Медведчук проти Суркова: Як у Кремлі ділять "украинский вопрос"

Тема стосунків України з Росієї не в ключі війни, а в ключі перемовин і можливого потепління, стає все більш актуальною: відкорковано "Мінськ", моряків все хочуть звільнити, Зеленський говорить з Путіним, для корпорації Пінчука скасували російські санкції, а в ОРДЛО вже ніби готові визнати Зе президентом України. 

Тим часом новий формат стосунків вимагає від сторін дещо відкоригувати свою політику відносно країни-сусіда. Depo.ua вивчає напрямки такої корекції та її можливі наслідки.        

Тепло від Зеленського

Очевидно, що потепління між Росією і Україною так чи інакше пов'язане з перемогою Володимира Зеленського. Його і передвиборча, і поствиборча риторика містить багато вказівок на те, що відновлення принаймні мирного співіснування країн є його ціллю. Він першим здійснив кроки назутріч Путіну, зробивши кілька публічних реверансів і зателефонувавши йому щодо захоплених українських моряків.

І моряків ймовірно скоро відпустять. Як заявив адвокат захоплених українців Микола Полозов, питання про їх звільнення наразі розглядається у слідчому управлінні ФСБ. І все йде до того, що звільнння є надзвичайно близьким.

Ми не знаємо про що конкретно і в якому тоні говорив Зеленський з Путіним. Але факт: Путін може піти назустріч. Хоча моряки мають бути звільнені завдяки рішенню Трибуналу ООН.

Додатковим свідченням волі Зеленського розрулити питання війни є відновлення перемовин у Мінському форматі, які вже мають певні успіхи. Зеленський налаштований виконати всі мінські домовленості щойно у його руках буде діюча Верховна Рада. І не доводиться сумніватись, що відповідні закони, якими буде формалізовано в українському законодавстві особливий статус ОРДЛО та організовано там місцеві вибори, Зеленським та його більшістю буде виконано.

Бачимо ми і певні поступки Росії. Йдеться і про волю нарешті звільнити моряків, і про більш поміркований тон ведення перемовин у Мінську - як з боку представників РФ, так і з боку лідерів бойовиків "ЛНР" та "ДНР". Виглядає так, ніби їм прийшла вказівка з Москви дещо "попуститись" і приготуватись до послаблення режиму протистояння задля того, аби увійти нарешті у процес реінтеграції в Україну.

Дійшло до того, що коли в Донецьку минулої неділі було влаштовано мітинг за нежалежність "ДНР" від України умовно "офіційна" влада в особі ватажка ОРДО Пушиліна намагалася загасити цей вияв "свідомості". 

Ще одним кроком назустріч з боку Кремля можна вважати подію, яка сталася минулого тижня: Євразійська економічна комісія, де головною скрипкою, зрозуміло, є Росія, призупинила дію антидемпінгових мит на українські сталеві суцільнокатані колеса в розмірі 34,22%. Це привід радіти для олігарха Віктора Пінчука, адже на його компанію "Інтерпайп" припадає понад 90% імпорту залізничних коліс в країни Євразійського економічного союзу (ЄАЕС). За даними "Схем", цей виробник тільки за п'ять місяців 2019 го продав в Росії труби і колеса на суму понад 1 млрд грн.

А Пінчук, нагадаємо, хоч і незримо, але явно присутній в нових українських політичних розкладах: він і Кучму підтягнув до Зеленського, і допомагає йому з контактами в США, і прилаштувує своїх людей в нову владу, і є одним з центрів впливу у новій Раді. Тож варто очікувати зростання його впливу. Тим більше, що Пінчук фактично є кадровим агентством для нової влади:, випестовані ним кадри через навчання і стажування у Європі та за океаном, так чи інакше входять у виконавчу та законодавчу владу України.

Ще одним цікавим моментом потепління є те, що майбутні переговори між Україною та Росією не потребуватимуть участі в них важковаговиків типу Трампа чи Макрона. Це не потрібно в першу чергу самому Зеленському, бо зв'яже йому руки у питаннях пошуку можливого компромісу.

