Мірошниченко наврочив. Як український журналіст став "шпигуном" у Білорусі

Про це пише "Деловая столица".

Спочатку посольство Білорусі ухилялося від будь-яких офіційних коментарів, але за неофіційною інформацією стало відомо, що Шаройко був затриманий за підозрою в шпигунстві проти Республіки Білорусь. Як розповіла його дружина Олена, перед затриманням білоруські силовики провели обшук на його квартирі. У Національній спілці журналістів України уточнили, що Павла Шаройка затримали ще 25 жовтня. У той же час генеральний продюсер "Українського радіо" Дмитро Хоркін розповів, що близько двох тижнів Павло Шаройко не виходив на зв'язок. Всі спроби редакції додзвонитися до нього і його родичів не давали результату. Без відповіді також залишалися повідомлення редакції, надіслані на електронну пошту. На подію вже відреагував МЗС України. До журналіста допущений консул. Арешт українського журналіста в Білорусі - це звичайно ж сигнал. Ось тільки про що?

Те, що відбувається зараз між Україною і Білоруссю, можна сміливо назвати ескалацією. Градус постійно підвищується. І якщо ще кілька місяців тому Білорусь була лише територією, на якій вільно діяли російські спецслужби, то з арештом Шаройка стає очевидним, що перед нами вже випробуваний гібридний арсенал: захоплення заручників, абсурдне звинувачення і незмінне запевнення в дружбі та мирі між народами.

Глава МЗС Білорусі Дмитро Мірончік після різкої заяви не забув додати, що Білорусь "щиро бажає миру сусідній Україні і підтримує введення миротворців на Донбас". Після того, як в ООН була проголосована українська резолюція по Криму, перший віце-спікер Верховної Ради України Ірина Геращенко назвала позицію Білорусі, яка проголосувала проти - "другим ножем в спину України".

Тут варто уточнити, що попередню резолюцію ООН, де Росія називалась країною-окупантом, а Крим - окупованою територією, представники Білорусі в ООН намагалися зняти з голосування, що не підпадає під компетенцію комітету з соціальних і гуманітарних питань. Не зайвим буде згадати також, що Білорусь і Росія є не просто союзниками. Мова про найсправжнісіньку союзну державу зі спільними кордонами. На території Білорусі знаходяться російські військові бази. Зберігаючи з цією країною стабільні відносини, Україна ніколи не мала ілюзій, чию сторону насправді підтримує режим Лукашенка. Немає нічого дивного в тому, що Ірина Геращенко відреагувала так, як вона відреагувала. А ось звинувачення України білорусом Мірончіком - це зовсім інше.

У МЗС Білорусі жорстко відповіли на критику українських політиків з приводу голосування Білорусі в ООН та співробітництва з Росією. Тобто не тільки на Ірину Геращенко, але ще і на слова екс-депутата ВО "Свобода" Ігоря Мірошниченка. В ефірі "112 каналу" він примудрився закликати ввести візовий режим з Білоруссю і створити диверсійно-розвідувальні групи на території цієї країни. А тепер читаємо заяву Мірончіка: "викривальні" одкровення і підрахунок "ножів в спину" адресовані українській аудиторії і є черговою спробою привернути до себе увагу. Але коли за цим ідуть заклики створювати "серйозні диверсійно-розвідувальні групи" і "проводити диверсії" на території Білорусі - це вже за межею політичного піару. Тут потрібна увага або лікарів, або правоохоронних органів. А краще - і тих, і інших", - заявив Мірончік. Слова першого віце-спікера Верховної Ради України Ірини Геращенко прирівняли до особистої думки колишнього нардепа, розрахованої виключно на виборців партії "Свобода". Фактично, виступом Мірошниченка білоруська сторона маргіналізувати позицію України. Але головне, нашу країну виставили неадекватною, виправдавши тим самим і ганебну позиції Білорусі по резолюції ООН і арешт українського журналіста. і все це тільки тому, що колишнім депутатам не дають спокою лаври Жириновського.

І тут виникає питання, а чи дійсно політичний успіх на майбутніх виборах вартий закликів до диверсійної діяльності на території сусідніх держав? Особливо, якщо врахувати, що вони обов'язково будуть використані проти нашої країни? І друге – чи не відгукнуться слова про необхідність "інформаційно-диверсійних груп" українському журналісту, заарештованому за звинуваченням у шпигунстві проти Білорусі. Сьогодні ніхто не може дати таких гарантій. І головне, коли ж ми навчимося думати перед тим, як проголошувати політичні відозви на догоду своєму електоратові? Війна - це не передвиборна кампанія. Схоже, багато українських політиків час від часу забувають про це.