Міфи до виборів: Навіщо Умланд зрощує культ особи Тимошенко

Знаний експерт з питань України Андреас Умланд спробував намалювати портрет лідерки "Батьківщини". Проте він сприймається як недовершений – не вистачає реалістичності

Політичний оглядач, журналіст відділу «Влада»
Міфи до виборів: Навіщо Умланд зрощує ку…

Науковий співробітник Інституту євро-атлантичного співробітництва в Києві Андреас Умланд опублікував статтю у виданні Atlantic Council. У матеріалі під назвою "Що б означало президентство Тимошенко?" він оцінює політичні перспективи України і називає обрання президентом Юлії Володимирівни найбільш вірогідним сценарієм виборів. Разом із тим аргументація, якою послуговується відомий експерт, наштовхує на певні думки.

"Багато західних спостерігачів хотіли б побачити зміни в керівництві України після президентських і парламентських виборів 2019 року", - зазначає Умланд. Назвавши шанси Тимошенко на здобуття президентського крісла найвищими, аналітик, намагається відповісти на питання – що станеться, коли колишній прем'єр-міністр, її партія та їхні союзники візьмуть владу 2019 року. Відразу зазначивши, що наслідки "важко передбачити", він рекомендує Заходу "зараз підготуватися до цієї можливості", зокрема виявляти "невідповідності в поведінці Тимошенко в парламенті і публічних виступах". Важко не погодитися: невідповідності у заявах і виступах ЮВТ перед різними аудиторіями й справді інколи вражають.

До цього моменту все об'єктивно. Але далі аналітика Умланда спирається на дещо хибну фактологічну основу. Зокрема, поважний експерт пише про православний світ як про "традиціоналістський", і зауважує, що Тимошенко стала у цьому світі першою жінкою-прем'єром. Насправді першим главою уряду у православній країні була Рената Інджова, яка із жовтня 1994-го до січня 1995-го виконувала обов'язки прем'єр-міністра Болгарії. Уряд Інджової мав успіхи в економічній політиці та у боротьбі з організованою злочинністю. Звісно, можна парирувати – Болгарія не східнослов'янська держава, вона ближча до західної цивілізації. Так, проте у 90-х роках ця країна, яка щойно вийшла з-під радянської моделі, мало чим відрізнялася від України.

Так само, як не православна, проте пострадянська Польща, урядом якої в 1992-93 роках керувала Анна Сухоцька. До вересня 2014 року вона була єдиною жінкою, що обіймала цю посаду в Польщі. З 2014-го польський Кабінет міністрів очолювали дві жінки - Ева Копач і Беата Шидло. Ще згадаємо про православну Молдову, урядом якої у 2008-09 рр. керувала Зінаїда Гречана. Саме тоді, коли українським урядом вдруге опікувалася Тимошенко. Тобто, в релігійно-ментальній аргументації пана Умланда є очевидні погрішності.

Погоджуючись із тим, що "Батьківщина" спирається на мережу "філій, які більш-менш рівномірно розподілені по території України", складно погодитися з тезою політолога про те, що ця партія популярна не тільки через особистість Тимошенко, а через її соціально-економічні ініціативи. По-перше, "Батьківщина" - партія лідерського типу. У нас про це знають всі. В період, коли Юлія Володимирівна знаходилася в ув'язненні, партійне лідерство тимчасово перейшло до інших осіб – Яценюка, Турчинова і так далі. Проте, повернувшись до активного політичного життя, Тимошенко знову посіла ключову роль у "Батьківщині".

По-друге, експерти знаходили в ідеях, які озвучує Юлія Володимирівна, елементи і солідаризму, і етатизму, і фрагменти як правих, так і лівацьких уявлень про побудову суспільства… Сам Умланд визнає: "Тимошенко критикують через її популістську позицію, нереалістичні соціальні плани і, здавалося б, неконструктивну поведінку в парламенті". Щоправда, каже, що так само поводяться і західні партії, які перебувають поза владою. Та "Батьківщина" у нас – не поза владою, її фракція, нехай і малочисельна, засідає у ВР.

Тимошенко, пише експерт, відрізняється від "старої когорти пострадянських призначенців" тим, що двічі сиділа у в'язниці. "Ув'язнення – це не обов'язково рекомендація", - визнає Умланд. І тут же дивує: "…але вони вказують, що Тимошенко може бути не зовсім така ж, як Кучма, Ющенко, Янукович і Порошенко. Ніхто з яких ніколи не був заарештований за опозиційну діяльність під час політичної кар'єри. Ймовірно, два арешти Тимошенко як опозиційного політика свідчать про страх серед її опонентів щодо її рішучості". За цією логікою і Янукович, який двічі сидів при СРСР, виявиться антирадянщиком. Хоча всі знають, що він точно не був дисидентом.

Коли ж серйозно, то пан Умланд вдається до міфотворчості: перша жінка прем'єр у православному світі, перша – можливий президент, сиділа у тюрмі за свої переконання, а зараз йде до виборців з "Новим курсом"… Тобто, маємо набір міфологем, подальший акцент на яких може призвести до культу особиі. Адже культ особи – це не лише возвеличення вождя, а й вибірковість фактів із його біографії.

Звідси короткий висновок. Якщо автор хотів запропонувати західному політичному класу пильніше придивитися до кандидатки в президенти України з високими шансами на перемогу, то навряд чи його текст таке завдання виконав. Швидше навпаки, адже в ньому відверто бракує важливих фактів з життєпису політика.

Умланд частково це компенсує. Приміром, задає риторичне питання: "Цікаво, звідки беруться величезні суми грошей, які Тимошенко витрачає на її кампанію, і що це означатиме для її потенційного президентства". І, дійсно, звідки. Мабуть, для західних політиків, які звикли до прозорого фінансування своїх виборчих кампаній, це значно важливіше, аніж міф про вплив відсидок Тимошенко на її президентські перспективи.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme