"МіхоМайдан" капут: Що сталося на Грушевського

Ще вчора один із лідерів "МіхоМайдану" Семен Семенченко закликав людей максимально підтягуватися до наметового містечка під Верховну Раду, мовляв, зранку 3-го березня планується штурм. Втім, на його заклики не відгукнулися ні кияни, ні люди з регіонів.

Цікаво, що напередодні сьогоднішніх подій, "Рух нових сил" Михайла Саакашвілі прибрав власних протестувальників із Маріїнського парку. Підтримувати "МіхоМайдан" залишилася, як казав сам Семенченко, "купка ветеранів", серед яких були "Айдарівці" і "Донбасівці". Всього, плюс-мінус 100 юдей

Остання активність "МіхоМайдану" відбулася 27-го лютого. Протестувальники принесли під будівлю ВР шини, які хотіли підпалити. Поліція перешкоджала цьому, сталася сутичка внаслідок якої постраждало щонайменше 14 правоохоронців, а 9 "МіхоМайданівців" затримали. У копів летіло каміння та пляшки із запалювальною сумішшю. Відомості про подію були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 345 (погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу) Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає до п'яти років позбавлення волі.

Після цього поліція встановила підозрюваних і отримала дозвіл суду на проведення обшуків в таборі. За підозрами в протестувальників, які неодноразово за час існування табору, використовували палиці, арматуру та інші знаряддя у протитояннях з копами, в таборі могла бути зброя.

Загалом, за час існування "МіхоМайдану", який з'явився в урядовому кварталі 17-го жовтня, відбувалося чимало сутичок. Окрім бійок під ВР і запалених шин, варто згадати чисельні акції часів перебування Саакашвілі в Україні. Одна з них завершилася штурмом Жовтневого палацу в грудні 2017-го у той час, коли там відбувався концерт. Генпрокуратура підозрювала, що акції Саакашвілі фінансувалися біглим олігархом Сергієм Курченком з Росії. Протестуючі постійно блокували можливість правоохоронців затримати Саакашвілі, як у грудні минулого року. Тоді в хід по правоохоронцях йшла навіть бруківка.

Як розповідав начальник ГУ Нацполіції Києва Андрій Крищенко, із 17 жовтня по 27 лютого внаслідок дій мітингувальників 51 поліцейський і один нацгвардієць опинилися в госпіталі. За час усіх цих акцій було вилучено 5 одиниць вогнепальної зброї, десятки ножів, телескопічні палки, 50 комплектів заготовленого спецспорядження. Під час провокацій застосовуються пляшки із запальною сумішшю, металеві прути, загострені палиці, каміння тощо.

На фоні всього цього слова ряду нардепів, включно із Єгором Соболєвим, Семеном Семенченком, Андрієм Дерев'янком про мирний протест виглядали дійсно кумедно. Бо протестуючі діяли не в рамках дозволеного Статтею 39 Конституції України, яка передбачає можливість громадянам збиратися мирно без зброї.

Сьогоднішні дії поліції були відповіддю на сутички 27-го лютого. Перед штурмом, як його охрестив Семенченко, протестувальники звели барикади, підпалили шини, навіть намет горів. Поліція та Нацгвардія, які активно збиралися із самого ранку, за допомогою пожежних змогли ліквідувати вогонь і зайшли в наметове містечко, щоб проводити затримання. Внаслідок операції постраждали шестеро мітингувальників та четверо копів. Це дані вже згаданого раніше Андрія Крищенка. Всього ж затримали 100 осіб. Як пізніше сказав Єгор Соболєв - були затримані всі протестувальники.

Найцікавіше, що у таборі знайшли зброю. Керівник департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко продемонстрував предмети, схожі на гранати.

Такий от, для когось сумний, а для когось радісний кінець існування незрозумілого табору в урядовому кварталі. Після депортації Саакашвілі до Польщі у "Руху нових сил" не було жодного змісту утримувати там своїх бійців. Ветерани війни, схоже за все, самі не хотіли розходитися. Але в їхньому стоянні під ВР була відсутня будь-яка логіка. Оскільки, жодної підтримки у них не було, а потрапляти у міжнародне інформаційне поле вони припинили рівно тоді, коли не стало Саакашвілі.

Не виключено, що 27-го лютого особливо ідейних протестуючих просто підставили, кинувши на поліцію і давши силовикам привід нарешті покінчити з неефективним табором, за утримання якого комусь доводилося платити.

Організатори акцій із самого початку створили технологію із копіювання Майдану-2014. На сцені у них виступали священики, проводилися щонедільні віче. Для того, щоб зацікавити молодь, Саакашвілі читав якісь лекції. Були спроби продемонструвати велику чисельність людей під час недільних акцій, хоча збиралося зазвичай не більше 5-7 тисяч. Підтримки киян Саакашвілі, Семенченко і Соболєв не знайшли, акції маргіналізувалися. Особливо після того, як в Інтернеті з'являлися кадри бійок ветеранів-міхомайданівців із поліцією та штурму Жовтневого палацу.

Головний висновок із цієї історії дуже простий. "МіхоМайдан" дуже давно порушував Закон. І занадто довго учасникам акцій все сходило з рук. Україні не такий громадський протест потрібен, коли незрозумілі люди зі зброєю кидаються на поліцію. Цей протест не підтримували ні західні посольства в Україні (посольства США і Канади засуджували штурм Жовтневого палацу), ні населення держави. А це означає, що після Майдану-2014 наше суспільство еволюційно переросло силовий протест. І, чомусь здається, що "МіхоМайдан" став черговим підтвердженням, що вся біганина "тітушок" під судами, окремого роду псевдонаціоналістів Коханівського із закликами до насильства та ін. - це небільше, ніж проплачене кимось шоу. І перш ніж йти на такі акції люди, що мають здоровий глузд, тепер кілька разів подумають та подивляться на лідерів.

До речі, про останніх. Було зрозуміло, що головним джерелом енергії "МіхоМайдану" був Саакашвілі. Під нього він фінансувався і його оточення знаходило інвесторів. Немає Саакашвілі, немає і "МіхоМайдану". Так, в принципі, і сталося. Оперативники перекрили йому кисень. І, як показав фінал, цей табір нікому окрім зацікавлених осіб, в тому числі і нардепів, не був потрібен. А вони використовували людей для досягнення власних цілей. Люди виявилися неефективними.