Моряки і Трибунал: Чому Зеленський не домовиться з Путіним

Автор: Андрій Коваленко

Рішення Міжнародного трибуналу ООН з морського права є важливою дипломатичною перемогою України над Росією. Морський трибунал задовольнив вимоги України і зобов’язав Росію негайно відпустити українських моряків, арешт яких порушив норми міжнародного права. А також віддати нашій державі кораблі, захоплені росіянами в листопаді 2018-го. Та цього звісно ж не станеться. Бо Росія ще до початку розгляду українського позову наполягала, що режим судноплавства в Керченській протоці знаходиться поза компетенцією Міжнародного трибуналу і взагалі відмовилася брати участь в ньому. 

Міністерство закордонних справ Росії продовжило наполягати, що заяви, зроблені як Росією, так і Україною, під час підписання та ратифікації Конвенції ООН з морського права 1982 року, виключають можливість задіяння передбачених Конвенцією процедур вирішення спорів щодо захоплення українських суден в районі Керченської протоки 25 листопада 2018 року.

Все це означає, що рішення Морського трибуналу російська сторона проігнорує. Навіть попри те, що така поведінка дозволить Західним партнерам України посилити санкції. Та Путіну байдуже - він готовий терпіти санкційний тиск заради простої мети: перегляд основ міжнародного права, яке він порушив у 2014-му, і нові домовленості із США та Заходом щодо сфер впливу. Світ в його розумінні більше не однополярний. 

І в цій історії дуже хвилює Володимир Зеленський, бо він - президент України. Його реакція на рішення Морського трибуналу бентежить і дивує. Пан президент досі сподівається на виконання Росією рішення трибуналу і каже, що це стане першим "сигналом з боку російського керівництва про реальну готовність до припинення конфлікту з Україною". 

Бентежить, бо Україна п'ять років воює з Росією. І Москва навіть не збирається йти на поступки і влаштовувати нам тут мир, якщо він буде не на її умовах, з особливим статусом для Донбасу і поверненням анклавів під контроль державі з нинішніми кремлівськими маріонетками в місцевих органах влади. Докази? Роздача російських паспортів в ОРДЛО і реакція на "референдум" про мир і переговори з РФ, запропонований головоюАП Богданом, язиком Пєскова "нас там нєт". Сигнали про обмін полоненими "всіх на всіх" від Зеленського проігнорований - росіяни хочуть далі рухатися за "Мінськом", але тлумачать його на свою користь. Путін мовчить - він не помічає Зеленського.

Президент України має побачити, що в Кремля немає бажання миру - вони хочуть знищення української держави. В Кремля немає бажання йти з ним на переговори, поки його рейтинг 73% - вони почекають доки його знищуватимуть в України. Перехід Медведчука в опозицію до "Зе" - прямий тому доказ. І нарешті, в Кремля немає бажання розблокувати переговори і вирішувати проблеми в рамках нормандського формату, які вони блокували та блокуватимуть. Бо простіше спробувати поговорити про Україну із Макроном та Меркель, а потім ще й з Трампом в майбутньому. Переговори без України. Бо в нинішнього українського президента немає ні дипломатичного досвіду та зв'язків, ні кадрів, які здатні допомогти, окрім людей Петра Порошенка та Павла Клімкіна (перший заступник голови АП Пристайко). 

Україна сьогодні опинилася в надскладній ситуації. Розмови про залучення США і Великої Британії до нормандського формату так і залишилися передвиборчими балачками Зеленського. Бо у британців Брекзіт та власна криза, а Білий дім бачить "ворогів в оточенні Зеленського" і всіляко намагається отримати від президента бажане: гарантії, що розслідування по Burisma і Гантеру Байдену (сину потенційного конкурента Трампа на виборах 2020 Джо Байдена), а також втручанню НАБУ у вибори-2016 на користь Клінтон продовжаться. Зеленський хоче відмежуватися від американських "розбірок". Плюс є ще фактор Коломойського, з яким оточення Трампа - юрист Джуліані - веде війну. Тим самим діалог із Вашингтоном сьогодні на паузі. 

Зеленському варто терміново знайти серйозних радників-міжнародників, бо поки що він виглядає не дуже. І якщо ситуація продовжиться, ми будемо бачити виключно заяви у "Фейсбук" замість підтримання контактів із нашими союзниками, то дочекаємося моменту, коли українські справи будуть вирішуватися без нас. З Путіним домовитися не вийде - це потрібно нарешті зрозуміти Зеленському.