Конституційна реформа Зеленського: Одноразовий парламент і сильний президент

Витік з команди Слуги народу так званого "темника" щодо стартових реформ команди нового президента дає уявлення про ті первісні транформації політичної системи України, які впроваджуватимуть вже найближчим часом.

Depo.ua пробує розібратись у мотивах цих новацій і тих наслідках, які вони нестимуть Україні та українському суспільству.

Недоторканність

Отже, перший крок з реалізації передвиборчої обіцянки президента та його партії про скасування недоторканості здійснено вже в перший день роботи Верховної Ради ІХ скликання. Парламент 363-ма голосами у першому читанні викинув з Конституції норму про те, що депутатам гарантується недоторканність і без згоди парламенту їх не можна притягнути до кримінальної відповідальності. Наступним кроком буде прийняття ухвалення цих змін в цілому, яке станеться на наступній сесії Ради. Фактично ж депутати стануть недоторканими з 1 січня 2020 року.

З того законопроекту, який розглядали депутати, йдеться про абсолютну беззахисність обранців перед загрозами кримінального переслідування. І виключення не буде зроблено навіть щодо висловлювання думок та ідей – за них, наприклад, у випадку закликів до повалення влади, також доведеться відповідати. Хоча деякі критики повного скасування недоторканності і говорять, що відсутність імунітету принаймні у питанні політичних свобод, нівелює сутність парламентаризму.

Коли вказані зміни до Конституції набудуть чинності, правоохоронні органи – поліція, НАБУ, ГБР, СБУ та інші – в будь-який момент зможуть порушити щодо будь-якого депутата кримінальну справу і "закрити" його у буцегарні (звісно з санкцією суду). Все – як з простими людьми. 

Мандат під загрозою

У списку першочергових кроків в контексті реформи парламентаризму, які Зеленський планує здійснити руками самих же депутатів,  – збільшення передбачених Конституцією підстав припинення їхніх повноважень. 

Йдеться про втрату мандату депутатом, якщо того спіймають на кнопкодавстві або на прогулах третини засідань без поважної причини. "Прогульники, ледарі і політичні корупціонери на службі народу не потрібні", – йдеться у депутатській методичці, яку розробили ймовірно для того, аби молодим і недосвідченим парламентарям було простіше підбирати слова, коли їх питатимуть про роботу в Раді.

Так, депутата позбавлятимуть повноважень після встановлення судом факту неособистого голосування народним депутатом України у Верховній Раді України, тобто голосування народним депутатом України замість іншого народного депутата України або надання народним депутатом України можливості проголосувати замість нього іншому народному депутату України, – з моменту набрання законної сили рішенням суду про встановлення такого факту. 

Також депутата звільнять з роботи у випадку відсутності його без поважних причин на третині пленарних засідань Верховної Ради України та/або засідань комітету Верховної Ради України, членом якого він є, протягом однієї чергової сесії. Наразі невідомо, як автори передбачають застосовувати цей механізм позбавлення повноважень і яким чином будуть заповнюватися вакантні місця. Адже для того, щоб звільнення депутата стало реальним, мало лише передбачити таку можливість у Конституції. Потрібно ще й якимось чином прописати процедуру ухвалення такого рішення: чи то через суд, чи то рішенням спікера, чи то голосуванням у залі, чи, можливо, таким дещо екзотичним способом як "суд депутатської честі". 

Поряд з цим механізмом треба також передбачити і більш прискіпливий підхід до добору кадрів у парламентській поліклініці, аби вона не стала новим епіцентром політичної корупції, який штампуватиме відмазки для депутатів-ледарів у вигляді липових листків непрацездатності. 

Скорочення ВР

Ще одним напрямком парламентської реформи в планах владної команди є також скорочення кількості депутатів і скасування системи мажоритарних виборів. Але це вже зовсім не таке просте рішення, як позбавлення недоторканності, оскільки тягне за собою дуже масштабні наслідки.

З темника Слуги народу і зареєстрованого у парламенті проекту щодо зменшення конституційного складу Верховної Ради України та закріплення пропорційної виборчої системи ми розуміємо, що слова Зеленського про коротке життя нинішнього складу Ради є не просто залякуванням для його "300 спартанців", аби ті не думали пручатись вказівкам. Вони свідчать про плани Зеленського після короткочасного використання нинішнього складу Ради відправити її в утиль і обрати нову вже за новими правилами. 

Звісно, це нововведення можна відтермінувати на п'ять, скажімо, років і передбачити обрання парламенту за новим законом у відведені Конституцією терміни. Але тут буде певна етична проблема: парламент ІХ скликання до останього дня каденції нестиме тягар неповної легітимності, оскільки буде постійним нагадуванням, що в його складі сидить половина засіванців-мажоритарників і ще третина – умовних дармоїдів, яких нібито вже й нема.

Парламентський аутсорсинг

Новацією, яка може вплинути вже не на форму, а й на зміст роботи Верховної Ради є й транформація її функціоналу через надання парламенту можливості створювати додаткові консультативні, дорадчі та інші допоміжні органи, а також запровадження інституту так званих "уповноважених Верховної Ради". Такі можливості мають впроваджуватися через зміни 85-ї та 101-ї статей Конституції.

Йдеться, як можна зрозуміти, про те, що поряд з наявним власним апаратом та апаратами комітетів, депутати отримають можливість залучати до роботи над проектами спеціалістів у різних сферах з приватного та громадського сектору. Саме для того, аби їхня участь у роботі була легалізована та винагороджена, і будуть створюватись ці допоміжні органи. Потреба залучати сторонніх спеців викликана тим, що існуюча радівська система роботи над законопроектами є архаічною і неповороткою, що призводить вже багато років до дуже низької якості та швидкості створення законодавчої системи України.

Для більшої суб'єктності, мобільності та адаптованості ВР нового покоління, вона отримає і інститут так званих уповноважених – за аналогією з представниками президента у різних органах влади. 

Голос народу

Вносячі законопроект про зміни до 93-ї статті Конституції президент передбачає, що буде розширено коло суб'єктів законодавчої ініціативи. До списку тих, хто сьогодні має право подавати законопроекти, буде додано ще й "Народ України".

Звісно, ця ініціатива віддає певною популістичністю, але при більш грунтовному вивченні виявляється, що нині існує певна не дуже правильна ситуація, коли деякі професійні спілки, громадский сектор чи окремі верстви суспільства чи галузі економіки вимушені, якщо виникає потреба лобіювати свої інтереси на законодавчому рівні, шукати конкретних депутатів, які б подали цей проект.

У разі ж змін ці суб'єкти зможуть, подолавши певний поріг (наприклад, зібравши визначену кількість підписів однодумців), самостійно увійти у Раду зі своєю законодавчою ініціативою чи пропозицією проведення референдуму.

Владу – президенту

А от наступний пункт конституційних новацій вже має певний узурпаторський присмак: ним закріплюється право президента утворювати регуляторні органи, утворювати Національного антикорупційного бюро України і самостійно призначати директорів НАБУ та ДБР.

Як відомо, призначення того ж директора НАБУ вимагає згоди Верховної Ради. А звільнення є настільки громіздким та тривалим, що простіше дочекатись спливу терміну контракту діючого керівника, аніж вв'язуватись у епопею з його достроковим звільненням.

У методичці, розповсюдженій серед депутатів "Слуги народу", до речі, цей проект змін обтічно трактує запропоновані зміни: мовляв, президент отримає можливість створювати незалежні регуляторні органи, призначати і звільняти їхніх голів. Це пришвидшить процес створення таких органів у разі потреби.

Але на сайті Верховної Ради ми бачимо, що зареєстровано саме проект про закріплення повноважень президента і щодо директорів НАБУ та ДБР, а не лише щодо "незалежних регуляторних органів". І це явна вказівка на збільшення конституційних повноважень глави держави. 

Адвокатів – у облоговий стан

Перший етап політичної реформи, який передбачає термінові зміни до Конституції, включає в себе скасування так званої адвокатської монополії (окрім представництва у кримінальному процесі). 

"Зрада, яка мала наступити 1 січня, буде скасована: органи влади і місцеве самоврядування зможуть представляти в судах не лише люди з адвокатською ліцензією. Монополізм – це погано. І в економіці, і в конкурентному судовому процесі. Ми усуваємо його скрізь, де можна", – пишуть автори законодавчого темника.

Монополія адвокатів на представництво в судах виникла в рамках реформи правосуддя і внесення змін до Конституції в 2016 році. Це позбавило можливості брати участь у судових засіданнях і представляти там інтереси сторін тих, в кого немає відповідної "ліцензії". Це мало значно підвищити гонорари адвокатів, на послуги яких виник би посилений попит. І водночас створило б бар'єр на доступ до правосуддя - багато хто відмовився б від спроб захистисти свої права у суді через дорожнечу.

Тож і ця ініціатива Зеленського має бути позитивно сприйнята серед тих, хто мав би постраждати через обмеження доступу до правової допомоги та правосуддя і може бути віднесена до списку популістичних. Але й у юридичних колах, звісно, за виключенням адвокатського монопольного лобі, скасування монополії сприймається позитивно.

***

З огляду на стрімкість, з якою депутати "Слуги народу" та їхні сателіти скасовували депутатську недоторканість в ніч на 30 серпня, затягувати з наступними етапами конституційної реформи там також не будуть. Тим більше, що вказані проекти вже попередньо проголосовані як такі, що розглядатимуться у "швидкому режимі. Можна передбачити, що вже на наступному засіданні Ради у наступний вівторок всі вони будуть спрямовані до Конституційного Суду. Останній, є всі підстави думати, не стане затягувати з позитивними висновками, і вже на наступній сесії ці зміни будуть імплементовані конституційною більшістю, яка, як ми бачимо, у Зеленського в Раді є.