Миротворці та вибори: Навіщо Порошенко поїхав до Меркель

Президент України Петро Порошенко в Німеччині зустрінеться з канцлером Ангелою Меркель, щоб обговорити питання, яке важливе не тільки для держави, але і його можливої президентської кампанії

Миротворці та вибори: Навіщо Порошенко п…

Врегулювання на Донбасі та миротворці ООН - про це планує говорити Порошенко із Меркель у Берліні. До Німеччини президент України прилетів ще вчора. А передувала візиту зустріч Порошенка з турецьким лідером Реджепом Ердоганом, після якої прес-служба українського голови держави доповіла, що Туреччина підтримала розгортання миротворчої місії на Донбасі і навіть готова взяти в ній участь.

Така позиція турків досить цікава з огляду на те, що раніше в питаннях миротворців розмова не йшла про участь у місії країн-членів НАТО. Хоча в тій же Німеччині говорили про можливість відправлення на Донбас своїх хлопців в рамках місії ООН.

Пяснюючи зміст свого візиту до Німеччини газеті Нandelsblatt, Порошенко говорив про потребу у підтримці "єдиного та сильного ЄС", а також його солідарності з Україною, зокрема в питанні миротворців ООН.

Німеччина як основний гравець

Зустріч Порошенка з Меркель є своєрідною прелюдією до саміту між лідерами Німеччини, Франції та України, що має відбутися в травні. Як повідомляли російські ЗМІ, він пройде в німецькому Ахені під час традиційної церемонії вручення престижної міжнародної премії імені Карла Великого. Володимира Путіна на нього не запрошують. Вийде формат "нормандської четвірки" без Росії. На саміті планують говорити про Донбас і миротворців.

Росія поки не критикувала ініціативу тристоронніх переговорів, оскільки розмовляти можна скільки і про що завгодно, та фінальна пропозиція розглядатиметься на Радбезі ООН. А там у Москви завжди буде право вето.

Порошенко вважає ідею з миротворцями своєю. Вперше він про це говорив ще в 2015-му році. 5 вересня 2017-го з власною ініціативою щодо "блакитних касок" виступив Володимир Путін. Він пропонував розгортання місії в Україні, але без виходу миротворців на кордон, їхнє розміщення на лінії розмежування для охорони представників ОБСЄ. Трохи згодом, після зустрічі з Меркель, у Путіна уточнили, що миротворці можуть розміщуватися в місцях, де працює моніторингова місія ОБСЄ. Але також нагадали, що про контингент потрібно напряму говорити з "Л-ДНР".

Київ такий варіант не влаштовує. Не варто забувати, що активний діалог про миротворчу місію також ведеться між США та Росією на рівні представників. Зі сторони США виступає спецпредставник по Україні Курт Волкер. Росіян представляє помічник президента РФ Владислав Сурков. Вони провели чотири зустрічі і остання січнева дала певну надію на якийсь прогрес. На Росії після неї говорили, що з пропозиціями США можна працювати.

Волкер представляє спільну з Києвом позицію щодо розміщення миротворців на Донбасі із взяттям місією під контроль українсько-російського кордону. Деякі деталі плану, який розробляв зокрема і радник Петра Порошенка, екс-генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен, були оприлюднені у ЗМІ ще в лютому перед Мюнхенською конференцією з безпеки, на якій його також обговорювали. В ньому йшлося не тільки про роботу місії на кордоні, але і про можливі країни-учасниці, які надішлють необхідні 20 тисяч миротворців: Швеція, Білорусь, Бразилія...

Коли пройдуть наступні переговори Волкера та Суркова наразі невідомо. Між США та Росією розігралася чергова санкційна війна, а також зросла напруга в Сирії. На фоні цього ЄС отримує шанс повернути позиції у грі по Донбасу, із якої їх потіснили американці. Це сталося після того, як "нормандський формат" кілька років демонстрував власну неефективність. Востаннє "нормандська четвірка" зустрічалася ще до обрання Макрона президентом Франції (обрали в травні 2017-го). Але лідери Європи вважають питання Донбасу своєю проблемою і хочуть, щоб головну роль в миротворчому плані відігравали саме вони. Головним гравцем, безперечно, на цьому фронті є Німеччина - геополітичний конкурент США. Вона і прагне стати арбітром на Донбасі.

