Мінус Тимошенко і Вакарчук: Чому Зеленському зійдуть з рук будь-які результати в Парижі

Віче на Майдані, скликане ситуативним "союзом трьох", показало сувору реальність. А вона полягає у відсутності спільних точок дотику у лідерів партій, які у більшій чи меншій мірі декларують свою опозиційність до нинішньої влади

Політичний оглядач, журналіст відділу «Влада»
Мінус Тимошенко і Вакарчук: Чому Зеленсь…

Окрім Петра Порошенка, учасники акції "Червоні лінії" так і не побачили на сцені ані Юлію Тимошенко, ані Святослава Вакарчук. Не було лідерів "Батьківщини" (а також "Євросолідарності") і на ток-шоу у студії телеканалу "Україна" у п’ятницю, 6 грудня, ввечері. Пояснювати начебто спільну позицію довелося одному очільнику "Голосу".

Не видно було вчора на Майдані і партійних прапорів "Батьківщини". Це, на перший погляд, дивно з огляду на виголошену ще у вівторок представниками парламентських фракцій "Європейська солідарність", "Голос" і ВО "Батьківщина" спільної заяви з трибуни Верховної Ради про недопущення порушення національних інтересів України президентом Володимиром Зеленським за підсумками перемовин у "Нормандському форматі" 9 грудня в Парижі. Але коли прийшлося до конкретного діла – начебто "Євросолідарність" сама приймала згадану відозву.

Позицію "Батьківщини" "ні війни, ні миру" можна в чомусь зрозуміти: історія напружених стосунків її лідерки з очільником "Європейської солідарності" давня й тягнеться ще з 2005 року. Ця пара політиків була основними суперниками за президентський пост і в 2014-му році, і в 2019-му. Але після втручання у вибори команди Зеленського цього року у них "все пропало". Та це інша історія.

Після цьогорічних виборів півторадесятилітня взаємна неприязнь, як на стороннє око, дещо стихла. У кожного були свої задачі і кожен з тих, хто програв ці вибори, "зализував рани" на власний розсуд. Тимошенко зі своєю партією активно намагалася позиціонуватися як попутник нової влади. І лише коли точно стало зрозуміло, що кадрові пропозиції "Батьківщини" Банковою проігноровані, скористалася виграшними інформаційними приводами, як-от спроба влади ухвалити земельну реформу, і заявила про свою рішучу незгоду з продажем землі та перехід в опозицію. Тут же в цьому статусі підписала згадану "заяву трьох" проти капітуляції - але зіграла у гру "я прийшов – тебе нема".

Цікаву інформацію оприлюднив Телеграм-канал "Шаурма Зеленського", який пов’язують з Банковою. Згідно з повідомленням, Юлія Тимошенко "дала задню" та фактично саботувала участь у акції на Майдані. Про причини відмови "Шаурма" не повідомляє. Пише лише, що в "Батьківщині" поки що не планують підтримувати нагнітання ситуації довкола "Нормандських" перемовин Зеленського. Схоже, ситуативно Тимошенко допомагає різним групам впливу та їхнім фронтменам – то Ігорю Коломойському, то Рінату Ахметову.

У свою чергу, "Голос" регулярно стає в пригоді чинній владі, підтримуючи її ключові ініціативи (хіба що за винятком того ж земельного питання) своїми голосами в Раді, коли "Слузі народу" критично потрібні такі "підпорки". Лідер партії Вакарчук раніше заявляв, що його структура не з владою і не в опозиції, а в "надпозиції" - тобто співпрацює з "зеленими", коли їхнє бачення співпадає з позицією "Голосу". На ефірі у Савіка Шустера політик-співак начебто і згадав про акцію щодо "червоних ліній", але дуже обережно: мовляв, ми просто за те, щоб підтримати владу і не дати їй зійти з рейок патріотизму.

Тож Порошенко залишився на Майдані на самоті. Готовність п’ятого президента зіграти на підвищення ставок зрозуміла: його продовжують "кошмарити" кримінальними справами, півтора десятки яких веде Державне бюро розслідувань. У Порошенка називають ці переслідування політичними і реагують відповідним чином. До речі, соціальні мережі пишуть, що радикалізм акції проти капітуляції біг би бути й більш помітним, якби лідер "Євросолідарності" не домовився з однією із груп впливу довкола Зеленського про те, щоб "випустити пару у свисток" - спустити переслідування колишнього господаря Банкової на гальмах. Чи вірна ця теорія – покажуть наступні події. Але зараз її активно поширюють близькі до Ігоря Коломойського джерела, зокрема, Телеграм-канал "Темний лицар". І це дає підстави припускати певну маніпулятивність цієї версії.

Цікавим є й загальний політичний момент, що склався нині в Україні. Несприйняття активною частиною громадян навіть натяку на якісь домовленості Києва з Кремлем, які зашкодять Україні, - це лише основа і видима частина протесту. На розвиток ситуації одночасно впливає комплекс різноспрямованих зусиль, факторів і перетину інтересів багатьох гравців – внутрішніх і зовнішніх. І йдеться далеко не тільки про взаємне несприйняття, яке існує між підписантами "заяви трьох".

Оглядачі звернули увагу на заяву міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, яка 1 грудня з’явилася спершу у Фейсбук міністра, а потім була розтиражована ЗМІ. Там він називається "російськомовний український націоналіст Арсен" і позиціонує себе як противника "всепрощення, купівлі електроенергії, дешевого газу зі знижкою" у Росії і тези "один народ". З одного боку, така різкість не надто в ходу у вітчизняних політиків, які віддають перевагу збереженню себе на посадах перед чіткістю формулювань. А з іншого – заява про несприйняття капітуляції прозвучала. Вчора на Банкову під Офіс президента підтягнулися з наметами, серед інших небайдужих громадян, і члени парамілітарних "Національних дружин" і "Нацкорпусу" Андрія Білецького, якого раніше називали вхожим до орбіти впливу Авакова. Між іншим, сьогодні в Парижі міністр внутрішніх справ України входить у делегацію нашої держави на "нормандських перемовинах". Що вже саме по собі демонструє, що на вітчизняній політичній шахівниці Аваков – далеко не пішак і не рядовий член уряду.

Неоднозначна й позиція Ігоря Коломойського, який недавно гучно заявляв, що час починати позичати гроші у Росії на противагу коштам від Заходу. Зв'язок цієї його заяви й позиції держави Україна на Банковій спростували. Але це не зменшило гостроту питань до мільярдера і групи його підтримки в українській політиці. Повторимо, ця група, включно з колишніми "регіоналами", зараз активно воює проти Петра Порошенка та інших представників влади його часів.

Закриваючи очі на тиск, який руками деяких правоохоронних органів здійснюється на "попередників", Банкова сприяє перетворенню Порошенка на "головного опозиціонера" країни. Ця роль, схоже, його влаштовує, тим більше що п’ятий президент має змогу апелювати до своїм симпатиків з числа західних політиків, з якими від контактував у статусі лідера України все попереднє п’ятиріччя. І це ускладнює задачу його недоброзичливців.

Словом, до Паризького саміту не лише зовнішня, але й внутрішня ситуація в Україні є вкрай непростою. Однак не вибухонебезпечною. Кожна із груп впливу намагається грати у свою гру, сценарій якої змінюватиметься залежно і від підсумків переговорів, і від того, які перспективи очікують на цих діячів в середині країни. Незалежно від того, що Зеленський привезе із Парижа.

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme