Під гаслами популістів руйнувати засади державності: Чому скорочення нардепів до 300 - це не про покращення

Комітет з правової політики рекомендував до ухвалення законопроєкт №1017, який передбачає зменшення складу парламенту до 300 депутатів. Розповідаємо, кому на користь таке рішення та чи зможе Банкова провести його в життя
 

Політичний оглядач, журналіст відділу «Влада»
Під гаслами популістів руйнувати засади…

Згаданий законопроєкт був поданий до Ради дев’ятого скликання новообраним президентом Володимиром Зеленським у перший день роботи нового парламенту, 29 серпня 2019 року. За п’ять днів депутати спрямували його на висновок Конституційного Суду, а 16 грудня того ж року позитивний висновок КСУ було надано, але "в комплекті" із зауваженнями. Та 4 лютого 2020 року законодавці схвалили проєкт у першому читанні 236 голосами. І от майже за рік комітет Ради надав рекомендацію – ухвалити його в цілому як закон. Для позитивного завершення цієї історії потрібні будуть щонайменше 300 голосів парламентаріїв. І ще не відомо, чи є вони у Зеленського. Зате на офіційному телеграм-каналі Верховної Ради вже почали опитування щодо ідеї скорочення кількості народних депутатів. Нібито це якось вплине на ситуацію. Хай там хоч 100% буде "за".

Що передбачає ініціатива Зеленського зі скорочення нардепів до 300

Проєкт закону №1017 вносить зміни у дві статті Конституції. Ч.1 ст.76 має набути такого вигляду: "Конституційний склад Верховної Ради України – триста народних депутатів України, які обираються строком на п'ять років". Народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року (як і в чинній Конституції), має право голосу, постійно проживає в Україні не менше останніх п'яти років і володіє державною мовою (нова норма). Не може бути депутатом засуджений за умисний злочин, якщо ця судимість не погашена і не знята.

При цьому з Конституції має зникнути норма про обрання депутатів на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Ст.77 Конституції передбачатиме, що чергові вибори до Верховної Ради відбуваються в останню неділю жовтня п'ятого року повноважень ВР. Головна новація цієї статті – закріплення  в Конституції пропорційної виборчої системи обрання законодавчого органу.

Усі ці новації – в разі їхнього ухвалення – стосуватимуться Ради вже наступного скликання: нинішня каденція виконуватиме свої обов'язки до наступних виборів.

Хто придумав скоротити кількість народних депутатів

Історія про урізання чисельності нардепів – одна з найбільш давніх у нашій політиці. Ще 2000 року на всеукраїнському референдумі часів президента Леоніда Кучми відповідь "так" на третє питання (про зменшення загальної кількості народних депутатів з 450 до 300) дали 89,91% опитаних. Та рішення "кучмівського референдуму" не були імплементовані тогочасними нардепами.

Далі про зменшення кількості депутатів забули на два десятиліття: лише під час виборчої кампанії-2019 цю тему реанімувала команда кандидата в президенти Володимира Зеленського. Скорочення кількості депутатів Верховної Ради було і серед сумновідомих "5 питань від президента", на які бажаючі могли відповісти в день голосування на місцевих виборах у жовтні-2020. Але результати того експерименту не мають жодного правового чи навіть довідкового значення.

Коаліція за скорочення Ради: "слуги" + ОПЗЖ

Під час розгляду проєкту №1017 в першому читанні у лютому 2020 року нардеп від "Слуги народу", представник президента в Конституційному Суді Федір Веніславський назвав референдум 2000 року "вільним" і заявив у Раді, що, на думку Зеленського і громадян України, законопроєкт відповідає інтересам українського народу. Члени фракції президента апелювали і до теорії конституційного права, за якою при населенні України в 37 млн громадян кількість членів парламенту має становити близько 300 народних депутатів. Забули додати, що це лише теоретична модель, яка не є загальноприйнятою в розвинутих демократіях.

