Коболєв оголосив війну бюджету: Скільки мільярдів "Нафтогаз" хоче здерти з українців

Неможливість держави безпосередньо управляти належними їй же компаніями, вилучати надприбутки і податкові платежі - дивний казус і дивовижний артефакт становлення демократії в Україні, пише Depo.ua з посиланням на "Ділову столицю".

Обмін люб'язностями

У понеділок, 12 листопада, державна газодобувна компанія "Укргазвидобування" подала в Господарський суд Києва позов до уряду про стягнення 56,8 млрд грн. Компанія вважає, що недоотримала цих грошей внаслідок виконання спеціальних зобов'язань з постачання газу (ПСО). Як зазначено в судовому позові, "Укргазвидобування" було позбавлене можливості вільно продавати природний газ за ринковими цінами і при цьому недоотримала компенсацію, передбачену законом Про ринок природного газу. Суд визнав позовні вимоги компанії достатніми для відкриття провадження у справі.

100% акцій "Укргазвидобування" належить "Нафтогазу України". Так що цей позов став свого роду доповненням до більш раннього позову НАК до Кабміну на 6,6 млрд грн. Нагадаємо, що 7 листопада, стало відомо, що "Нафтогаз" подав позов до суду на Кабмін, вимагаючи відшкодувати йому збитки у розмірі 6,6 млрд грн. Правда, за даними Єдиного реєстру судових рішень, позов був поданий ще 22 жовтня. Суть претензії знову таки в тому, що "Нафтогаз" отримав збитки в результаті відмови уряду відшкодувати витрати компанії на спеціальні зобов'язання з постачання газу. У позові наголошується, що збитки виникли в IV кварталі 2015 р. через "відмову уряду створити механізм і джерела компенсації виконання компанією спеціальних зобов'язань з постачання газу (ПСО)". У НАК закидають тодішньому Кабміну "бездіяльність" з цього питання.

Втім, від Кабміну послідувала неоднозначна відповідь. 8 листопада, коли був опублікований проект проспекту емісії єврооблігацій "Нафтогазу України", публіка дізналася з нього, що раніше НАК отримав велике податкове повідомлення від Державної фіскальної служби (ДФС), яка підконтрольна Кабміну. Мова в ньому йшла про заниження податкових зобов'язань зі сплати ПДВ на 16,3 млрд грн в рамках виграного у "Газпрому" спору в Стокгольмському арбітражі за контрактом на транзит. Як сказано в документі, юристи "Нафтогазу" заперечили проти виведення податкової перевірки, і на дату публікації проспекту цінних паперів не було ані переглянутого рішення податкових органів, ані змін в позиції компанії.

У "Нафтогазі", втім, вирішили надати особливі пояснення з цього питання. Компанія показала, що Стокгольмський арбітраж присудив їй $4,63 млрд, з яких $3,87 млрд - компенсація втрат і збитків, а $0,76 млрд - відсотки. При цьому до 2016 р. послуги з транзиту не обкладалися ПДВ, тому компанія сплатила податок тільки за компенсацію за 2016-2017 роках, або за $0,9 млрд. Сума, сплачена до бюджету, склала 4,75 млрд грн. Однак у ДФС визнали всю суму компенсації - платою за послуги, на яку слід нарахувати ПДВ за підсумками 2018 р.

Хід Гройсмана

9 листопада прем'єр-міністр Володимир Гройсман заявив, що в уряду є багато претензій до керівництва НАК "Нафтогаз України" з управління компанією.

"Я категорично не згоден з політикою "Нафтогазу" щодо надмірно високих премій, надмірно високих заробітних плат. Вони працюють за контрактом, який був укладений, але у мене є багато претензій до управління "Нафтогазом". Я це говорив неодноразово. Тому уряд прийняв рішення обмежити виплати", - сказав Гройсман.

Згадка про "надмірно високі премії" пролунала в контексті того, що співробітників "Нафтогазу" преміювали за перемогу в Стокгольмському арбітражному суді в суперечці з "Газпромом" - у розмірі 1% від суми виграшу, що склало $45,6 млн (вже виплачено $20 млн). Історія набула негативного розголосу в пресі, після чого Володимир Гройсман закликав наглядову раду НАК "Нафтогаз" переглянути високі премії правлінню компанії. Однак наглядова рада "Нафтогазу" відмовилася це робити.

Незабаром ГПУ відкрила кримінальне провадження за фактом сплати премії керівництву компанії, а уряд після скандалу з "Нафтогазом" заборонив бонуси менеджерам держкомпаній.

