Ватний план Ткаченка: Навіщо "слуги" хочуть переглянути закон про мову

"Ми розпочали підготовку до національних круглих столів на базі комітету стосовно чутливих питань, зокрема й мовного. Для того щоб зрозуміти, який компромісний підхід можна було б знайти. Такий, що об’єднував би країну. Ми будемо до цієї дискусії залучати фахівців, науковців, експертів. Тому, якщо розпочинати цю дискусію і йти вперед, то потрібно чітко усвідомлювати всі ризики, з якими ми можемо стикнутися. Така дискусія незабаром розпочнеться. Принаймні вчені, до яких ми звернулися з такою ідеєю, відреагували: слава богу, нарешті можна почати. Суспільство давно вже чекає відвертої, але спокійної розмови з цього питання. Якщо робити зміни, то лише комплексно, не вибірково… Мені видається, що ухвалення мовного закону в останні дні каденції минулої Ради заклало багато ризиків. Для суспільства загалом і для нових депутатів. Щодо цього мовного закону є питання", заявив Ткаченко в інтерв’ю "Главкому". Прикладом "ризиків" він назвав штрафи за використання мови у сфері послуг.

Спочатку кілька моментів, що стосуються закону, який має намір переписати колишній генеральний директор "1+1 медіа". Момент перший: закон про забезпечення функціонування української мови як державної вступив у силу 16 липня минулого року і відтоді не було жодного конфлікту чи скандалу щодо його застосування. Були побутові суперечки. Загалом же рівень відмов у спілкуванні державною мовою україномовним громадянам залишився на тому ж рівні, що і до вступу в дію цього закону. Простіше кажучи, цей закон ще навіть не почав діяти як слід. А його вже хочуть переписати.

Другий момент: мовний омбудсмен з’явився в Україні лише 4 місяці тому – 27 листопада уряд призначив на цю посаду Тетяну Монахову, завідувачку кафедри журналістики Чорноморського національного університету імені Петра Могили в Миколаєві. Свою першу прес-конференцію Монахова дала 10 грудня. Тоді вона розповіла про свої плани на посаді і, що стало добре помітно згодом, зникла з інформаційного простору. У лютому заяви мовного омбудсмена з’являлися лише двічі. На початку місяця вона розкритикувала слова продюсерки серіалів і фільмів каналу "1+1" Олени Єремеєєвої про "тональність" української мови. "Я би радила керівникам телеканалів уникати суб’єктивних оціночних суджень на кшталт того, який жанр "виглядає українською мовою" краще або гірше, аби не ображати почуття своєї глядацької авдиторії", – зазначила тоді Монахова.

Удруге вона дала про себе знати зовсім нещодавно. Омбудсмен закликала створювати якісний продукт українською для молоді. "Доки не буде стендаперів і коміків українською мовою, популярних YouTube-каналів, доти ми залишаємося в такому офіційному стані, коли закон про мову регулює суспільні сфери спілкування", - наголосила чиновниця.

Тобто, станом на зараз маємо: низьку активність Монахової в медіа, відсутність штрафів щодо недотримання мовного законодавства, але при цьому дуже високу активність противників цього закону. Судячи з планів, озвучених Ткаченком, їх стане ще більше і їм нададуть інформаційні майданчики.

Момент третій – єдині, хто "страждає" від української мови, це мовники, на яких Нацрада накладає штрафи. Проте ці штрафи не стосуються того закону, по який каже нардеп-"слуга". На тому ж "Главкомі" вийшло інтерв’ю члена Нацради Сергія Костинського, в якому він розповів, що практично всі радіостанції порушували мовні квоти, порушником квот з телеканалів стала "Студія 1+1". Однак, сказав Констинський, колеги по Нацраді не підтримали накладання штрафу на цього мовника. Тож чи не прослідковується в планах Ткаченка лобістський інтерес і "плюсів", і значної кількості вітчизняних медіа, які просто хочуть, аби їх не карали за порушення квот? А в подальшому – щоб не потрібно було поглиблювати українізацію своїх каналів, сайтів, радіо і так далі…

Ткаченко, анонсуючи дискусію, каже: потрібно чітко усвідомлювати всі ризики, з якими ми можемо стикнутися. І в цьому – лукавство, адже сама по собі така дискусія вже є конфліктною. Адже, мабуть, ніхто не сумнівається, що результатом обговорення стане не розширення сфери застосування державної мови, а її звуження. Інакше це обговорення ніхто б не ініціював. Звідси питання: навіщо це Зеленському? Зрозумілий інтерес мовників та їх лобістів, зрозумілий інтерес таких осіб, як Бужанський, Рабінович чи Кива, але повернення до мовного питання, яке вже давно зняте з політичного порядку денного, це додатковий конфлікт між владою і дуже значною частиною суспільства.

Очевидно, комусь не терпиться знову актуалізувати лінії розколу, але це – не український сценарій. Йдеться не лише про наміри переглянути закон про функціонування державної мови в Україні. Тут можна згадати і плани в.о. директора ДБР Ірини Венедіктової скасувати дію закону про амністію учасникам Майдану, проти яких заперечують українці, для яких "є різниця". Або звернення "слуг" на чолі з Єлизаветою Богуцькою до СБУ з вимогою притягнути до відповідальності людей, які блокували госпіталь у Винниках, що під Львовом. Нагадаємо, місцеві були проти розміщення громадян, яких мали евакуювати з Китаю. Однак ні Богуцька, ні купа підписантів під її зверненням не вимагали від Баканова притягнути за те саме жителів Нових Санжар. Спробуємо припустити: бо це Полтавщина, яка "зелена" за результатами виборів, а не Галичина. Яка не "зелена".   

Таких розкольницьких тем багато – є більші, менші, а є масштабні ("національне примирення" Сівохи, наприклад) – і схоже їх кількість зростатиме. Та, запустивши після зміни влади проект "антипорошенко" в гуманітарній політиці і політиці історичної пам'яті, "слуги" крок за кроком реалізують проект "назад в епоху Януковича".