Показовим став результат голосування в першому читанні за зменшення кількості нардепів: його забезпечила ситуативна коаліція фракцій "Слуга народу" (197 голосів "за") і "Опозиційна платформа – За життя" (35 голосів). Жодна інша фракція чи група голосів за це рішення не дала, а співголова ОПЗЖ Юрій Бойко аргументував позицію своєї фракції риторикою про те, що "пропорційна система повинна припинити політичну корупцію, в яку перетворилась мажоритарна система", і що "цей законопроєкт приблизить нас до зміни влади, яка не буде обманювати людей".

"За" і "проти" скорочення парламенту

Намір урізати кількісний склад Ради критикує не лише опозиція – відповідний законопроєкт, нагадаємо, отримав зауваження Конституційного суду. Зменшуючи склад ВР до 300 нардепів, на думку суду, парламент не вносить пропорційних змін до положень Конституції, де йдеться про чітко визначену кількість депутатів для ухвалення рішень: так, без змін залишається норма про 45 парламентаріїв (1/10 від конституційного складу ВР), які мають право звернутися до КС з конституційним поданням. Між іншим, ст.150 Регламенту Верховної Ради каже: якщо Конституційний Суд має застереження до законопроєкту, парламент має відправити його на доопрацювання.

Та на засіданні правового комітету парламенту 14 січня цього року, де розглядали законопроєкт №1017, Федір Веніславський заявив, що до повноважень Конституційного суду не входить оцінювати обґрунтованість змін до Конституції. І хоч представник "Батьківщини" Сергій Власенко пропонував комітету рекомендувати Раді відхилити законопроєкт №1017 і підготувати новий з урахуванням застережень суддів-конституційників, комітет 17 голосами із 22 можливих зробив вигляд, що рішення КСУ відкриває шлях до ухвалення цієї ініціативи в Раді без застережень.

Негативно ставляться до наміру влади скоротити кількість нардепів і більшість експертів. Ще перед першим читанням проєкту №1017 у Комітеті виборців України назвали президентську ініціативу маніпуляцією. Меншій кількості депутатів буде значно складніше організувати роботу парламентських комітетів і працювати над розглядом законопроектів, зазначали в КВУ.

Не інакше як популістським вважають експерти Комітету виборців і аргумент представників "Слуги народу" про скорочення бюджетних видатків на роботу Ради після того, як нардепів у залі пленарних засідань поменшає. "Видатки на ВР залежать не лише від того, скільки коштів витрачається на роботу народних депутатів, але й від загальних витрат на Апарат ВР. Зокрема, це питання оплати праці співробітників ВР, утримання адміністративних будівель, автобази парламенту. При цьому такі питання як утримання адмінбудівель не залежать прямо від кількості депутатів", - резонно зауважили в КВУ, проілюструвавши цю тезу цифрами: "Згідно з Держбюджетом-2020, понад 900 млн із 2 млрд грн. видатків на ВР – це "обслуговування та організаційне, інформаційно-аналітичне, матеріально-технічне забезпечення діяльності ВР". Тому скорочення кількості депутатів на третину не означатиме автоматичного скорочення загальних видатків на роботу ВР на таку ж цифру, а залежатиме від подальших дій влади (наприклад, звільнення частини працівників Апарату ВР та його структурних утворень)".

Порадують найбільш довірливих

Теза про скорочення видатків на "депутатів-дармоїдів" працює на ту цільову аудиторію, на яку розрахована і вона, і вся політика "слуг" – на виборця, який не завдає собі труду аналізувати самостійно заяви його політичних улюбленців. Частина таких українців не проти підтримати і повний розпуск парламенту: мовляв, нащо потрібні ті "дармоїди". До речі, й аргументи від ОПЗЖ на підтримку скорочення Ради працюють на ту ж аудиторію, питомо їхнього виборця. Тож найпростіший електорат готовий під гаслами популістів продовжити руйнувати засади державності, однією з яких є стабільна робота законодавчого органу. Як це вже було в історії: "До основанья, а затєм…".

