Небезпечна імітація: Чому фанам Саакашвілі не варто мімікрувати під Майдан

Акції протесту, які почалися 17 жовтня, після п'ятничного затримання Михайла Саакашвілі досягли свого апогею. Автопробіг до будинку генпрокурора Юрія Луценка в суботу та досить чисельну протестну ходу опозиції в неділю симпатики колишнього президента Грузії вже встигли порівняти з Майданом 2013-2014 років. Мовляв, подивіться на фотографії: все дуже схоже на "оригінал".

Політтехнологи з команди Саакашвілі свідомо пішли на те, щоб максимально мімікрувати "під" Революцію Гідності. Тут і розібрана бруківка під час затримання Міхо, і чисельні нічні повідомлення про "штурм", і навіть священники на сцені. Утім, попри красиву картинку внутрішній зміст акцій є цілковитою фальшивкою, яка викликає певну відразу у людей, які справді виборювали свободу на Майдані.

Фальшивка №1: Вимоги

Для того, щоб зрозуміти, у чому полягає ця підробка, варто нагадати, що Євромайдан протягом трьох місяців йшов до перемоги з вельми чіткими і зрозумілими вимогами до влади. Йшлося про домагання від тодішнього президента Віктора Януковича підписати Угоди про Асоціацію з ЄС, відставку уряду Азарова, а також покарання за свавільні дії силовиків. Попри кардинальні зміни подій – бійки та стрілянину – ці три тези зберігали актуальність протягом всього часу Майдану.

У "Міхомайдані" вимоги змінюються мало не кожен день. Іноді видається, що у команді Саакашвілі тасують колоду – сьогодні вимагаємо одне, завтра – інше. На початках Саакашвілі виступав за створення антикорупційних судів, скасування депутатської недоторканності та прийняття нового виборчого закону. Утім, потанцювавши навколо цих трьох вимог буквально за кілька тижнів Саакашвілі перескочив на зовсім інші вимоги як-то "народний імпічмент". У купі з цим у Міхо почали "топити" за НАБУ. Зараз, після затримання свого лідера спливли нові ультимативні лозунги: відставка Луценка, свобода Саакашвілі тощо.

Така непослідовність лише свідчить про те, що на відміну від Революції Гідності у середовищі "міхолюбів" спостерігається абсолютна відсутність реальної ідеології. А для організаторів акцій справжнє виконання виміг менш важливе, ніж їх висунення.

Фальшивка №2: Масовість акцій

От що гарно вміють робити прибічники Саакашвілі – так це робити красиву картинку. Яскравий приклад: фотографії з недільної акції, коли соцмережами розійшлися фотографії з буцімто шаленою кількістю народу. Утім, коли все це дійство зняли згори, виявилося, що людей на площі не так вже й багато. Все діло – в ракурсі…

Абсолютно очевидно, що до тієї кількості людей, які виходили на Майдан навіть на вихідні акції під час Революції Гідності (не говорячи вже про 1 грудня 2013 року після побиття студентів) учорашня акція на підтримку Саакашвілі явно не дотягує.

Професійні фотографії рятували екс-губернатора Одещини і раніше, коли він протягом вересня-жовтня "підіймав" протестні настрої в регіонах. Тоді на його мітинги приходило дві-три сотні людей, але завдяки правильно поданій картинці видавалося, нібито послухати полум'яного оратора вийшли десятки тисяч людей.

Фальшивка №3: Бійки і бруківка

Який Майдан – без штовханини з поліцією. Утім, варто говорити відверто: справжніх бійок "міховців" з правоохоронними органами за останні два місяці фактично не було. Лише під час невдалого затримання Саакашвілі на Трьохсвятительській мітингарі почали зривати бруківку – але до реального кровопролиття так і не дійшло. Чи то бруківка була занадто тяжка, чи то активісти влаштовували готовність до протистояння з силовиками виключно на камери…

Серйозні зауваження викликає і загальна поведінка мітингарів. Всі давно вже звикли до того, що головні "визволителі" Єгор Соболєв і Семен Семенченко, як мінімум, раз на тиждень влаштовують істерію у соцмережах у зв'язку зі штурмами наметового містечка під ВР, які нібито готуються поліцією. Утім, цей фокус не спрацьовує. Мабуть, хоча б тому, що Нацполіція жодного разу толком не намагалася вирішити питання "міхомайдану". А якби схотіли, то дуже сумнівно, що кияни, які і так не особливо-то підтримують протестувальників, що своїми наметами паралізували центр столиці, вирішили б захистити наметове містечко. На цьому фоні в пам'яті спливають події з 10 на 11 грудня 2013 року, коли "Беркут" намагався штурмувати Євромайдан. Тоді попри сніг та холод жителі столиці масово їхали захищати барикади, серйозно ризикуючи бути побитими спецпризначенцями.