Крім того, прем'єр пообіцяв "розібратися" з діями НАК "Нафтогаз України", в результаті яких, за його словами, "викручують руки" споживачам газу. "Я категорично проти того, що вони викручують руки як незалежна державна компанія, там, де є нормальна ситуація з оплатою за газ. У цьому питанні теж треба наводити порядок, і ми його наведемо", - сказав Гройсман.

Нагадаємо, 19 жовтня Кабмін продовжив до 1 травня 2020 р. покладення спеціальних зобов'язань на "Нафтогаз" та обласні газопостачальні компанії постачати облгазам і підприємствам теплокомуненерго (ТКЕ) природний газ на пільгових умовах. Уряд зберіг за "Нафтогазом" право купувати газ у своїх "дочок" - "Укргазвидобування" і "Чорноморнафтогаз". У разі ж недостатності ресурсу внутрішнього видобутку "Нафтогаз" повинен докуповувати газ У інших оптових продавців - в тому числі у зарубіжних трейдерів.

При цьому уряд встановив і правила розрахунку ціни, за якою НАК купуватиме газ у "Укргазвидобування" і "Чорноморнафтогазу", і правила розрахунку ціни, за якою "Нафтогаз" має продавати "блакитне паливо" газсбутам, за якими збережено обов'язок постачати газ населенню і виробникам тепла.

Межі дозволеного

У всій цій історії дивує одне: НАК "Нафтогаз" веде себе як цілком незалежна комерційна компанія, керівники якої - її ж власники.

Тобто "ступінь свободи" невиправдано велика, тим більше для компанії, яка не просто належить державі, але ще й отримує надприбутки як природний монополіст.

В інших країнах держкомпаніям (точніше, їх менеджменту) подібних вольностей не дозволяють. Держава як власник може стягнути з належної йому компанії будь-які доходи як забажає. В Європі подібне прописано в статутах і не викликає ані найменших заперечень ні в кого. Наприклад, у Франції (де традиційно велика частка держави у бізнесі), надприбутки в бюджет регулярно переводять флагмани національної економіки, які отримують ці надприбутки завдяки своєму статусу природних монополістів.

Приклади - такі гіганти, як Національне товариство залізниць (SNCF), енергетичний конгломерат Electricite de France і Gaz de France (EDF-GDF), поштова монополія La Poste і телекомунікаційна компанія France Telecom. Сюди ж - вуглевидобувна Charbonnages de France, гірничо-хімічна Entreprise miniere et chimique, а також компанії Giat industries і Reseau Ferre de France.

Також у Франції уряд періодично обмежує максимальний розмір виплат топ-менеджерам держкомпаній. Наприклад, у 2012 р. прем'єр-міністр Франції Жан-Марк Еро встановив верхню межу зарплат на позначці, що перевищує мінімальний офіційний оклад в 20 разів. Мінімальна зарплата у Франції сьогодні становить 17 тис. євро в рік, відповідно, вища ланка керівників може отримувати не більше 336 тис. євро в рік.

У сусідній Білорусі також майже щороку практикується вилучення частини прибутку у високорентабельних державних підприємств. Почалося це в 2005 р., коли 37 білоруських держпідприємств змусили перераховувати щомісячно в дохід держави отримані надприбутки. Серед тих, кого зобов'язали поділитися з державою, виявилися Державні підприємства, що показали найбільш високу рентабельність за підсумками 2005 р. - це перш за все нафтопереробники і виробники калійних солей. Розщедритися довелося також виробникам металів і спиртних напоїв, торгівцям ліками, виробникам цигарок, будівельним і проектним організаціям.

У 2011 р. "розкуркулювали" вже 12 держкомпаній, які отримали за підсумками року прибуток у 20% і більше. І так, практично щороку.

У Росії в серпні багато шуму наробила ініціатива помічника президента Андрія Білоусова про вилучення надприбутків металургійних, гірничодобувних та хімічних компаній. 9 серпня він запропонував Володимиру Путіну вилучити понад 500 млрд рублів доходів у 14 держкомпаній. Під "надприбутками" розумілися прибутки, що перевищують середню норму по галузі, як правило, в результаті монопольного становища і завищення цін. Путін погодився на вивчення ініціативи урядом.

Коли розбираєшся у всій цій історії, стає зрозумілою заява Володимира Гройсмана від 9 листопада: "Мені як прем'єр-міністру і уряду не вистачає повноважень. Тому тимчасово, можливо, розгляньте таку можливість. Я внесу пропозиції до Закону Про Кабінет Міністрів України Про посилення повноважень прем'єр-міністра". За його словами, якщо Верховна Рада підтримає рішення про розширення повноважень, то протягом трьох місяців він наведе в країні "реальний порядок".