Прецедент Москаля: Як "Опоблок" штурмуватиме владу через закон про освіту

Після ухвалення Верховною Радою закону "Про освіту" депутати з "Опозиційного блоку" значного лементу не зчиняли. Цей документ вони не підтримали, під час його обговорення своє "фе" висловили, проте косоворотку за російську мову на собі не рвали. Активізувалися вони лише в п'ятницю. "Новий закон "Про освіту" порушує Конституцію, забороняючи представникам нацменшин вчитися рідною мовою. У разі його підписання президентом України ми звернемося до Конституційного суду", - погрожують посіпаки Януковича.

Каталізатором цього випаду могла стати відсутність належної реакції з боку Києва на рішення Закарпатської облради, яка 21 вересня ухвалила скандальне звернення до президента з вимогою ветувати новий закон "Про освіту". Перед цим з вимогою заблокувати або повернути до парламенту з правками даний закон, звернувся до глави держави очільник Закарпаття Геннадій Москаль. Йому подібні вибрики зійшли з рук. То ж логіка "опоблоківців" зрозуміла: коли нема реакції, можна і собі підняти голову.

І, судячи з усього, однією заявою тут справа не обмежиться. Попри те, що російськомовні українці, як законослухняні громадяни, абсолютно спокійно сприйняли мовні норми закону про освіту, політтехнологи "Опозиційного блоку", вочевидь, шукають, як би скористатися певним тертям, яке виникло навколо шкільної реформи. І так показати Кремлю, що на наступних виборах необхідно робити ставку саме на Бойка і компанію, а не на всяких "розкольників" - рабіновичів з мураєвими. Нагадаємо, з Росії очікувано прийшла заява з осудом нашого закону. Тепер проросійські політсили вибудувалися в чергу, аби підтакнути Кремлю.

Як має реагувати влада на всю цю навколомовну тяганину? Головне, закон у жодному випадку ветувати неможна. Це те питання, де влада має бути непохитною. Так вона дасть зрозуміти "Опоблоку" та їм подібним, що танці з бубнами навколо мовного питання в Україні припинилися назавжди. І гойдати південь і схід не вийде. Крім того, підпис під законом поставить крапку у гарячих дискусіях з угорцям, румунам й іншими незадоволеними сусідами: тема вичерпана, прогинів з боку України не буде.

Тим паче, що як показує європейська практика, внутрішня політика країни – це виключно її справи. Наприклад, в Євросоюзі роками критикують естонців, які ввели сірі паспорти для негромадян – людей, які не схотіли інтегруватися в життя країни. Наразі в Естонії "осіб з невизначеним громадянством" нараховується близько 16 відсотків населення. У Брюсселі, відомому своїм лібералізмом, регулярно звинувачували естів у порушенні прав людини. Таллінн на це особливо не зважав, а після агресії Росії проти України ще більше посилив тиск на негромадян. І це дає результат: за офіційними даними, доля апатридів в Естонії поступово знижується.

Також треба враховувати, що і в Угорщині, і в Румунії досі вистачає виборців, які ностальгують за часами колишньої величі. Гнівна реакція офіційних Будапешта й Бухареста розрахована, перш за все, на цього внутрішнього рецепієнта. Сподіваємося, що пані Гриневич під час зустрічі з угорським міністром людських ресурсів Золтаном Балогом, який викликався поговорити про мовне питання, пояснить йому, що перед тим, як загравати зі своїми націоналістами, варто було б ознайомитися із суттю закону, прийнятого парламентом України. А заодно спитає, коли в Угорщині нарешті з'являться школи для українців.

І, останнє. Напруження з румунами й угорцями - справа наших дипломатів. Переконані, що на цьому напрямку все найближчим часом унормується. Натомість дивує той гандизм, з яким влада реагує на коники місцевих рад. Невже нічому не навчили події в Криму й на Донбасі...