Мінні поля: В які пастки заганяє Зеленського "напівлегітимний" указ про розпуск Ради

Заганяючи депутатів у ситуацію дочасних виборів, самого Зеленського штовхають на слизьке: у майбутньому він ризикує стати першим президентом, який втратить посаду за процедурою імпічменту

Важко не погодитися з тим, що поява указу президента Зеленського про розпуск Верховної Ради – це ні що інше, як тиск і шантаж депутатського корпусу. Його мета – змусити нардепів виконати досягнуту у вівторок домовленість і дати 226 голосів за ліквідацію мажоритарної складової виборів і зниження прохідного бар’єру з 5 до 3 відсотків. Якщо депутати на цей тиск піддадуться, а більшій їх частині дострокові вибори на таких принципах вигідні, то указ про розпуск з’явиться у "Голосі України" 23 травня, і на його підставі наступного дня Центрвиборчком починає виборчий процес.

Але тут Банкова підготувала пастку для нардепів: після зміни виборчого закону у Зеленського можуть піти далі, і запропонують їм проголосувати за ініційовані новим президентом закони. Серед них – про зняття депутатської недоторканності, про повернення кримінальної відповідальності за незаконне збагачення, про звільнення голови СБУ, генпрокурора і міністра оборони. Якщо ж депутати до цих "побажань", висловлених у формі ультиматуму, не прислухаються, то Банкова продовжить виставляти їх "невісткою", винною в усіх негараздах, які є і будуть у країні. І на цьому протиставленні підвищуватиме рейтинг поки ще віртуальної партії "Слуга народу". А виконати принаймні частину цих задач неможливо суто фізично. Скажімо, скасувати депутатський імунітет можна, змінивши Конституцію. А це потребує голосування на двох сесіях, яких до дострокових виборів просто не буде.

Наступне "вузьке місце" - відповідність Основному Законові мотиваційної частини президентського указу про розгін Ради. Більшість фахівців вважає цей крок неконституційним. Зеленський, зокрема, посилається на пункт 1 частини другої статті 90 про відсутність коаліції депутатських фракцій протягом місяця. Але цей аргумент легко спростовується згадкою про те, що за формальними ознаками коаліції немає з минулої п’ятниці, 17 травня – з моменту, коли спікер оголосив про одностайне рішення фракції "Народного фронту" вийти з коаліції "Європейська Україна".

Розмови ж про відсутність коаліції з 2016 року, коли її покинули фракції "Батьківщини", Радикальної партії і "Самопомочі", не мають під собою доказової основи. Бо гра у "вірю – не вірю" таким доказом у важливому для перспектив держави питанні вважатися не може. Втім, якщо депутати проковтнуть ЗЕуказ – їх "нагинатимуть" і далі, аж до останнього дня їхніх повноважень.

Поки депутатський загал поводиться пасивно, обурюється, проте нічого не робить. У свою чергу Олександр Солонтай, голова політради партії "Сила Людей", пообіцяв вимагати скасування указу про розпуск парламенту в суді. Можна з упевненістю спрогнозувати, що такий позов буде далеко не один.

Відсилання до аналогічної на перший погляд практики, до якої свого часу вдався Петро Порошенко, який в серпні 2014-го розпустив Раду сьомого скликання, некоректні. Тоді підстави для такого рішення якраз були стовідсоткові: 24 липня у Верховній Раді розпалася коаліція (з неї вийшли фракції УДАР і "Свобода"), а указ про розпуск ВР вийшов 25 серпня – у строгій відповідності до Конституції, яка передбачає право президента розпустити Раду, в тому числі, якщо за 30 днів вона не сформує нову коаліцію. При цьому ВР 7 скликання працювала до останнього: у вересні, вже після виходу указу про розпуск, проголосувала за ратифікацію угоди про Асоціацію України з Євросоюзом.

"Напівлегітимність" указу Зеленського про достроковий розпуск парламенту нагадує міну сповільненої дії, яку хтось спеціально заклав під політичні перспективи ЗЕпрезидента. Ті, хто указ готували, добре розуміють можливі наслідки. Інакше залишається думати, що підготовкою документу займалися відверті невігласи. Утім, у неповносправність оточення гаранта Конституції не віриться. Тому у даному випадку може йтися про пастку вже самому Зеленському. І зараз його заганяють на слизьке.

Спрогнозуємо таку послідовність дій: до Конституційного Суду надходить подання щодо неконституційності указу про розпуск Ради. Цей папір якийсь час лежить у суді в очікуванні слушного моменту. Такий момент може з’явитися після прийняття вже новим складом парламенту закону про імпічмент. За наявності подібного механізму позитивне рішення Конституційного Суду – а рано чи пізно воно може з’явитися – про наявність порушення Основного Закону в діях президента, який розпустив Раду, стає спусковим гачком для відсторонення Зеленського від влади (за таким сценарієм в.о. президента до позачергових виборів буде спікер). Або зроблять главу держави керованим і залежним від волі тих, хто здатен запустити в дію описану вище послідовність подій.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Головна