Колективна безвідповідальність: Чому Єрмак заговорив про те, що ТКГ нічого не вирішує

У своєму останньому розгорнутому інтерв'ю в ефірі каналу "Україна 24" керівник офісу президента Андрій Єрмак сказав чимало цікавого. Ну, там, про ефективну боротьбу уряду з коронавірусом і про 100-відсоткову довіру представників монобільшості чинному президентові України. І про те, що всі депутати розуміють, що потрапили в парламент тільки завдяки Зеленському. Точніше, "людей у "Слузі Народу" об’єднує те, що ця політична сила прийшла в парламент, тому що президентом став Зеленський". А ще ми довідалися, що новообрані депутати "не завжди розуміють, що кожне сказане ними слово буде під пильною увагою". Втім, все це більше стосується внутрішньої політики. Але керівник президентського офісу не забув і про політику зовнішню. Зокрема, про переговори з Росією та роботу давно вже не зовсім мінської Тристоронньої контактної групи.

Зокрема, Єрмак зробив спробу виправдатися за історію з Фокіним. Хоча, точніше буде сказати, не так щоби зовсім виправдатися, а знизити ступінь власної відповідальності за всю цю історію.

За словами очільника офісу президента, запросити Вітольда Фокіна до ТКГ було колективним рішенням, яке ухвалювалося з урахуванням того, що він народився на Донбасі та має великий досвід державного управління.

Ця заява дещо суперечить попереднім твердженням глави української делегації в ТКГ Кравчука. Який іще за кілька тижнів до скандальних висловлювань Фокіна стверджував, що не має жодного відношення до рішення взяти останнього до складу ТКГ. Ніби передчував наступні фортелі свого "підлеглого".

В такий спосіб складається ситуація, в якій для всіх очевидно, що хтось один із поважних спікерів — або Кравчук, або Єрмак — лукавить. Але при тому, як не дивно, перший продовжує займати своє місце в ТКГ і йому довірено обирати наступника Фокіна. Інший теж почувається на своїй посаді цілком впевнено. А громадянам України пропонують вірити у дві взаємовиключні версії потрапляння Фокіна у ТКГ.

Втім, паралельно Єрмак намагається переконати аудиторію у тому, що все це не так вже й важливо. Адже "Тристороння контактна група – це консультаційний майданчик. Це не представництво держави, відповідно, жодні рішення, які приймає ТКГ, не несуть політичних зобов'язань для держави Україна", - наголошує Єрмак. Якби натякаючи тим, що будь-які домовленості та документи, які в рамках роботи ТКГ підписував і він сам (наприклад, ще в березні, коли він погодився на роботу Консультативної ради, де представники України мали обговорювати врегулювання конфлікту на Донбасі з представниками сепаратистів), не варто сприймати надто всерйоз.

А ще Єрмак заявив, що всі чотири лідери країн Нормандського формату не ставлять під сумнів необхідність чергової зустрічі в нормандському форматі. В цій тотальній згоді відрізняється лише "риторика". "Хтось каже: давайте виконаємо спочатку те, про що домовлялися в Парижі. В цьому є логіка. Багато з цього вже виконано. Хтось говорить про те, що вже можна зустрічатися. Тому моя особиста думка: ця зустріч дуже потрібна. І вона потрібна саме для того, щоб були ухвалені конкретні рішення", – заявляє Єрмак.

Не уточнюючи при тому, про які саме "конкретні рішення" йдеться. Якось "забуваючи" про те, що в Києва та Москви дещо різні уявлення не тільки про дату нової зустрічі. Вони відрізняються стосовно майже всіх питань, пов'язаних з вирішенням конфлікту — за винятком, хіба що, обміну полоненими. Не узгоджене питання стосовно передачі контролю за українсько-російським кордоном, деокупації Л-ДНР, проведення там направду демократичних виборів, і так далі. Саме для цього і мав би служити " тільки майданчик".

Немає сумніву, що всі озвучені заяви є тривіальною спробою відмивання іміджу в першу чергу, самого Єрмака, а в другу — чинного президента. З яких знімається як відповідальність за історію з Фокіним, так і за ймовірне повторення таких дипломатичних провалів.