У Берліні є популярна ідея: поступове зняття санкцій з Росії в обмін на поступки Москви в регіоні. Можлвио, це і стане основним козирем Європи. В США ідею пряників вітають, але зараз використовують принцип кнута: санкції проти 7-ми олігархів з "кремлівського досьє" і чиновників. Російський ринок вже обвалився після останніх американських дій. А в "кремлівському досьє" ще є закрита частина... Попереду можливі санкції за останню хіматаку сирійської армії в Думі. Режим Асада підтримує Москва - їй і відповідати. В умовах закручування гайок поступки Росії на Донбасі виглядають неминучими. До питання Криму є шанс повернутися вже потім.

Мета Порошенка

Не варто зайвий раз нагадувати, що наприкінці березня 2019-го в Україні відбудуться президентські вибори. А питання Донбасу - це важливий момент в історії Петра Порошенка, який поки ще не є офіційним кандидатом на другий термін, але ніхто не сумнівається, що він включиться в гонку. Миротворці на Донбасі - запорука зростання його рейтингів. Бо вони напряму асоціюються з миром в регіоні, якого прагне значна частина населення, як біженців, переселенців та людей, що лишилися на деокупованих територіях, так і українців, яким набридла війна. Відповідно, будь-які успіхи в переговорах щодо місії ООН збільшать шанси Порошенка на другий термін, бо це буде його зовнішньополітичний успіх. Його головний конкурент - Юлія Тимошенко, власну гру на миротворчому фронті вже розпочала. Вона піарила миротворчий план, який є однією з фішок її передвиборчої кампанії. Такий собі "майбутній президент", у якого вже є вирішення всіх проблемних питань. Логічно, що будь-яку альтернативу влади вона критикуватиме. Наразі як Тимошенко, так і її план на Заході мало хто помічає. Західні ЗМІ демонструють, що як у ЄС так і в США поки не визначилися щодо кандидата, якого підтримають на українських виборах. Та динаміка новин для президента Порошенка не така сумна, як це було наприкінці 2017-го та на початку 2018-го, коли його критикували, зокрема і в Німеччині, через тиск на НАБУ і корупцію. Після Мюнхенської конференції-2018 активна критика кудись зникла. Можливо тому, що Захід розуміє відсутність альтернативи Порошенку...

Цікаво, що український президент приїхав до Німеччини після того, як вона дозволила будівництво Північного потоку-2, а він в свою чергу називав прихильників газогону "прислужниками Росії в гібридних війнах". Виходить, що Меркель і є одним з "прислужників". Наскільки такі заяви вплинуть на хід діалогу? Швидше за все, жодним чином не погіршать українські позиції, бо в кожного з учасників є власні державні інтереси, які стоять значно вище заяв, орієнтованих на електорат.

Можна припустити, що для Порошенка як зустріч із Меркель, так і майбутні тристоронні переговори в Ахені важливі не тільки в просуванні миротворчого плану. Вони є запорукою підтримки головних європейських гравців на виборах 2019.

Що буде далі

До розгортання місії ООН на Донбасі ще дуже далеко. Це навряд чи станеться до президентських та парламентських виборів в Україні навіть за термінової згоди Росії, якої поки не буде. Москва намагатиметься витиснути максимум навіть в умовах "загнаного в кут щура", у яких Кремль перебуває зараз. Вето в Радбезі ООН - це їх головний аргумент. Він автоматично може поставити хрест на будь-яких миротворчих потугах і разом зі зброєю для сепаратистів гарантує можливість відстоювання власних інтересів. Це попри те, що Москва постійно наголошує на прихильності до "Мінська".

Для миротворчої місії необхідно вирішити чимало питань, починаючи від розведення сил та засобів і виведення російських військ разом зі зброєю, обміну полоненими та амністією, і завершуючи умовами проведення виборів. На це можуть піти роки. Але для України великим успіхом буде напрацювання і винесення на Радбез ООН детального плану, обговореного з Москвою. Порошенку потрібно презентувати свій миротворчий план. Це може бути розробка його радника Расмуссена, або щось інше. Та "дорожня карта" влади має з'явитися найближчим часом у Берліні чи згодом в Ахені. Щоправда, якою буде її майбутнє в умовах постійних нагадувань Кремля про прямий діалог Києва з "Л-ДНР", невідомо.

ЄС та США боротимуться за роль головного переговірника з Москвою і, відповідно, диригента миротворчої місії. Не варто забувати, що за неї потрібно платити. А той, хто платить - замовляє музику. Україна ж має слідкувати за власними інтересами у цій грі. Які точно не повинні обмежуватися рейтингами в президентській гонці.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme