Путін перетворює Україну на Південну Корею

Довкола російського президента - загроза. "Загроза з боку зовнішніх сил тим чи іншим чином дестабілізувати ситуацію на півострові... розіграти націоналістичну карту ... направити справедливу заклопотаність громадян у деструктивне русло". Для "диверсій в Криму та радикальної пропаганди" готують "спеціальні кадри". "У деяких столицях... формуються відповідні структури, вербуються і готуються кадри для здійснення диверсій, актів саботажу, для ведення радикальної пропаганди". Істерична маячня? Звичайно. Але ця маячня пояснює далеко більше, ніж всі попередні "сигнали" Путіна під час цього візиту до Криму - включно з турботою про продаж вина в санаторіях.

Вчорашня промова російського лідера в Криму показала, що справи йдуть направду кепсько. "Всюдувраги" Кисельова, над яким Путін часом любив навіть царствено посміятись, тепер озвучуються самим російським президентом, закритим у батискафі і ображеним на цілий світ. Врешті, приводів для того у Путіна і справді досить.

Останнім з них, певно, можна назвати реакцію Білого дому на гарячковите бажання Путіна зустрітись.

Ні, звичайно, він не подзвонив Обамі з проханням про зустріч. Не царська це справа. Замість Путіна старались лизоблюди. "Ми виходимо з того, що американські колеги посилають нам сигнали про те, що вони хочуть продовжувати підтримувати контакти. І якщо буде така пропозиція з їхнього боку, я думаю, наш президент розгляне його конструктивно". Такий дипломатичний шедевр - без єдиного ненормативного слова - зумів витиснути з себе очільник російського МЗС Сергій Лавров.

Посадовці цього ж органу та російські придворні політологи повідомили, що Володимир Володимирович навіть полетить "на ворожу територію" - в Нью-Йорк, на ювілейне засідання Генасамблеї ООН, де й відбудеться зустріч з головним супостатом.

Все, що на цей шедевр дипломатії зуміли відповісти у США, повідомила прес-служба Ради національної безпеки США. Планів особистої зустрічі президентів США Барака Обами і Росії Володимира Путіна в осяжному майбутньому поки немає. Підготовка до такої зустрічі не ведеться. "Оголошувати немає про що".

Все, що залишається Путіну в плані зовнішньополітичного маневру - це примарна можливість зустрічі з Олландом і Меркель. За кілька днів після Порошенка. На території "прислужників головного супостата". І на їхніх умовах, звичайно.

Зустріч, яка може покласти край і війні, і торгам за Донбас - теоретично. Зафіксувавши нову геополітичну реальність на східних кордонах України - неприємну, скоріше за все, і для Москви, і для Києва. Цей шанс для Путіна вийти зі спіралі самоізоляції та ескалації божевілля буде якщо й не останнім - то одним з останніх. Як росіянам, так і українцям варто молитися, щоби цього разу хоч щось вийшло.

Бо в іншому разі все, що залишається російському лідеру - це подальша зовнішня ізоляція і пошук ворогів, їхніх шпигунів та внутрішніх зрадників. Розкрутка маховика істерики, який дотепер крутився головно проти зовнішніх ворогів та реальних опозиціонерів - а зараз, в зв'язку з недосяжністю одних і знищенням інших, піде закатувати в асфальт вже кого попало.

Бо безконечно пояснювати всі проблеми з економікою підступами "зовнішніх воргів", які "готують спеціальні кадри", не вдасться. Народ перестане вірити і почне обурюватися - якщо не "царем", то як мінімум "боярами". Щоб перепинити протест слідом за санкційними продуктами "під бульдозер" підуть їхні продавці, недобиті правозахисники, незадоволені лікарі, прокомуністичні пенсіонери і всі, хто попадеться під руку. Звивистий шлях російської "керованої демократії", схоже, може врешті-решт, злитись зі звивистою і кривавою стежкою Північної Кореї.

І відбутись черговим "це їхні проблеми" нам не вдасться. Бо в Разі якщо з Росії таки вийде модифікована Північна Корея, то нам доведеться бути Південною Тільки без економічного дива. Себто ні, з дивом, звичайно - але з іншим. Зовсім-зовсім іншим. Хоча, зрештою, південнокорейське економічне диво було справою рук самих корейців з Півдня, а їх північні родичі були лише каталізатором і кривим дзеркалом. Достоту як і росіяни для нас. Тож усе в наших руках, а Путін нам і так вже більше року допомогає вийти на шлях нормального розвитку.