Конституційна криза: Чому цей тиждень - вирішальний для Зеленського

"Сьогодні відбулася нарада з представниками всіх депутатських фракцій та груп. Є декілька законопроектів вже на розгляді парламенту. Я думаю, що сьогодні до кінця дня буде зареєстровано законопроект, який буде відновлювати дію закону про електронне декларування станом на 27 жовтня 2020 року і відновлюватиме статтю 366 КПК", – заявив голова Верховної Ради Дмитро Разумков. У разі прийняття якогось із наявних законопроектів чи узгодженого більшістю фракцій вдасться відновити можливість НАЗК здійснювати перевірку електронних декларацій, проте невирішеним залишиться питання функціонування самого Конституційного суду в його нинішньому складі.

За останні дні українці дізналися багато нового про суддів-конституційників. Так, стало відомо про земельку в Криму у голови КСУ Олександра Тупицького, а також про те, що за його призначенням на цю посаду можуть стояти екс-голова Офісу президента Андрій Богдан та його тезка, екс-заступник АП часів Януковича Андрій Портнов. Президент Володимир Зеленський та його оточення намагаються переконати суспільство у тому, що влада має моральне право діяти жорстко у нинішній ситуації, адже судді Конституційного суду – залишки старої системи. Скласти саме таке уявлення про КСУ владі допомагає купа експертів та ЛОМів за викликом. Підключилися й мітингувальники на кшталт "сотника Володі" Парасюка, про яких давно вже нічого не було чутно. Одним словом, в інформаційному просторі формується картинка: судді КСУ – погані, а ті, хто їх підтримує, хочуть зупинити боротьбу з корупцією і спонукати Європу скасувати безвіз.

У свою чергу Конституційний суд здаватися не збирається. На сьогодні він призначив продовження розгляду справи щодо подання 46 народних депутатів, яке стосується права власності народу на землю. Тобто, Зеленський може отримати ще один удар, якщо КСУ визнає неконституційним закон про земельну реформу.

Подальші події можуть розвиватися за двома сценаріями. І обидва несприятливі для Зеленського. Сценарій перший: Верховна Рада спробує знайти 226 голосів за надання НАЗК права перевіряти декларації, але за законопроект президента №4288 про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства, яким пропонується звільнити весь склад Конституційного суду, голосів не буде. Такий сценарій цілком імовірний, адже підтримка законопроекту про відновлення дії е-декларування вигідна більшості фракцій, зі свого позитивного голосування вони отримують іміджеву користь, а законопроект Зеленського вигідний тільки йому. Дуже сумнівно, що за президентський документ проголосує вся фракція "Слуга народу". Інші ж фракції і депутатські групи або вже висловили своє категоричне "ні" даному законопроекту, або ще торгуються. При цьому наразі не видно, щоб хтось у "зеленій" владі відповідав за збір голосів у ВР.

У випадку, якщо парламент відмовиться звільняти суддів КСУ, Зеленський виглядатиме політичним слабаком. А конституційна криза може перетворитися на глибоку політичну кризу. Адже Зеленського спробують звинуватити у "конституційному перевороті", який зірвався, проте не повинен залишитися непокараним. Не виключена спроба підняти питання про початок імпічменту, який, проте, за нинішнього складу парламенту в принципі неможливий.

Якщо ж 226 голосів дивом набереться, то це зовсім не означатиме повну перемогу Зеленського. Так, він залишиться відносно впливовою фігурою, а не зіц-президентом, проте, схоже, це не остання криза, яку Володимиру Олександровичу підготували його опоненти. Як мінімум, звільнені у такий спосіб судді оскаржать рішення парламенту і зі значною долею ймовірності за певний час дружно повернуться у свої крісла.   

В українській історії вже виникали кризи, пов’язані з рішеннями Конституційного суду. Причому в усіх випадках президент зрештою програвав. Ми пам’ятаємо кількамісячну кризу, викликану протистоянням між президентом Віктором Ющенком і Конституційним судом, який тоді підтримували опоненти президента, щодо указу про розпуск Верховної Ради у 2007 році. Ющенко звільнив за порушення присяги двох суддів КСУ – Валерія Пшеничного та Сюзанну Станік. Причому останню звільняв кілька разів, але вона повертала собі посаду за рішенням судів. Зрештою дочасні вибори таки відбулися, але після згоди всіх гравців йти на перезавантаження Ради. Та у підсумку Ющенко хоч і отримав власну фракцію "НУНС", проте прем’єром знову стала Юлія Тимошенко, з якою Віктор Андрійович воював до кінця свого президентського терміну. А вершки з цієї війни зібрав Янукович, який виграв президентські вибори у 2010 році. І тоді ж Конституційний суд прийняв ще одне пам’ятне рішення – повернув дію Конституції 1996 року з сильними президентськими повноваженнями. Якими Янукович користувався аж поки не втратив владу у лютому 2014 року і не втік на Росію.

Історія має звичку повторюватися. Особливо чомусь це притаманно українській історії. Мабуть тому, що наші можновладці – будь то старі чи нові обличчя – не хочуть вивчати минуле, а вважають, що придумали щось інноваційне. За що не доведеться потім відповідати. Політично або навіть юридично.

Читайте також - 226 голосів за звільнення суддів: Чи зможе Зеленський протягнути закон про відставку КСУ