Адже жодного практичного сенсу у скороченні депутатів, як про це говорять експерти, немає: ефективність роботи Ради залежить не від кількості депутатів, а від уміння їх правильно організувати. Про це свідчить, до речі, і приклад монобільшості в цьому скликанні, яка тріумфально почала, але здулася за лічені місяці через невміння її формальних лідерів налагодити роботу парламентських механізмів.

Чи набереться у Раді 300 "самогубців"

Тим не менше, рішення комітету парламенту ухвалене і воно запалює зелене світло остаточному розгляду законопроєкту №1017 в депутатській залі. Чому саме зараз влада пішла ва банк? Варіантів тут може бути кілька.

Банкова може мати в планах спровокувати довкола цього питання невеликий скандал, який допоможе відсунути на другий план тему підвищення і наступного зниження з раптової волі гаранта тарифів на газ. Але кількість народних депутатів зараз навряд чи захопить уми людей: політичні емпіреї цікаві громадянам тоді, коли їхній мозок не зайнятий приземленими проблемами виживання. Та і для чого підігравати владі іншим фракціям парламенту, зацікавленим у роздмухуванні тарифної проблеми?

Тож затія із "300 депутатами" має великі шанси провалитися в другому читанні. Для результативного голосування, нагадаємо, зараз потрібні якраз 300 голосів. Чи є в  Зеленського зараз така конституційна більшість? Дуже сумнівно. Комітет виборців порахував, що у монобільшості на тепер фактично залишилося 211 депутатів – тут хоча б до простої більшості в 226 штиків для ухвалення законів дотягнути б…

Ба більше: нардепи, яких мобілізуватимуть на голосування за їхнє ж скорочення, точно розуміють, що шанси багатьох із них потрапити до наступної Ради зменшуються принаймні на ту ж третину. Адже можемо отримати в наступному парламенті закритий клуб з 300 депутатів, на яких вкажуть партійні лідери. Така собі "ложа" для обраних. Принаймні виборчі правила, випробувані на місцевих виборах восени минулого року, довели, що в Україні був створений каргокульт відкритих списків, та на ділі акціонери політичних партій знайшли, як провести у владу у значній кількості потрібних їм людей. 

Тож з імплементацією цієї ініціативи передбачаються великі проблеми. Якщо бажання ухвалити такий закон було у команди Зеленського не декларативним, варто було поспішити з його реалізацією ще тоді, коли працював "зелений принтер". Але поки чекали на вердикт Конституційного Суду, механізм безперебійного ухвалення всіх підряд законів, що виходили з надр Офісу президента, зламався…

Якщо навіть припустити, що президентський законопроєкт щодо Ради таки дивом ухвалять, то провідній партії країни доведеться ділитися цим успіхом із тими, хто стане їй в пригоді цього разу – тими ж лідерами ОПЗЖ, яка набирає рейтингових обертів і вже конкурує зі "слугами" за впливи на виборця. 

Наступне: влада чомусь поспішає, про що свідчить рішення правового комітету Ради, який закрив очі на зауваження КСУ до проєкту №1017. А ці зауваження закладають ризики наступного, в разі ухвалення, визнання закону неконституційним.

Існує ще один шлях імплементації згаданого рішення. Монобільшість заявляє про серйозний намір ухвалити в цілому закон про всеукраїнський референдум. У першому читанні президентський варіант цього проєкту під №3612 було прийнято ще 18 червня 2020-го. Для остаточного його схвалення потрібні 226, а не 300 голосів. І якщо ВР не скоротять до 300 депутатів зараз, то хтозна, чи не це питання буде одним із перших винесене на такий референдум "за народною ініціативою". А в тому, що відповідна ініціатива народу знайдеться, сумніватися не випадає. 

Більше новин про події в Україні та світі на Depo.ua
 

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"