль. А от подальші перспективи залежать уже від персоналій у новому Кабміні та спрямування їхньої політики.

10. Гарному настроєві як інвесторів, так і споживачів сприяють очікування приходу в уряд прогресивних ліберальних реформаторів і обіцянки "нових облич" провести довгоочікувані економічні реформи. Зокрема, президент і його оточення обіцяють провести перезапуск антикорупційної інфраструктури (заради справедливості – створеної за часів Порошенка), відновити велику приватизацію. І окремим рядком – запустити в Україні вільний обіг земель сільгосппризначення. До лібералізації ринку землі не ризикнула підійти жодна вітчизняна влада: занадто вибухонебезпечна ця тема.

Побачимо, як вдасться Зеленському скористатися своїм кредитом довіри і тимчасовою слабкістю опонентів, зокрема популістів з числа потенційних політичних партнерів, від співпраці з якими у "Слузі" поки відмовилися.

НЕГАТИВИ: ПЕРШІ ДЗВІНОЧКИ, ЯКІ КОЛИСЬ ПЕРЕТВОРЯТЬСЯ НА НАБАТ

1. Несприйняття частини суспільства викликали призначення на важливі державні посади друзів, партнерів президента по студії "Квартал 95" та осіб, тісно пов’язаних з клубом олігархів. Згадаємо найбільш резонансні рішення. Друг дитинства Зеленського Іван Баканов став в.о. голови СБУ, Службу зовнішньої розвідки України очолив друг президента Владислав Бухарєв. Партнер із "Кварталу" Сергій Шефір став першим помічником глави держави, "кварталівці" Сергій Трофимов і Юрій Костюк посіли крісла заступників глави президентського офісу. Колишнього адвоката Коломойського Андрія Богдана призначено очільником Офісу президента. За такими ж принципами, схоже, деякі люди з’явилися у виборчому списку "Слуги народу".

Шлейф цих кадрових рішень уже працює в негатив новій владі, у тому числі, в її стосунках із зарубіжними партнерами. І це ще квіточки. Надалі, коли почнеться основна маса призначень, ситуація може ще більш загостритися.

2. Деолігархізації влади не відбулося. Володимиру Зеленському досі не вдалося довести, що він не є "молодшим політичним партнером" Ігоря Коломойського, і що новий президент стане рівновіддаленим від усіх вітчизняних мільярдерів. Принаймні частина здійснених досі призначень змушує припускати речі протилежні, про що вже інформував Depo.ua. Поки країна очікує на прізвища нових очільника уряду, міністрів, спікера Ради, силовиків – усіх тих, хто перебуває під пильною увагою суспільства, триває розсадка у менш помітні, але ненабагато менш цікаві в сенсі доступу до ресурсів крісла.

3. Модель поведінки глави президентського офісу Богдана і його бажання подавати себе як "не першу, але й не другу особу в державі" відверто дратують багатьох. ЗМІ пишуть про величезні неформальні впливи фактично начальника канцелярії Банкової на обраного людьми лідера держави. Нашуміла історія з "відставкою" Андрія Богдана лише зробила цю ситуацію більш виразною. Родзинкою ж став відпочинок людини, що постійно присутня за спиною президента, на престижному закордонному курорті в День Незалежності, коли керівники адміністрацій попередніх президентів без зайвих питань відпрацьовували зі своїми шефами протокольні заходи.

4. Концентрація влади, яка зараз є майже стовідсотковою, призводить до повної концентрації відповідальності на одній особі. Усе, що відбувається в державі, громадяни асоціюють і надалі асоціюватимуть не з депутатами чи міністрами, а винятково з президентом Зеленським – його бажанням і вмінням відповідати сформованому у суспільстві запиту на "справедливого керівника".

Така персоналізація образу влади змушує главу держави їздити країною і під камери звільняти чиновників низової і середньої ланки. Поки це людям подобається, про що свідчать рейтинги влади. Але коли побачать, що публічні сварки не допомагають подолати "зубожіння" і не знижують тарифи – буде сплеск невдоволення.

5. Можливо, це стало неприємним відкриттям для прихильників Зеленського, але для того, щоб зупинити війну, виявилося не досить "просто припинити стріляти". На виборах Зеленський критикував мінський переговорний процес і твердив, що готовий із будь-ким домовлятися, щоб завершити війну на Донбасі. Українська армія одноосібно припинила стріляти – і країна отримала у відповідь загибель десятків наших воїнів від рук окупантів, які в ці ігри, як виявилося, не граються. За межами телефонних розмов Зеленського з Путіним не відбулося принципових змін у наших стосунках з Росією, не просунулися ми й у вирішенні проблем Криму і Донбасу.

