Конституція і НАТО: Як проросійські партії колотимуть українське суспільство

Трохи більше 41,6% українців підтримують вступ країни до НАТО, 41,9% (сумарно: 35,3% підтримали позаблоковий статус України, 6,4% за військовий союз з Росією й іншими країнами СНД) – проти. Такі дані соцопитування оприлюднили Фонд "Демократичні ініціативи" ім. Ілька Кучеріва та Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). Соціологи виявили 37,9% громадян, які вважають Альянс агресивним блоком.

Що можуть означати ці цифри? Перше – як їх інтерпретуватимуть. Простіше кажучи, хто отримує вигоду. Друге – час, коли з'явилося опитування. Адже воно збіглося з озвученою ініціативою президента про внесення змін до Конституції, аби закріпити в її тексті євроатлантичний курс держави. Третє – в Україні досі живі міфи про агресивних натівців та про позаблоковість нашої держави.

Отже, по порядку. Дані соцопитування можуть свідчити про те, що у нас немає переважаючої підтримку курсу країни на НАТО. Немає, умовно, 50 відсотків плюс. Про що це каже у контексті майбутньої передвиборчої кампанії?

Прямим вигодонабувачем від подібної ситуації є табір тих політичних сил, які підуть до виборців з антизахідними лозунгами. Цей табір поки не об'єднався – "Опозиційний блок", "За життя!", новостворена Партія миру Вадима Новинського і купа дрібніших проектів – єдиного кандидата в президенти не висуває (хоча "За Життя" та "Опоблок" нібито таки збираються об'єднатися). І не факт, що висуне, навіть під тиском Москви. Проте в перспективі виборів всі вони отримали чудовий подарунок: 42% проти вступу в НАТО – про такі цифри можна лише мріяти. Зараз хором заспівають, що українці не підтримують курс Порошенка на євроструктури.

Цікаво також простежити реакцію на опитування інших політичних гравців. Мовляв, давайте спочатку підвищимо підтримку населенням ідеї євроатлантичної інтеграції, а потім будемо щось змінювати в Основному законі. Підпишемо меморандум, домовимося домовлятися і так далі.

Тепер про причини того, що у нас немає більше 50 відсотків підтримки євроатлантичної інтеграції. Головна – падіння довіри до влади, яка проводить стратегічну лінію на НАТО та Євросоюз. Нині у цьому контексті особливо помітною є тенденція протиставляння "партії миру" і "партії війни". Суспільство переконують, що остання – це влада, яка не хоче миру, а орієнтується на геополітичні інтереси США та їх союзників.

Приміром, у квітневому інтерв'ю "Апострофу" згаданий вже Вадим Новинський чітко проводив лінію: у війні на Донбасі винен Київ, мовляв, якби навесні 2014-го він пішов на переговори із сепаратистами, то не було б 10 тисяч загиблих і зруйнованої економіки. І тдалі маніпулятивно стверджує: Шарль де Голль погодився на перемовини з алжирцем Ахмедом бін Беллою, Лондон примирився із північноірландськими сепаратистами, а Київ віддав питання цілісності країни на відкуп Волкеру і Суркову.

Політтехнологи написали Новинському повну маячню: алжирський народ боровся за незалежність від Франції, немає такого народу "донецькі" чи "луганські", і ніколи Донбас не перебував у колоніальній залежності від Києва. Що ж до Північної Ірландії, то це був внутрішній конфлікт, іноземна армія не вторгалася в Північну Ірландію.

Проте заяви Новинського та інших "миролюбців", яких з наближенням старту передвиборної гонки стає все більше (Depo.ua вже згадував про появу у мережі Facebook сторінки "майбутньої політичної сили" "Україна За Мир", лідерами якої вказані одіозна Ірма Крат та син Віктора Януковича Саша-"стоматолог"), і не розраховані на виборців, які знаються на історії зарубіжних країн. А для тих, кого протягом останніх років переконували у провині Києва за війну на Сході, виверт про Де Голля має виглядати навіть круто.

Що має робити влада? По-перше, внесення змін до Конституції, пропонованих Порошенком, має відбуватися без політичних ігор у коаліції, адже не дарма всі ці голуби і голубки миру так сполошилися. Їхня мета – заблокувати процес. По-друге, готувати громадську думку до невідворотності вступу України в НАТО. Бо оці 42% - не виборці проросійських сил, а наслідок відсутності належної інформаційної та просвітницької кампанії.