Відмова від Мінська: Як Пристайко ставить під загрозу санкції ЄС проти Росії

Заява міністра закордонних справ України Вадима Пристайка про те, що багаторічна неможливість зупинити війну з Росією на Донбасі вказує на потребу внесення змін у Мінські домовленості, сюрпризом, звичайно, не стала.

Про потребу "внесення уточнень" неодноразово говорив і чинний керівник офісу президента, а також його ключовий зовнішньополітичний радник Андрій Єрмак, і представник України у політичній підгрупі ТКГ Рєзніков. Та й сам Зеленський на подібну потребу натякав.

Тому в коментарі Пристайка, здавалось б, немає нічого нового. Єдине, що дивує і тривожить в польоті стратегічної думки міністра, це формулювання. Припустимо, що заяву про "війна триває, і ми не можемо дозволити, щоб Росія, яка розпочала її, легко відійшла від неї" можна списати на неоковирний мовний зворот. Нехай. Як неоковирним є і твердження, що українська сторона зараз працює над тим, "щоб змусити усіх учасників погодитися, що Мінські домовленості вичерпали себе".

Але заява щодо того, що "з часом буде згенеровано новий документ, який буде простіше виконати та досягти результатів" - це вже перетин дипломатичної червоної лінії.

Тому що механізм антиросійських санкцій, хочеться нам того чи ні, пов'язаний зі збереженням санкційного режиму. Кожен, хто відстежує рішення виконавчих структур ЄС, мабуть бачив формулювання, яке повторюється на офіційних сайтах цих структур двічі на рік: "Європейська Рада підтвердила продовження економічних санкцій проти Росії за невиконання Мінських угод ще на шість місяців".

І абсолютно зрозуміло, що при тому йдеться не про сам "канонічний текст" зліплених на скору руку політичних домовленостей без чіткого механізму виконання. Йдеться про російську агресію на Донбасі. Але публічна відмова України від Мінських домовленостей, ідея про яку стає популярною в українському політикумі, дасть шанс європейським адвокатам Путіна успішно атакувати наявний санкційний режим.

При тому щопісля паризького саміту нормандської четвірки канцлер Німеччини Ангела Меркель зробила Зеленському і його команді більш ніж прозорий натяк: "Ми сподіваємося, що цей документ (Мінські домовленості) знову буде гнучким, і що він буде оживлений".

І все, що в подібній ситуації залишається робити — це, наприклад, наполягати на створенні "дорожньої карти" виконання. Яка б передбачала, суто гіпотетично, проведення виборів тільки після встановлення багатомісячної повної тиші на лінії зіткнення, передачі контролю над кордоном і виведення всіх іноземних збройних формувань з Донбасу. І роззброєння незаконних місцевих формувань — також. Яка б трактувала наявний документ в будь-який зручний для України спосіб.

Це можна подавати в дипломатичних заявах і реляціях саме як намагання "оживити священну корову" – пардон, "актуалізувати" любі серцю Заходу Мінські домовленості. Виключно з метою їх скорої і повної реалізації.

В цю реалізацію, звичайно, не вірять ні в Берліні, ані в Парижі. Але якщо голосно й публічно сказати, що "Мінськ" - мертвий, то виникне логічне запитання — що прийде на заміну? Відповідь на це питання не є ні простою, ні приємною для Києва. Оскільки чинні санкції проти Росії — це була та реакція Європи, яку вдалося реалізувати, коли російсько-український конфлікт іще був максимально "свіжим", і європейські політики були схильні реагувати на нього гостріше. Коли Велика Британія ще була в ЄС, а конфлікт зі США не став для Європи нормою. І якщо зараз відмовитися від "Мінську" і від наявних санкцій, то не тільки нічого більшого, але навіть рівнозначного Україна не досягне. Особливо зважаючи на дипломатичні таланти сьогоднішньої президентської команди.

Зрозуміло, що бажання України "зберегти, але модернізувати Мінськ" не змінить позиції Росії, представники якої — від командирів сепаратистів і до президента Путіна — неодноразово заявляли, що приймуть реалізацію угод тільки на вигідних для Росії умовах. Як не зміняться позиції Кремля навіть в тому випадку, якщо українську точку зору на події підтримають в Парижі та Берліні.

Але декларативне бажання "оживити, модернізувати і виконати" Мінські домовленості спростить життя європейським союзникам України.

Натомість зараз ми маємо ситуацію, за якої Путін, що розв'язав війну на Донбасі, сьогодні розповідає ЗМІ про те, що Зеленський, фактично, хоче змінити Мінські угоди. А очільник українського МЗС фактично в один голос з ним (і з партією "Голос", якщо на те пішло) говорить про те, що від угод цих взагалі слід відмовитися. Що навряд чи лякає російських найманців та бойовиків-сепаратистів. Натомість дає зручні приводи для спекуляцій усім європейським адвокатам і проплаченим "друзям" Кремля.