Україна може видати Путіну весь Антимайдан Одеси гамузом

Сьогодні після майже двох років незаконного арешту, Надія Савченко нарешті повернулася в Україну. Як і очікувалося, це викликало ейфорію у ЗМІ та соцмережах. Втім, можна спрогнозувати, що вже за пару днів цей ажіотаж скінчиться, і активізуються "зрадофіли". Мовляв, за одну Савченко віддали двох ГРУшників, а в Росії тим часом залишаються ще щонайменше 28 українських заручників, яких міняти нібито і ні на кого.

Варто враховувати, що протягом останніх кількох місяців росіяни однією з головних умов обміну Савченко вимагали гарантій того, що після того, як її повернуть до України, вона повинна буде відбувати покарання в Україні. Зокрема, цю тезу публічно підіймало керівництво Управління виконання відбування покарань РФ. В результаті, обмін все ж таки відбувся, і відбувся не за схемою, виписаною у Кремлі. Поговорюють, що не в останню чергу це пов’язано з бажанням Путіна показати себе з хорошою сторони перед самітом Великої сімки. Хай там як, але Кремль пішов на відмову від своїх ультиматумів, після чого відбулося обопільне помилування – Порошенком двох "грушників", а Путіним – Савченко. І саме така схема звільнення і є у історії з Савченко головною перемогою української дипломатії. Савченко звільнена без жодних умов, що позбавляє Путіна зачіпок, аби унеможливити звільнення інших заручників.

Отже, головна проблема, яку треба буде вирішувати нинішній владі, коли ейфорія навколо Савченко спаде  – як зробити так, щоб всі українці, які перебувають в нелюдських умовах в Росії, все ж таки опинилися вдома. Адже на всіх наших полонених офіцерів з ГРУ не напасешся. А суспільство буде вимагати, щоб влада діяла більш рішуче у даному питанні.

На кого можна поміняти 28 людей? І тут може стати у нагоді список "мучеників Путіна" аж з 52 "політв'язнів", який днями склали російські клерки та направили голові підкомітету ООН із запобігання тортурам Малькольму Евансу. Правда, мова йде переважно про громадян України (у списку лише два росіянина), і поміняти їх гамузом буде не так вже й просто, перш за все через відсутність якоїсь серйозної зацікавленості в Москві. Але з іншого боку, якщо офіційний Кремль уже визнав їх в'язнями сумління та жертвами "кривавої хунти", то відмовляти в обміні буде не по-православному, адже всі добре знають, що "русскіє сваіх нє бросают". 

Звісно, можна придумати якось іншу "замануху". Так, наприклад, свого часу пропонувалося обміняти кума Путіна Віктора Медведчука – за нього, напевно, можна було б забрати всіх наших полонених. Втім, на жаль, такий сценарій може розглядатися лише в порядку анекдоту.

Тим не менше, попри усі наявні проблеми, нардеп та мінський переговорник щодо обміну полоненими Ірина Геращенко уже анонсувала звільнення ще двох українських заручників найближчим часом. Хай там як, а якщо Путін і справді хоче якось просувати виконання Мінська-2 чи хоча б правдоподібно зображати таке прагнення без звільнення українських в'язнів йому не обійтися. І звільнення Савченко, і не на кремлівських умовах, в будь-якому разі є добрим зрушенням цього питання з мертвої точки.