Вирішити конфлікт без суду: Що таке медіація і чому її запровадили в Україні

15 липня 2020 року Верховна Рада України ухвалила у першому читанні (за основу) проект закону №3504 "Про медіацію", а 16 листопада 2021 року Верховна Рада ухвалила цей закон у другому читанні (в цілому).

Depo.ua вирішив розібратися – що таке медіація, чому це важливо і які зміни очікують українців у зв'язку з внесенням медіації у законодавче поле.

Що таке медіація

Отже, згідно з енциклопедичним визначенням, медіація – це метод вирішення суперечок із залученням посередника (медіатора), який допомагає сторонам конфлікту налагодити процес комунікації і проаналізувати конфліктну ситуацію таким чином, щоб вони самі змогли обрати той варіант рішення, який би задовольняв інтереси і потреби усіх учасників.

При цьому, на відміну від формального судового чи господарського процесу, під час медіації сторони доходять згоди самі – медіатор не приймає рішення за них.

Щоправда, законодавці це визначення дещо спростили. Згідно з текстом прийнятого законопроекту, медіація – це добровільна, позасудова, конфіденційна, структурована процедура, під час якої сторони за допомогою медіатора (медіаторів) намагаються врегулювати конфлікт (спір) шляхом переговорів.

При цьому медіатором може бути незалежна, нейтральна, неупереджена фізична особа, яка проводить медіацію і не має повноважень щодо прийняття рішення по суті конфлікту (спору).

Медіація в Україні

До останнього часу медіація в Україні не набула широкого поширення, хоча й говорити, що її не було взагалі, також не можна.

"Медіація, так чи інакше, в Україні працювала. Але законодавчого регулювання, справді, просто не було і нам його бракувало. Ми дуже радіємо, що це питання нарешті зрушило з місця, тому що вже близько 10 років відбуваються різні спроби законодавчо його врегулювати, але всі ці спроби досі були невдалими, з різних причин", – прокоментувала для Depo.ua акредитована медіаторка, фасилітаторка, ведуча публічних діалогів і членкиня Національної асоціації медіаторів України (НАМУ) Наталія Безхлібна.

При браку  законодавства, сама медіація поступово набувала в Україні популярності, і потреба у відповідних нормативних актах зростала. Тим паче, що стаття 124 нашої Конституції встановлює, що закон може визначити обов'язковий досудовий порядок врегулювання спору.

Також пунктом 5.4 Стратегії реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 рр., затвердженої Указом президента України №276 від 20.05.2015 р., передбачено розширення способів альтернативного (позасудового) врегулювання спорів, зокрема, шляхом практичного впровадження інституту медіації та посередництва.

3 листопада 2016 року Верховна Рада України прийняла за основу проект закону № 3665 про медіацію, однак не змогла прийняти його в цілому – 28 лютого 2019 року лише 201 народний депутат проголосував "за", а для повернення його до розгляду не вистачило буквально трьох голосів, тому довелося всю процедуру починати спочатку.

До речі, Верховна Рада ІХ скликання – це вже четверте за ліком скликання українського парламенту, яке намагається законодавчо врегулювати питання медіації в Україні.

Що за закон прийняла Рада

Одразу варто відзначити, що над цим законопроектом спільно з Мін'юстом працювала й спільнота медіаторів України.

"Цей закон просувала медіаторська спільнота і нам дуже приємно, що в певний момент часу ми знайшли порозуміння у Мін'юсті і працювали над ним разом", – каже Наталія Безхлібна.