Швидше за все Зеленський та Путін вперше говоритимуть один з одним у очному режимі в тому ж таки Мінську. Хоча він і наполягав на нормандському форматі. І цілком може бути - говоритимуть віч-на-віч. Саме про формат таких перемовин, швидше за все, говорив Зеленський з Лукашенком під час телефонної розмови 31 липня - українському лідеру важливо було отримати від свого білоруського колеги підтвердження, що бацька готовий забезпечити проведення зустрічі. Тепер Зеленський може переходити до наступної стадії - обговорення конкретного формату майбутнього мінського саміту з Путіним.

Виглядає так, що питання Криму новий президент України вирішив винести за дужки, аби воно не висіло дамокловим мечем над питанням по Донбасу.

Роздоріжжя Путіна

В Росії в цей час українське питання виглядає дещо завислим. Після того, як Віктор Медведчук фактично програв парламентські вибори, втратив позиції у мінському діалозі і доступ до тіла президента, який він мав до входження Зеленського в будівлю на Банковій, у Кремлі помітна певна розгубленість.

Експерти по Росії говорять про те, що питання України у Путіна поставили на паузу саме через невизначеність щодо подальших кроків. Обумовлено це тим, що в Кремлі є дві групи, які намагаються нав'язати Путіну свої послуги на українському напрямку. Йдеться буцімто про того ж таки Віктора Медведчука та демонічного Владислава Суркова, який був архітектором "ДНР" та "ЛНР" і зіграв значну роль у розв'язуванні війни на українському Сході.

Після втрати впливу на "Мінськ" та українське керівництво, Медведчук тим не менш намагається довести Путіну свою ефективність, влаштовуючи чи то круглі столи в Стразбурзі зі своїми мирними ініціативами, чи полонених українських звільняє з ОРДЛО. Також Медведчуку вдалося приватизувати російську тему в українському інформаційному просторі, що дає йому додаткові аргументи у веденні кремлівських інтриг.

Тим часом Сурков, який в останні роки втратив свій вплив на формування української повістки в Кремлі, після перемоги Зеленського дещо збадьорився. Йому вдалося через українських олігархів (ймовірно в їх числі і Віктор Пінчук) налагодити діалог з Офісом Зеленського.

Результатом саме цього діалогу став дзвінок Зеленського Путіну. В цьому ж ключі можна розглядати і ймовірне повернення моряків та активізацію мінського процесу. І чим швидше Суркову вдасться спонукати українську сторону до імплементації мінських угод, тим менше шансів у Медведчука зберегти свій вплив на Кремль. Саме тому ми й спостерігаємо намагання чоловіка Оксани Марченко будь-якою ціною показати, що "Мінськ" без нього неможливий.

У Суркова ж в цьому протистоянні є великий провал: він жодним чином не впливає на російський вектор в українському інформаційному просторі, де у Медведчука є три телеканали.

Але якщо Суркову вдасться вхопити лаври від організації зустрічі Зеленського з Путіним у Мінську і подальшої імплементації мінських угод - він зможе довести власну ефективність і повернути свій вплив у Кремлі.

На руку Суркову грає те, що українська сторона погодилася транслювати в Москву та в інформаційний простір меседж про позбавлення Медведчука будь-яких повноважень в плані участі у перемовинах. Мовляв, немає його в процесі.

Ну і ще одним фактором можливого майбутнього його успіху є спільне із Зеленським прагнення якомога швидше розрулити всю цю ситуацію.

І обидва тепер будуть всіма силами намагатись зберегти цей бажаний, але такий крихкий баланс і довести проект до реалізації. Ну і не треба забувати, що у найвідповідальніший момент всю гру за секунду можуть зламати чи то якась непередбачуваність у голові Путіна, чи то ведмеже бажання одного великого дядька з Білого дому перетрухнути фігури на цій шахівниці.