Коли США і ОБСЄ захищатимуть журналістів, акредитованих в ІДІЛ

Істерія щодо публікації сайтом "Миротворець" списку "акредитованих" журналістів у "ДНР", влаштована низкою журналістів, а також деякими політиками-популістами, всього за добу дійшла до Заходу. Залунали панічні зойки з боку  ОБСЄ в особі її представника зі свободи слова Дуні Міятович. Представник Євросоюзу в Україні Ян Томбінський взагалі закликав видалити список з публічного доступу. Мовляв, це персональні дані. Те, що ці персональні дані взагалі-то знаходяться в руках у терористів з «ДНР», які, можна не сумніватися, поділилися ними з російськими спецслужбам, нікого не хвилює. Виходить, загроза журналістам надходила не від терористів, а від України...

Навіть в США, де зараз якраз зібралися створювати ціле агентство з боротьби з російською пропагандою, теж заявили про свою стурбованість. Цим скористалися в Росії, де офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова почала розповідати про неприпустимість публікації особистих даних журналістів, забувши, вочевидь, що на сайті МЗС РФ можна легко знайти список з телефонами та е-мейлами всіх акредитованих в цій країні журналістів.  

У результаті, прокуратура міста Києва, яка тримала ніс по вітру, швиденько відкрила провадження навіть попри те, що в СБУ офіційно в цьому криміналу не бачать, зазначаючи, що опублікування даних документів не стане приводом для відкриття кримінальних справ. Втім, радник голови СБУ Юрій Тандит звернув увагу на непоодинокі випадки, коли люди "під прикриттям використовують журналістське посвідчення". "У таких випадках ми будемо, після того як закінчиться неоголошена війна, в рамках чинного законодавства, проводити певні дії, щоб зрозуміти, чим займалися ці псевдожурналісти", - сказав він.

Водночас збурення Заходу абсолютно незрозуміло: якось журналісти не додумалися до того, щоб акредитуватися в ІДІЛ. Так чому вони можуть акредитовуватися в іншої терористичної організації. Це – нонсенс.

Зараз на Заході дехто може сприймати дану історію, як тиск на журналістів та цензуру. Але це буде, м’яко кажучи, поспішна реакція під впливом російської пропаганди. По-перше, варто зазначити, що у списку "акредитованих" всього лише три десятка осіб проходять як українські журналісти. Це – за два з гаком роки! Усі інші персоналії – це іноземці, або люди, які не акцентували увагу на те, яке вони мають громадянство. Справжніх журналістів у списку можна знайти легко – як і в реальному житті, оскільки майже всі вони не приховували свої обличчя.

Водночас поверховий аналіз списку показав, що величезна кількість "псевдожурналістів" прикривалися різноманітними фейковими ЗМІ. І саме завдання медіа-суспісльства полягає у тому, щоб викрити їх, а не розповідати про якийсь міфічний тиск...