Містер Хаос: Російські ліберали перевіряють Україну на вошивість

Отже, головний редактор російської радіостанції "Эхо Москвы" Олексій Венедиктов заявив, що промосковського кандидата на українських виборах звуть Містер Хаос. За його словами, російського лідера Володимира Путіна влаштовує будь-який президент України, який зробить країну слабкіше.

"Я розумію, що будь-хто, крім Порошенка (влаштує Путіна-Ред). На мій погляд, якщо говорити про проросійського кандидата в президенти України, то у нас - містер Хаос. Чим більше хаосу, чим слабкіше кандидат, тим, Путін вважає, вигідніше Росії. Власного кандидата у нас немає: Тимошенко, Зеленський, Бойко ще якісь люди - не важливо. Містер Хаос нас задовольняє ", - сказав головний редактор "Ехо Москви".

По суті, маємо те, що помітний представник російських лібералів підтримав Петра Порошенка як "містера Антихаоса". Зрештою, в Україні теж існує така ідея, що Путіну в президенти потрібен будь-хто крім Порошенка, адже, цей будь-хто сприятиме збільшенню безладу в державній машині. Однак це і є хибним засновком, який витікає з суто російської політичної ментальності спільної і для лібералів, і для консерваторів. Вся Росія живе в парадигмі, що верховна влада не може бути от так просто у демократичній спосіб передана від одної людини до іншої. Таких прикладів в історії Росії немає – перехід влади з рук в руки відбувалася лише за обставин або державного перевороту і ломки попередньої структури (1917 рік, розпад СРСР), або у вигляді м’якої передачі спадкоємцю (Єльцин-Путін), або імітації передачі (Путін-Медвєдєв). У випадку смерті лідера влада в Росії потрапляє в руки комусь з представників оточення покійного в ході внутрікланових боїв чи навпаки консенсусу. Тому для будь-якого росіянина апріорі зрозуміло, що якщо людина, яка 5 років керує державою несподівано для себе втратить владу на користь не те що чужого їй персонажа, а навіть заздалегідь невідомої фігури – це просто безлад нечуваного ступеню. Так гадає Путін, так гадає Венедиктов, так гадають Іванов, Петров, Сидоров…

Але це не зовсім так. Безперечно за перемоги Петра Порошенка країну чекає стабільність. Ніхто з цим не сперечається. Важко підозрювати, що Порошенко зробить якийсь різкий розворот. Але чи все так трагічно, якщо переможуть Тимошенко і Зеленський? Звісно, певні ризики є. Але саме їхня перемога стане для країни серйозним екзаменом і не має підстав сподіватися, що українці та еліта його не витримають і вкинуть державу у хаос. Наприклад, Тимошенко, судячи з її риторики, налаштована на безлади лише у випадку своєї поразки і то, якщо така буде не надто переконливою. А так Юлія Володимирівна буде схильна організувати такий «залізний порядок», що як би українцям не довелося згадувати досвід «хаосу» Майдана. Зрештою. Досвід Януковича мабуть буде достатнім мотивом для будь-якого політика не перегинати палицю зі своїм «порядком». Так що Тимошенко максимум, що зможе змінити – це замінити одне коло друзів іншим, а далі продовжувати політику Порошенко – співпраця з МВФ, армія, мова, віра і т.д.  І це не хаос. 

Розглянемо кандидатуру Зеленського, за яким стоїть Коломойський. Чи зацікавлений Коломойський у хаосі? Ні. Нагадаємо, що саме він запровадив «залізний порядок» на Дніпропетровщині та в Одесі. Хаос йому як бізнесмену не вигідний. Він буде шукати компроміс з частиною еліт. Звісно, хтось постраждає. Комусь помстяться. Але для історичної перспективи країни це не має значення.  У всьому іншому Зеленський теж не зможе відійти від стратегічної лінії, яку обрала країна. А якщо спробує «стати перед Путіним на коліна»… дивись досвід Януковича. Отже сценарій на який розраховують росіяни в Україні має дуже мало шансів на реалізацію. Якщо США від "перегинів" Трампа рятує "глибока держава", то Україну часто рятує «глибока зневіра у державі», як під час Революції Гідності. Хоча навіть і в цьому випадку все зробив не лише народ – була опозиція, був парламент, який взяв на себе функції керування країною після втечі Януковича. Все це робилося повільно, зі скрипом і багато в чому із запізненням, що допомогло легкій окупації Криму. Але це все одно доводить, що в Україні існує держава, може й не така "глибока" як в США, однак достатньо ефективна, щоб існувати і без "сильного лідера". Будемо сподіватися, що держава і народ у разі необхідності забезпечать передачу влади не містеру Хаосу.