При цьому виник і насторожує нюанс: з Кремля почали лунати стримано позитивні оцінки намагання Зеленського вступити в прямий діалог з Путіним. Коли тебе хвалить ворог, можливо, ти щось робиш не так.

6. Прокол зі скасуванням параду до 28-ої річниці Незалежності (мовляв, це дорого, натомість військові отримають премії) і наступне рішення провести цього дня незрозуміле дійство в центрі столиці, на тлі якого відбувся народний Марш захисників, – усе це стало черговим ударом по іміджу нового президента в очах патріотичної громадськості. Зрежисований Аланом Бадоєвим захід виглядав естетично, але штучно як для воюючої країни, а інший – велелюдний, проведений спільно ветеранами та громадськістю, став нагадуванням владі, що "просто перестать стрєлять" у неї не вийде.

7. Зеленський – не авторитет для чиновників і депутатів? Провал законодавчих ініціатив Зеленського, внесених у Раду 8 скликання. 5 червня новий президент заявив, що його команда подала до парламенту 10 законопроектів. Але в результаті жоден із них не був ухвалений. Найбільш болючим ляпасом стало відхилення проекту закону про вибори до парламенту за пропорційною системою і зниженням прохідного бар'єра.

Не поспішають слухати президента і чиновники, яких він публічно відправив у відставку. З більш ніж трьох десятків можновладців, яким глава держави під камери вказав на двері, насправді попрощалися зі своїми кабінетами аж… менше п’яти. Такі реалії ставлять президента в незручне становище перед тією чималою частиною його виборців, які хочуть бачити на чолі держави "справедливого, але суворого царя" а-ля Лукашенко і досі чекають, коли ЗЕ-команда "зробить їх разом".

8. Протистояння з Київським міським головою Віталієм Кличком стане випробуванням позицій президентської команди. Ідейним натхненником дострокових виборів у Києві й розділення посади мера і керівника КМДА вважають згаданого вище Андрія Богдана. Якщо він цю боротьбу програє або занурить президента у тривалу "битву за Київ", то це може вплинути на імідж Зеленського в очах частини киян. А боротьба за Київ між різними групами впливу лише починається, і буде вона дуже жорсткою, враховуючи ціну перемоги.

9. Зеленський як заручник результату війни з політичними противниками. Новий президент опинився в заручниках у ним же створеної ситуації – йому і його команді доведеться доводити провину Петра Порошенка та його соратників у численних корисливих злочинах, на яких будувалася кампанія дискредитації "попередника" і за якими відкриті й будуть відкриті кримінальні справи. У разі провалу операції "посадити Порошенка" рейтинг цієї влади падатиме.

10. Не виправдалося головне очікування людей від діяльності ЗЕ-команди – зниження тарифів. За соціологічними опитуваннями, найбільшим очікуванням виборців нового президента було і залишається зниження тарифів на комунальні послуги. Майже 40% опитаних заявили, що це має бути пріоритетом для того, хто прийде на зміну Порошенку. І хоч у своїй офіційній програмі кандидат у президенти Зеленський про тарифи не згадував, саме цього чекають від нього адепти. Тим паче, що в агітаційних роликах кандидата питання "несправедливих тарифів" звучало на повен голос. І що тепер?

Нинішній голова партії "Слуга народу" і потенційний спікер Ради Дмитро Разумков заявляв на телебаченні, що зниження тарифів - "не зовсім прерогатива президента", і що йшлося про обіцянки вплинути на тарифи через боротьбу з корупцією. А представник президента в уряді Андрій Герус казав, що Зеленський узагалі лише жартував про зменшення тарифів. Довелося навіть вибачатися у Фейсбук: "Насправді президент Зеленський вже двічі скликав нараду щодо можливості зниження тарифів для населення. Але це має відбуватися, не спричинивши девальвації, додаткової інфляції чи економічної кризи. Робота над цим триває", - написав Андрій Герус.

Тут варто згадати й історію з "Роттердам+", - цю схему зараз активно розслідують антикорупційні органи. Однак, як нещодавно стало відомо, у нас брак вугілля, а за "Роттердамом" воно найдешевше. І це ще один виклик Зеленському – зима вже на носі, тарифи підвищувати не можна, бо рейтинг упаде, і купляти вугілля за схемами, про корупційність яких трубили всі під час виборів, також не можна. Що ж, бути президентом – справа не лише важка, але й невдячна...