Прийнятим законом №3504 пропонується визначити правові засади та порядок проведення медіації в Україні, а саме:

- процедура медіації застосовуватиметься у будь-яких конфліктах (спорах), які виникають, зокрема, з цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних правовідносин, а також у кримінальних провадженнях при укладенні угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим та в інших сферах суспільних відносин;

- фізичні та юридичні особи зможуть звернутись до медіатора для проведення медіації як до звернення до суду, третейського суду, міжнародного комерційного арбітражу, так і під час судового, третейського чи арбітражного провадження або під час виконання рішення суду, третейського суду чи міжнародного комерційного арбітражу;

- медіація проводитиметься за взаємною згодою сторін медіації відповідно до принципів добровільності; конфіденційності; незалежності та нейтральності, неупередженості медіатора; самовизначення та рівності прав сторін медіації;

- набути статус медіатора зможе будь-яка фізична особа, яка має вищу освіту та пройшла базову підготовку у сфері медіації в Україні або за її межами;

- підготовка у сфері медіації становитиме не менше як 90 годин навчання медіатора, у тому числі 45 годин практичного навчання, та включатиме теоретичні знання та практичні навички щодо принципів, порядку та методик проведення медіації, правового регулювання медіації, етики медіатора, ведення переговорів та врегулювання конфліктів (спорів);

- підготовку у сфері медіації здійснюватимуть заклади освіти, а також організації, що забезпечують проведення медіації, об’єднання медіаторів, суб’єкти господарювання будь-якої форми власності та організаційно-правової форми, що мають право надавати послуги у сфері медіації або організовувати їх надання відповідно до законодавства;

- реєстри медіаторів зможуть вести об’єднання медіаторів, організації, що забезпечують проведення медіації, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які залучають медіаторів або послугами яких користуються.

Також законопроектом пропонується визначити права та обов'язки медіатора та сторін медіації, порядок проведення медіації, а також вимоги до договору про медіацію та до угоди про врегулювання конфлікту (спору) за результатами медіації.

Крім того, прикінцевими та перехідними положеннями проекту закону пропонується внести зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України (ГПК), Цивільного процесуального кодексу України (ЦПК) і Кодексу адміністративного судочинства України (КАС).

Також проектом закону передбачається внести зміни до Закону України "Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю", якими, зокрема, передбачити, що спори, що виникають у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю вирішуватимуться, у тому числі, за допомогою медіації.

"Цей закон є рамковим і не має на меті "зарегулювати" цю сферу – він має, насамперед, додати медіацію в українське законодавче поле. Оскільки відсутність будь-якого регулювання в Україні означає досить велику недовіру як суспільства взагалі, так і державних органів, які керуються частиною 2 статті 19 Конституції України ("органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України", – ред.). Тому до появи медіації в законодавчому полі, державні органи змушені ставитися до неї відповідно – при всьому розумінні ситуації з їх боку", – наголошує Наталія Безхлібна.

"З іншого боку, перед нами стояла задача – не створити перепон для медіаторів. Однією з головних рекомендацій, які лунали від міжнародних експертів, була про те, щоб не "зарегулювати" цю сферу. Тому що, як показує міжнародний досвід, у тих країнах, де медіацію "зарегулювали", вона або взагалі зійшла нанівець, або її суттєво спотворили, образно кажучи. Тому тут у нас було завдання витримати цей баланс", – додає медіаторка.

Чому це важливо

Законодавче врегулювання медіації має дозволити суттєво розвантажити українську судову систему, прибравши з неї справи (спори), які можна вирішити у досудовому порядку шляхом переговорів сторін. Для громадян врегульована законодавством можливість у досудовому порядку вирішувати певні конфлікти (спори) дозволить уникнути зайвої бюрократичної тяганини.

Наприклад, у країнах Європи до 80% спорів, що перебувають у провадженні суду і передаються на медіацію, вирішуються без судового розгляду.

Очікується, що й в Україні, після набуття чинності, цей закон матиме безпосередній позитивний вплив на сферу правовідносин, пов'язаних із вирішенням конфліктів (спорів), які виникають з цивільних, сімейних, трудових, господарських, адміністративних правовідносин, а також у кримінальних провадженнях при укладенні угод про примирення між потерпілим та підозрюваним, обвинуваченим та в інших сферах суспільних відносин.

Що далі

Далі цей законопроект очікує підписання головою Верховної Ради України, потім він піде на підпис президенту і, у разі підписання Володимиром Зеленським, набуде чинності після публікації в газеті "Голос України". Наразі є всі підстави вважати, що закон "Про медіацію" в Україні таки набуде чинності.