Не надто зрозуміло і те, нащо активістам, які позиціонують себе справжніми "майданівцями", займатися вандалізмом. Так, у минулу п'ятницю маніфестанти побили шибки в магазині Roschen в центрі Києва. Навіщо це робити – не надто зрозуміло. Варто нагадати, що навіть під час кривавих подій на вулиці Грушевського ніхто спеціально не займався нищенням майна. Західні журналісти тоді здивовано відзначали надзвичайну культурність тодішніх активістів та вцілілі будівлі там, де, здавалося, відбувалося цілковите пекло. Нинішні акції лише свідчать про надмірну агресивність "міхофілів", які ведуть себе не по-європейські…

Фальшивка №4: Підтримка Заходу

У команді Саакашвілі неодноразово намагалися показати буцімто активну підтримку з боку Заходу. Мовляв, як у Майдану, так і "Міхомайдану" є величезна кількість прихильників у політикумі Європі та США. Це – чергова маніпуляція. Так, у соцмережах розлетілося повідомлення про появу на акції під ВР депутата Європарламенту від Великобританії Джейн Коллінз. Утім, пікантність даної історії полягає у тому, що вона – яра супротивниця євроатлантичного вибору України, і була однією зі 137 депутатів Європарламенту, які голосували проти асоціації ЄС та України. Більше представників країн із західних демократій поруч з Міхо помічено не було. Де Джон Маккейн чи, на крайній випадок, Ребекка Хармс?

Насправді, дуже схоже на те, що Захід просто не хоче скандалів та "гойдалки". Власне, цю тезу підтвердив і міністр закордонних справ Павло Клімкін. "Це (затримання Саакашвілі - Ред.) українська справа: робіть свою справу, але робіть її в рамках правового поля. Все дуже просто. А якоїсь такої формальної реакції, незвичайної, ви не почуєте, оскільки вони (Європа - Ред) розуміють, як це повинно робитися", - сказав урядовець.

До цього всього варто додати відсутність центру координації та, за великим рахунком, нездатність організаторів заспокоїти анархічні настрої мітингарів. В результаті, зараз владі нема з ким домовлятися. Спроба керівництва поліції поговорити з організаторами мітингу біля ВР прибрати з проїжджої частини вулиці Грушевського кілька наметів, призвело до хвилі ґвалту і небажання активістів йти хоч на якийсь діалог.

Як тут не згадати, що заради збереження Майдану (і попри досить негативне ставлення самих майданівці) головні організатори – Арсеній Яценюк, Віталій Кличко і Олег Тягнибок – регулярно їздили на Банкову, вели перемовини з Януковичем. І хоча результатів від цих перемовин було обмаль, але, не виключено, що саме вони неодноразово зупиняли тодішню владу від радикалізації подій.

Цікаво й інше: на відміну від тодішнього Майдану, коли всі центральні фігури розглядалися фаворитами на майбутніх президентських виборах (хай, потім майже всі вони, в результаті, не брали в них участь), на "міхомайдані" немає жодної реальної фігури, яка може отримати результат на президентських виборах. Саакашвілі-апатрид з відомих причин такою фігурою бути не може. Інші ж представники його команди – занадто дрібні персонажі, у яких немає ані пізнаваності, ані відповідного хисту.

Фальшивка №5: Російський слід

Як і чотири роки тому, зараз в інформаційному полі спостерігається чимало міркувань щодо ймовірного впливу Москви на події в Києві. Варто говорити відверто: під час Революції Гідності російський слід простежувався у діях влади (і документально підтвердився після втечі Януковича в Росії). Зараз "вуха Кремля" сторчать з табору Саакашвілі. Чого лише варті гроші Курченка, "младоолігарха", який свого часу втік до Москви і тепер фактично виступає такою собі "кишенею" Кремля в Україні. Питання виникають і до інших активних учасників акцій протесту - Соболєва-Зіміна та Семенченка-Гришина. А підтримка Саакашвілі з боку проросійського пулу ЗМІ остаточно розбиває будь-яку спробу поставити знак рівно між "міхомайданом" зі справжнім Майданом.